Розрахунок мінімально необхідної суми грошей на наступний рік

№	Показник	Сума, тис. грн.
1	Операційні витрати
2	Обсяг реалізації продукції за мінусом ПДВ та АЗ
3	Середні залишки грошових коштів та дебіторської заборгованості
4	Обертання грошових коштів, разів (ряд 2 : ряд 3)
5	Мінімальна необхідна сума грошей (ряд 1 : ряд 4)

4. Перспективний аналіз грошових потоків

Здійснення перспективного аналізу грошових потоків зводиться до обчислення можливих джерел надходження та витрачання грошових коштів і виконується в кілька етапів.

На першому етапі розраховується обсяг можливих грошових надходжень. Виходячи з того, що основним джерелом надходження грошових коштів є реалізація продукції, яка поділяється на продаж товару готівкою і в кредит, за допомогою балансового методу розраховуються величина грошових надходжень і зміна дебіторської заборгованості.

ДЗп + Vp = ДЗк + ГН,

де ДЗп, ДЗк – дебіторська заборгованість на початок і кінець періоду;

Vp – виручка від реалізації;

ГН – грошові надходження.

За наявності інших суттєвих джерел надходження грошових коштів їх прогнозна сума додається до суми грошових надходжень від реалізації продукції.

На другому етапі розраховується обсяг витрачання грошових коштів. Основним його складовим елементом є погашення кредиторської заборгованості.

До інших напрямків використання грошових коштів відносять заробітну плату, адміністративні та інші постійні і змінні витрати, а також капітальні вкладення, сплату податків, дивідендів.

На третьому етапі через порівняння грошових надходжень і виплат, що прогнозуються, розраховується чистий грошовий потік.

На четвертому етапі розраховується сукупна потреба в короткостроковому фінансуванні. Сутність етапу полягає у визначенні розміру короткострокового банківського кредиту на плановий період, необхідного для забезпечення прогнозованого грошового потоку.

При розрахунку рекомендується брати до уваги бажаний мінімум грошових коштів на розрахунковому рахунку, який доцільно мати як страховий запас, а також для вигідних інвестицій.

Визначення мінімально необхідної потреби в грошових коштах для здійснення поточної діяльності спрямоване на установлення нижньої межі залишків необхідних грошових активів у національній та іноземній валюті.

Існує два методи розрахунків:

де ГАк – залишок грошових активів на кінець звітного періоду;

ПВга і ФВга – відповідно плановий та фактичний обсяги (величини) платіжного обороту за поточними господарськими операціями згідно з планом (фактом) надходження грошових коштів у майбутньому (звітному) періоді;

Ога – оборотність грошових активів з урахуванням запланованих заходів щодо прискорення оборотності грошових активів.

Необхідно звернути увагу на те, що в процесі визначення мінімальної потреби в грошових активах здійснюється їх диференціація, основою якої є плановий обсяг витрачання грошових активів за внутрішніми і зовнішніми економічними операціями. Мета такої диференціації – виокремлення із загальної потреби в грошових активах валютної їх частини.

Оскільки грошові кошти підприємства являють собою один із випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності, то під час аналізу до них можуть бути застосовані аналогічні моделі, які дають змогу оптимізувати величину грошових коштів. Мова йде про те, що необхідно оцінити:

• загальний обсяг грошових коштів та їх еквівалентів;

• яку їх частку необхідно тримати на розрахунковому рахунку, а яку у вигляді цінних паперів, що швидко реалізуються;

• коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів та активів, що швидко реалізуються.

Для вирішення цих питань рекомендується застосувати дві моделі: Баумоля та Міллера-Орра, зміст та специфіку використання яких необхідно розглянути самостійно.

Важливим фрагментом аналізу руху грошових потоків є оцінка ануїтетів.

Ануїтет являє собою окремий випадок грошового потоку, а саме: потік односпрямованих платежів з однаковими інтервалами між послідовними платежами протягом певної кількості років.

Логіка, що закладена в схему ануїтетних платежів, використовується при оцінці боргових та пайових цінних паперів, в аналізі інвестиційних проектів, а також при аналізі оренди.

Ануїтети розрізняються за такими основними характеристиками:

- величиною кожного конкретного платежу;

- інтервалом часу між двома послідовними інтервалами;

- строком від початку ануїтету до кінця його останнього періоду;

- відсотковою ставкою, що застосовується при нарощуванні або дисконтуванні платежів.

Необхідно підкреслити, що ключовим моментом при оцінці ануїтетів є припущення, що аналіз здійснюється з позиції “розумного інвестора”, який не нагромаджує отриманих сум, а негайно інвестує їх з метою отримання додаткового доходу. Розрізняють ануїтети пренумерандо та постнумерандо. Ануїтети, для яких платежі здійснюються на початку відповідних інтервалів, мають назву ануїтету пренумерандо; якщо платежі здійснюються у кінці інтервалу – постнумерандо.

Оцінювання ануїтетів передбачає розгляд двох задач: прямої та зворотної.

За допомогою прямого методу визначають грошовий дохід, який буде отриманий у майбутньому. Вихідною інформацією в цій задачі є поточна сума і ставка(відсоткова та облікова), а процес фінансових розрахунків здійснюється за схемою нарощення за формулою:

_n

S = P ∑ (1 + i_c)^n-k = P х FM₃ (i_c , n),

^к=1

де Р – величина окремого платежу;

i_c - складна відсоткова ставка, за якою нараховуються відсотки;

S – нарощена (майбутня) сума всього ануїтету постнумерандо;

n – кількість платежів.

Економічний зміст мультиплікатора полягає в такому:

.

Він показує, чому дорівнюватиме сумарна величина строкового ануїтету в одну грошову одиницю до кінця строку його дії.

Зворотна задача передбачає оцінку грошових надходжень з позиції поточного моменту, під яким у даному випадку розуміють момент часу, з якого починають відлік рівних матеріалів, що входять до ануїтету.

Вихідною інформацією для вирішення цієї задачі є очікувана до отримання в майбутньому сума і ставка, а процес фінансових розрахунків здійснюється за схемою дисконтування.

Загальні формула для оцінки поточної вартості строкового ануїтету постнумерандо має вигляд:

де А – сучасна величина всього ануїтету постнумерандо (тобто сума сучасних величин усіх платежів).

Економічний зміст оберненої задачі полягає в такому: з позиції поточного моменту визначається реальна вартість даного ануїтету.

Сучасне значення кожного платежу (за заданої відсоткової ставки і_с) визначається за формулою:

Економічний зміст дисконтованого множника полягає в такому: він показує, чому дорівнює з позиції поточного моменту величина ануїтету з регулярними грошовими надходженнями в розмірі однієї грошової одиниці, що триває “n” рівних періодів із заданою відсотковою ставкою “і_с”.

Розглянемо ануїтет пренумерандо.

Очевидно, що, на відміну від ануїтету постнумерандо, період нарахування відсотків на кожний платіж у даному випадку збільшується на один рік, тобто кожна нарощена сума Sк збільшується в (1 + і_с) разів.

Відповідно, майбутня вартість ануїтету пренумерандо обчислюється за формулою:

S_n = P х FM₃ (i_c , n) х (1 + i_c ).

Приведена вартість ануїтету пренумерандо відповідно розраховується:

А_n = P х FM₄ (i_c , n) х (1 + i_c ).

Зауважимо, що зміст фінансових таблиць, що використовуються під час оцінювання ануїтетів, інваріантний до схем постнумерандо та пренумерандо. Однак при використанні розрахункових формул або фінансових таблиць необхідно стежити за схемою надходження грошових платежів.