42

Дослідження змін структури активів підприємства дозволяє отримати важливу інформацію. Так, збільшення частки оборотних активів у майні може свідчити про:

• формування більш мобільної структури активів, яка сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства;

• вилучення частини оборотних активів на кредитування споживачів готової продукції, товарів, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що засвідчує про фактичну мобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого процесу;

• згортання виробничої бази;

• викривлення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку тощо.

Для того, щоб зробити точні висновки про причини змін пропорцій у структурі активів, необхідно провести більш детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу, зокрема, оцінити стан виробничого потенціалу підприємства, ефективність використання основних засобів і нематеріальних активів, швидкість обороту оборотних активів тощо. Детальний аналіз складу і руху активів можна провести, використовуючи дані Приміток до річної фінансової зайнятості (форми № 5).

Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їхньої ліквідності (швидкість перетворення в готівку). За цією ознакою всі активи балансу поділяються на довгострокові (розділ І), чи основний капітал, і оборотні активи (розд. ІІ).

Засоби підприємства можуть використовуватися як у його внутрішньому оборотні, так і за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, кошти на рахунках у банках).

Капітал може функціонувати у грошовій і матеріальній формах. У період інфляції перебування засобів у грошовій формі призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, тому що ці статті не переоцінюють у зв’язку з інфляцією.

Залежно від ступеня схильності до інфляційних процесів усі статті балансу класифікують на монетарні і немонетарні.

Монетарні активи – статті балансу, що відображають засоби і зобов’язання в поточній грошовій оцінці. Тому вони не підлягають переоцінці. До них належать кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення, засоби в розрахунках.

Немонетарні активи – основні засоби, незакінчене капітальне будівництво, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари для продажу. Реальна вартість цих активів змінюється з плином часу і зміною цін і тому потребує переоцінки.

Розміщення засобів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які інвестиції вкладено в основні й оборотні кошти, скільки їх перебуває у сфері виробництва й обігу, у грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їхнє співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а отже, і фінансова стабільність підприємства. Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність матеріальних ресурсів, то це негативно позначається на фінансових результатах підприємства і його фінансовому стані. Те саме відбувається, якщо створено зайві виробничі запаси, які не можна швидко переробити на наявних виробничих потужностях. У наслідок цього заморожується капітал, сповільнюється його оборотність і, як наслідок, погіршується фінансовий стан. Навіть при гарних фінансових результатах, високому рівні рентабельності підприємство може зазнати фінансових труднощів, якщо воно нераціонально використовувало свої фінансові ресурси, вклавши їх у наднормативні виробничі запаси або допустивши велику дебіторську заборгованість.

У процесі аналізу слід вивчити передовсім динаміку активів підприємства, зміни в їхньому складі і структурі (табл. 3.3) і дати їм оцінку.

Горизонтальний аналіз активів підприємства показує, що їхня абсолютна сума за звітний період зросла на 11 100 тис. грн., або на 24,3 %. Якби не було інфляції, то можна було б зробити висновок, що підприємство нарощує свій економічний потенціал. В умовах інфляції цього сказати не можна, оскільки основні засоби. Залишки незавершеного капітального будівництва періодично переоцінюються з урахуванням зростання індексу цін. Нові запаси відображено за поточними цінами, раніше оприбутковані запаси – за цінами на дату надходження їх. Засоби в розрахунках, грошову готівку не переоцінюють. Тому дуже важко привести всі статті активу балансу до порівнянного вигляду і зробити висновок про реальні темпи приросту їхньої величини.

Оцінити ділову активність підприємства можна тільки за співвідношенням темпів зростання основних показників: сукупних активів (Т_акт), обсягу продажів (Т_VPП) і прибутку (Т_П):

Таблиця 3.3

Горизонтальний і вертикальний аналіз активів підприємства

Засоби підприємства	Сума, тис. грн.				Структура, %
	на початок періоду	на кінець періоду	зміни		на початок періоду	на кінець періоду	зміни
			абс.	відн.
Необоротні активи	17 700	18 800	+1 100	+6,2	38,7	33,1	-5,6
Оборотні активи	27 500	37 300	+9 800	+35,6	60,2	65,7	+5,5
Витрати майбутніх періодів	500	700	200	+40,0	1,1	1,2	+0,1
Усього	45 700	56 800	+11 100	+24,3	100	100	-
У тому числі:
монетарні активи	15 455	18 855	+3 400	+22,0	33,8	33,2	-0,4
немонетарні активи	30 245	37 945	+7 700	+25,5	66,2	66,8	+0,4
співвідношення оборотних і необоротних активів	1,55	1,98	+0,43	+27,7	-	-	-

Перша нерівність (100 %  Т_акт) показує, що підприємство нарощує економічний потенціал і масштаби своєї діяльності.

Друга нерівність (Т_акт  Т_VPП) свідчить про те, що обсяг продажів зростає швидше від економічного потенціалу. З цього можна зробити висновок про підвищення інтенсивності використання ресурсів на підприємстві.

Третя нерівність (Т_VPП  Т_П) означає, що прибуток підприємства зростає швидше від обсягу реалізації продукції і сукупного капіталу внаслідок підвищення рівня рентабельності продажів.

Ці співвідношення прийнято називати «золотим правилом економіки підприємства». Якщо цих пропорцій дотримують, то це свідчить про динамічність розвитку підприємства і зміцнення його фінансового стану.

На аналізованому підприємстві темпи зростання активів за досліджуваний період становили 124,3 % (56 800 : 45 700 ^х 100), обсягу продажів (виручки) – 110 % (106 425 : 96 750 ^х 100), прибутку – 108,1 % (20 000 : 18 500 ^х 100), на підставі чого можна зробити висновок, що у звітному періоді стався деякий спад ділової активності підприємства.

Вертикальний аналіз активів балансу, дає змогу визначити значимість змін активів за кожним видом. Отримані дані показують, що структура активів аналізованого підприємства змінилася досить істотно: зменшилася частка основного капіталу на 5,6 %, а оборотного відповідно збільшилася. У зв’язку з цим змінилася органічна структура капіталу: на початок року відношення оборотного капіталу до основного становило 1,58, а на кінець – 2,02, що в підсумку сприяє прискоренню його оборотності і підвищенню прибутковості.

Значну частку становлять монетарні активи в загальній валюті балансу, причому за звітний рік їхня частка трохи збільшилася. Якщо монетарні активи перевищують монетарні пасиви, то при зростанні цін і зниженні купівельної спроможності грошової одиниці підприємство зазнає фінансових втрат через знецінювання цих активів. І навпаки, якщо сума монетарних пасивів (кредити банку, кредиторська заборгованість за мінусом авансів отриманих та інші види залучених засобів) перевищує суму монетарних активів, то через знецінювання боргів у зв’язку з інфляцією відбувається збільшення реальної величини власного капіталу підприємства. Отже, ефект інфляції може бути як позитивним, так і негативним.

Зміну величини власного капіталу у зв’язку з інфляцією (співвідношення монетарних активів і монетарних пасивів) можна визначити в такий спосіб:

де МА – середня сума монетарних активів у досліджуваному періоді;

МП - середня сума монетарних пасивів у досліджуваному періоді;

і – темпи інфляції за досліджуваний період.

Таким чином, позитивний ефект інфляції у звітному році становить 810 тис. грн.., що вище від торішнього на 114 тис. грн.., у тому числі за рахунок зміни:

• інфляційного важеля:

1080 - 696 = +384 тис. грн..;

• рівня інфляції:

810 - 1080= -270 тис. грн.

У процесі наступного аналізу необхідно детальніше вивчити склад, структуру і динаміку основного й оборотного капіталу.

2.1. Аналіз складу, структури і динаміки необоротних активів.

Необоротні активи, або основний капітал, - це вкладення засобів з довгостроковою метою в нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства і т. д.

З табл. 3.4 видно, що за аналізований період сума необоротних активів збільшилася на 6,2 % (1100 : 17 700 ^. 100). Значно зросла сума довгострокових фінансових вкладень і незавершеного будівництва, що свідчить про розширення інвестиційної діяльності підприємства. Сума і частка нематеріальних активів трохи зменшилися через їхню амортизацію.

Таблиця 3.4

Склад і динаміка необоротних активів

Засоби підприємства	На початок періоду		На кінець періоду		Приріст
	тис. грн.	частка, %	тис. грн.	частка, %	тис. грн.	частка, %
Нематеріальні активи	2200	12,5	1700	9,0	-500	-3,5
Основні засоби	10150	57,3	10800	57,4	+650	+0,1
Незавершені капітальні вкладення	2850	16,11	3300	17,6	+450	+1,5
Довгострокові фінансові вкладення	2500	14,1	3000	16,0	+500	+1,9
Усього	17700	100	18800	100	+1100	-

Особливу увагу приділяють вивченню стану, динаміки і структури основних засобів, тому що вони становлять велику частку в довгострокових активах підприємства.

Зміна суми за цією статтею може статися як за рахунок збільшення (зменшення) кількості машин, обладнання, будинків, споруджень, так і за рахунок підвищення вартості новопридбаних об’єктів і переоцінки старих у зв’язку з інфляцією.

Для визначення впливу першого фактора необхідно зміну кількості основних засобів кожного виду помножити на рівень їхньої ціни на початок періоду:

Зміну суми основних засобів за рахунок їхньої вартості визначають множенням зміни і-го періоду основних засобів на їхню кількість на кінець звітного періоду:

Вивчають їхній технічний рівень, продуктивність, ступінь фізичного і морального зносу. Для цього розраховують такі показники, як коефіцієнт відновлення, термін відновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності основних засобів, середній вік машин та обладнання і т. ін.

У процесі аналізу вивчають динаміку, склад інвестиційного портфеля, його структуру і зміну за звітний період. Аналізують також прибутковість інвестиційного портфеля в цілому.

Значну частку в складі основного капіталу можуть становити нематеріальні активи. До них належать патенти, ліцензії, торгові марки і товарні знаки, права на користування природними й іншими ресурсами, нові технології і технічні рішення, що приносять вигоду в процесі господарської діяльності. Інвестиції в нематеріальні активи окуплюються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, одержаного підприємством у результаті їхнього застосування, і за рахунок амортизаційних відрахувань. З розвитком ринкових відносин збільшуються обсяг і частка нематеріальних активів у загальній сумі капіталу підприємства. Зростає і економічний інтерес до підвищення прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної власності. Саме тому аналіз ефективності використання нематеріальних активів має велике значення.

Об’єктами аналізу є:

2. обсяг і динаміка нематеріальних активів;

3. структура і стан нематеріальних активів за видами, термінами корисного використання, джерелами утворення, правовою захищеністю;

4. прибутковість і оборотність нематеріальних активів;

5. ліквідність нематеріальних активів і ступінь ризику вкладень капіталу в цей вид активів.

Аналіз динаміки і структури нематеріальних активів можна провести за даними балансу підприємства і додатка до нього (табл. 3.5)

Таблиця 3.5

Аналіз обсягу, динаміки і структури нематеріальних активів

Вид нематеріальних активів	Сума, тис. руб.			Структура, %
	минулий період	звітний період	зміни	минулий період	звітний період	зміни
Патенти, ліцензії, товарні знаки і т. ін.	1760	1445	-315	80	85	+5
Організаційні витрати	440	255	-185	20	15	-5
Ділова репутація організації	-	-	-	-	-	-
Усього	2200	1700	-500	100	100	-

З таблиці випливає, що основну частку в структурі нематеріальних активів становлять інтелектуальні продукти (патенти, авторські права і т. ін.), хоча за звітний період абсолютна їхня величина і відносна частка в загальній сумі трохи зменшилася. Це свідчить про зниження ділової активності підприємства, тому що у звітному році було мало інвестицій в активи цього виду.

Доцільно вивчити також склад нематеріальних активів і за іншими ознаками:

а) за джерелами надходжень: державні субсидії, які внесли засновники, придбані за плату або в обмін на інше майно, отримані безоплатно від юридичних і фізичних осіб;

б) за ступенем правової захищеності: захищені авторськими правами, патентами на винахід; свідченнями на корисну модель;зареєстрованими на товарний знак; свідченнями на право користування найменуванням місць походження товару; свідченнями про офіційну реєстрацію програмних продуктів, баз даних і т. ін.;

в) за ступенем ліквідності і ризику інвестицій у нематеріальні активи: високоліквідні, середньо ліквідні і трудно ліквідні.

Для оцінювання і прогнозування ефективності інвестицій в нематеріальні активи того чи іншого виду застосовують загальноприйняту методику, яку докладно виклав А. Д. Шеремет (Методика финансового анализа). – М.: ИНФА-М, 2002)