2. Комплексна оцінка фінансової стійкості.

Таблиця 5.3

Методика визначення типів фінансової стійкості підприємства

Система умов	Фінансова стійкість
	Абсолютна стійкість фінансового стану	Нормальна стійкість фінансового стану	Нестійкий фінансовий стан	Кризовий фінансовий стан
	+Нв	- Нв	- Нв	- Нв
	Нв = Зв	+Нд	- Нд	- Нд
	-	Нд = Зв	+ Н3	- Н3
	-	-	Н3 =ЗR	-

Фінансова стійкість може бути відновлена шляхом поповнення джерел формування запасів (збільшення кредитів, позик) оптимізації їх структури, обґрунтованого зниження рівня запасів тощо.

Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку наступних відносин показників (табл. 5.4)

Таблиця 5.4

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

№ з/п	Назва показника	Розрахунок*	Нормативне (рекомендоване) значення	Характеристика
1	2	3	4	5
1	Коефіцієнт автономії	Р 380 / Р 640	 0,5	Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування
2	Коефіцієнт фінансової залежності	Р 640 / Р 380	 2,0	Показник обернений до коефіцієнта автономії, показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів
3	Маневреність робочого капіталу	 Р 100 – Р 140 / (Р260 – Р 620)	за планом	Характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у загальній сумі робочого капіталу
4	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	Р 260 – Р 620 / Р 380	 0,5	Розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних засобів) до суми джерел власних засобів, характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством
5	Коефіцієнт фінансової залежності	Р 380 / Р 480 + Р 620	 1	Визначається як відношення власного та залученого капіталу
6	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування)	Р 480 + Р 620 / Р 380	Залежить від характеру господарської діяльності	Розраховується як відношення всієї суми залучених засобів та суми власних коштів
7	Коефіцієнт стійкості фінансування	(Р 380 + Р 430+ Р ) / Р 280	0,8 – 0,9	Показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел. Критичне значення коефіцієнта – 0,75. Якщо значення цього коефіцієнта нижче 0,75, можна зробити висновок, що на підприємстві недостатньо стійких джерел формування
8	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	Р 480 + Р 620 / Р 640	 0,5	Характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства
1	2	3	4	5
9	Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів	Р 480 / Р 080	 1	Показує частину необоротних активів, яка фінансується за рахунок довгострокових залучених коштів
10	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Р 480 / Р 480 + Р 380	-	Характеризує частку довгострокових позик в загальному обсязі джерел формування, які можна спрямувати на реалізацію довготермінових програм
11	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	(Р 380 – Р 080) / Р 260	 0,1	Відображає, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних засобів
12	Коефіцієнт довгострокових зобов’язань	Р 480 / (Р 480 + Р 620)	 0,2	Відзначає частину довгострокових зобов’язань в загальній сумі джерел формування
13	Коефіцієнт поточних зобов’язань	Р 620 / (Р 480 + Р 620)	 0,5	Визначає частку (питому вагу) поточних зобов’язань в загальній сумі джерел формування
14	Коефіцієнт страхування бізнесу	Р 340 / Р 280	 0,2	Визначається як відношення суми резервного капіталу до загальної вартості майна.. Показує суму капіталу, який зареєстровано підприємством на кожну гривню майна
15	Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом	(Р 260 – Р 620) /  (Р 100 – Р 140)	 0,2	Характеризує рівень покриття матеріальних оборотних активів
* Розрахунки виконується за даними ф № 1 «Баланс»

Наведемо пояснення до значення і сутності окремих показників фінансової стійкості:

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу, щодо рівня залученого капіталу існують різні, іноді суперечливі судження. Найбільш поширеною є думка, що питома вага власного капіталу має бути достатньо високою, на рівні 50 %. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають більше коштів, оскільки воно з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Наприклад, японським корпораціям навпаки, властива висока питома вага залученого капіталу (майже 80 %). Оскільки джерелами формування ресурсів підприємств в Японії в основному є банки, то високий рівень концентрації залученого капіталу свідчить про рівень довіри до корпорації з боку банків, а отже, про її фінансову надійність.

Для промислових підприємств України вважається, що питома вага власного капіталу має бути достатньо високою, так як ним мають покриватися всі необоротні активи підприємства й ті оборотні активи, які забезпечують безперебійну діяльність.

Коефіцієнт фінансової залежності. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства. Його величина, рівна 1 (100 %), показує, що власники повністю фінансують своє підприємство. Керуючись оптимальною питомою вагою власного капіталу в 50 %, можна визначити оптимальне значення коефіцієнта фінансової залежності як 2,0.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Він показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована.

Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу (фінансування). Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Він показує скільки залученого капіталу припадає на 1 гривню власного. Нормальне значення -  1,0. У світовій практиці вважається, що якщо значення цього коефіцієнта досягає одиниці, то співвідношення між залученим і власним капіталом наближається до критичного рівня. Значення даного коефіцієнту залежить від галузевих особливостей і рівня інфляції. На підприємствах галузей з швидкою оборотністю засобів, наприклад у торгівлі, громадському харчуванні, харчовій промисловості, значення цього коефіцієнта більше; у металообробці, машинобудуванні – нижче. Крім того, на підприємствах сільського господарства, будівництва в зв’язку із сезонним характером та епізодичним, дискретним залученням позикових коштів, величина коефіцієнта може значно змінюватися у межах одного звітного періоду.

Значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу залежить від галузевих особливостей і рівня інфляції.

Збільшення коефіцієнта структури фінансування необоротних активів свідчить про підвищення рівня фінансування необоротних активів за рахунок довгострокових джерел, відповідно про зростання інвестиційної активності підприємства.

Зміна коефіцієнту довгострокового залучення позикових коштів може бути охарактеризована наступним чином: збільшення характеризує підвищення інвестиційної активності за рахунок залучення довгострокових кредитів. Якщо коефіцієнт зменшується, то можна зробити зворотний висновок.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається як відношення власних оборотних активів до всіх оборотних активів і показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування.

Аналізуючи структуру капіталу особливу увагу необхідно звернути на розмір резервного капіталу, за допомогою якого можна розрахувати коефіцієнт страхової стабільності підприємства. Він показує суму капіталу зарезервовану підприємством на кожну гривню вартості майна (коефіцієнт страхування бізнесу), вартості власного капіталу (коефіцієнт страхування власного капіталу), вартості внесків засновників до статутного капіталу (коефіцієнт страхування статутного капіталу).

Коефіцієнти страхування порівнюються з нормативом згідно чинного законодавства. Наприклад, у господарських товариствах резервний капітал створюється у розмірі, встановленому статутними документами, але не менше 25 % статутного капіталу.

Залежно від мети аналізу та потреб користувачів інформації можуть бути розраховані й інші співвідношення.

Розглянемо на прикладі розрахунок основних показників оцінки фінансової стійкості підприємства (див. табл. 5.5).

Таблиця 5.5

Оцінка показників фінансової стійкості

№ з/п	Назви показника	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення (+/-)
1	Коефіцієнт автономії	0,76	0,83	+0,06
2	Коефіцієнт фінансової залежності	1,32	1,22	-0,10
3	Маневреність робочого капіталу	1,25	0,99	-026
4	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	0,45	0,50	+0,05
5	Коефіцієнт фінансової стійкості	3,13	4,65	+ 1,52
6	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування)	0,32	0,22	-0,10
7	Коефіцієнт стійкості фінансування	0,76	0,82	+0,06
8	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,24	0,18	-0,06
9	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	0,58	0,70	+0,16
10	Коефіцієнт поточних зобов’язань	1,00	1,00	-
11	Коефіцієнт страхування бізнесу	0,09	0,08	-0,01
12	Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом	0,80	1,00	+0,20

За даними таблиці 5.5 можна зробити висновок, що в цілому відбулися позитивні зміни у складі показників, якими характеризується фінансова стійкість. Значення коефіцієнту автономії перевищує нормативне значення і свідчить про незначну залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, так на кінець періоду підприємство на 82 % фінансувалось за рахунок власного капіталу. Відповідно протягом періоду відбулося зменшення фінансової залежності. У структурі пасиву підприємства як на початок, так і на кінець періоду, відсутні довгострокові зобов’язання – (коефіцієнт поточних зобов’язань дорівнює одиниці). Негативний характер носять зміни коефіцієнта страхування бізнесу, протягом періоду резервний капітал на підприємстві не поповнювався і лише незначна частина майна підприємства покривається відповідними резервами.

Зменшення коефіцієнту співвідношення залученого та власного капіталу свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Так, на початок періоду на 1 грн. власного капіталу припадало 0,32 грн. залучених засобів, що на 0,10 грн. більше, ніж на кінець періоду. При чому власника залучених засобів у загальній сумі джерел утворення незначна, відповідно 24 % і 18 %. Динаміка наведених показників, у тому числі коефіцієнта фінансової стійкості (+1,52) свідчить про покращення фінансового стану підприємств.

У рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови балансу неплатоспроможності, що включає наступні взаємопов’язані групи показників (табл. 5.6).

Таблиця 5.6

Баланс неплатоспроможності, тис. грн.

Загальна величина неплатежів	Сума неплатежів за причинами	Джерела, що послаблюють фінансову напругу
прострочена заборгованість по позиках банку прострочена заборгованість по розрахунках з постачальниками заборгованість до бюджету інші платежі, у тому числі з оплати праці	недостача власних оборотних коштів надпланові запаси товарно-матеріальних цінностей товари відважені, неоплачені вчасно покупцями товари на відповідному зберіганні у покупців із-за відмови від акцепту інші причини	тимчасово вільні власні засоби залучені засоби (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською) кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші залучені засоби

Даний баланс дотримується при достовірності бухгалтерського обліку та відповідній його аналітичності.

Крім того, при аналізі фінансової стійкості необхідно з’ясувати причини різкого збільшення статей матеріальних оборотних засобів: виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, якщо такі мали місце.

Таблиця 5.7

Структура пасивів (зобов’язань) підприємства

Показник	Рівень показника
	на початок періоду	на кінець періоду	зміни
Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт фінансової незалежності підприємства)	0,567	0,542	-0,025
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,433	0,458	+0,025
Коефіцієнт фінансової залежності	1,76	1,84	+0,08
Коефіцієнт поточної заборгованості	0,323	0,379	+0,056
Коефіцієнт стійкості фінансування	0,677	0,621	-0,056
Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел	0,162	0,127	-0,035
Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом	1,3	1,18	-0,12
Коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля)	0,764	0,845	+0,081

У нашому прикладі (табл. 5.7) частка власного капіталу має тенденцію до зниження. За звітний період вона зменшилася на 2,6 процентного пункту, тому що темпи приросту власного капіталу нижчі від темпів приросту позикового. Коефіцієнт фінансового левериджу збільшився на 9,5 процентного пункту. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторів значно посилилася.

Оцінка змін, що сталися у структурі капіталу, може бути неоднаковою з позицій інвесторів і підприємства. Для банків та інших кредиторів ситуація надійніша, якщо частка власного капіталу клієнтів більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства ж, як правило, зацікавлені в залученні позикових коштів з двох причин:

1. проценти за обслуговування позикового капіталу розглядають як витрати і не включають в оподатковуваний прибуток;

2. витрати на виплату процентів звичайно нижчі за прибуток, отриманий від використання позикових коштів в обороті підприємства, у результаті чого підвищується рентабельність власного капіталу.

У ринковій економіці велика частка власного капіталу і її зростання зовсім не означають поліпшення становища підприємства, можливості швидкого реагування на зміну ділового клімату. Навпаки, використання позикових коштів свідчить про гнучкість підприємства, його здатність знаходити кредити ы повертати їх, тобто про довіру до нього в діловому світі.

Найбільш узагальнюючим показником серед розглянутих вище є коефіцієнт фінансового левериджу. Усі інші показники тією чи іншою мірою визначають його величину.

Нормативів співвідношення позикових і власних коштів практично не має. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств. Частка власного і позикового капіталу у формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежить від галузевих особливостей підприємства. У тих галузях, де повільно обертається капітал і висока частка необоротних активів, коефіцієнт фінансового левериджу не може бути високим. В інших галузях, де оборотність капіталу висока і частка основного капіталу низька, він може бути значно вищим.

Рівень фінансового левериджу залежить також від кон’юнктури товарного і фінансового ринку, рентабельності основної діяльності, стадії життєвого циклу підприємства, його фінансової стратегії і т. ін.

Для визначення нормативного значення коефіцієнтів фінансової автономії, фінансової залежності і фінансового левериджу необхідно керуватися фактично сформованою структурою активів і загальноприйнятих підходів до їх фінансування (табл. 5. 8).

Таблиця 5.8

Підходи до фінансування активів підприємства

Вид активу	Частка на кінець року, %	Підходи до їхнього фінансування
		агресивний	помірний	консервативний
Необоротні активи	33	40 % - ДЗК 60 % - ВК	20 % - ДЗК 80 % - ВК	10 % - ДЗК 90 % - ВК
Постійна частина оборотних активів	35	50 % - ДЗК 50 % - ВК	25 % - ДЗК 75 % - ВК	100 % - ВК
Змінна частина оборотних активів	32	100 % - КЗК	100 % - КЗК	50 % - ВК 50 % - КЗК

Примітка, ЧЗК – довгостроковий залучений (позиковий) капітал, ВК – власний капітал, КЗК – короткостроковий залучений (позиковий) капітал.

Постійна частина оборотних активів – це той мінімум, що необхідний підприємству для операційної діяльності підприємства і величина якого не залежить від сезонних коливань обсягу виробництва і реалізації продукції. Як правило, вона цілком фінансується за рахунок власного капіталу і довгострокових показників коштів.

Змінна частина оборотних активів схильна до коливань у зв’язку із сезонною зміною обсягів діяльності. Фінансують її звичайно за рахунок обсягів діяльності. Фінансують її звичайно за рахунок короткострокового позикового капіталу, а при консервативному підході – частково й за рахунок власного капіталу.

Визначимо нормативну величину коефіцієнтів концентрації власного (К_вк), концентрації залученого (позикового) капіталу (К_зк) і фінансового левериджу (К_фл):

а) при агресивній фінансовій політиці:

б) при помірній фінансовій політиці:

в) при консервативній фінансовій політиці:

Судячи з фактичного рівня цих коефіцієнтів (0,525; 0,475; 0,91), можна зробити висновок, що підприємство проводить помірну фінансову політику і ступінь фінансового ризику не перевищує нормативного рівня при сформованій структурі активів підприємства.

Динаміка коефіцієнта фінансового левериджу (плеча фінансового важеля) залежить від зміни:

2. структури активів підприємства (зі збільшенням частки необоротних і скороченням оборотних активів коефіцієнт фінансового левериджу за інших однакових умов має знижуватися, і навпаки);

3. фінансової політики їх формування (консервативної, помірної, агресивної).

Для розрахунку впливу цих факторів на рівень коефіцієнта фінансового левериджу можна застосовувати таку факторну модель:

де К_ФЛ – коефіцієнт фінансового левериджу;

– середня частка залученого (позикового) капіталу у формуванні активів підприємства;

- середня частка власного капіталу у формуванні активів підприємства;

- питома вага активу i-го виду в загальній валюті балансу;

- частка залученого (позикового) капіталу у формуванні і-го виду активу підприємства;

- частка власного капіталу у формуванні активу і-го виду підприємства.

Таблиця 5.9

Дані для розрахунку впливу факторів

Активи	Питома вага активу і-го виду у валюті балансу, %		Частка власного капіталу у формуванні активу балансу і-го виду		Частка позикового капіталу у формуванні активу балансу і-го виду
	t0	t1	t0	t1	t0	t1
Необоротні	38,7	33,0	0,718	0,761	0,282	0,239
Оборотні	61,3	67,0	0,471	0,434	0,529	0,566
Разом	100,0	100,0	-	-	-	-

Розрахунок впливу факторів зробимо методом ланцюгової підстановки:

Загальна зміна рівня коефіцієнта фінансового левериджу:

У тому числі за рахунок зміни:

2. структури активів:

2. фінансової політики формування їх:

Результати проведеного аналізу дають змогу зробити висновок, що підвищення коефіцієнта фінансового левериджу зумовлено не лише зміною структури активів, окремі частини яких потребують різних часток вкладення власного капіталу, а й проведенням агресивнішої фінансової політики формування їх.

Коефіцієнт фінансового левериджу є не лише індикатором фінансової стійкості, а й дуже впливає на збільшення або зменшення величини прибутку і власного капіталу підприємства.

Ефект фінансового важелю розраховують за формулою:

Він складається з двох основних елементів:

а) диференціала фінансового левериджу (ROA – Ц_ЗК) тобто з різниці між рентабельністю сукупних активів і середньою ціною залученого (позикового) капіталу;

б) коефіцієнта фінансового левериджу (ЗК: ВК). Він є саме тим важелем, за допомогою якого збільшується позитивний чи негативний ефект, одержаний за рахунок диференціала.

Рівень фінансового левериджу вимірюють відношенням темпів приросту чистого прибутку (ЧП %) до темпів приросту прибутку до виплати процентів і податків (ЕВІТ %):

Він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту прибутку до виплати процентів і податків. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією зі складових якого є його плече (відношення позикового капіталу до власного). Збільшуючи або зменшуючи плече важеля залежно від сформованих умов, можна впливати на прибуток і прибутковість власного капіталу.

Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з можливою недостатністю коштів для виплати процентів за кредити і позики. Незначна зміна брутто-прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.

Проведемо порівняльний аналіз фінансового ризику при різних структурах капіталу і розрахуємо, як зміниться рентабельність власного капіталу при відхиленні прибутку від базового рівня на 10 % (табл. 5.10).

Наведені дані показують, що якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового левериджу буде дорівнювати нулю, тобто ефекту важеля не буде. У цій ситуації зміна валового прибутку на 1 % призводить до такого самого збільшення або зменшення чистого прибутку. Неважко помітити, що із зростанням частки позикового капіталу підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу (ROE), коефіцієнта фінансового левериджу і чистого прибутку. Це свідчить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування при високому плечі важеля. Графічно цю залежність показано на рис. 5.11.

Таблиця 5.10

Вихідні дані для

Показник	Підприємство
	1			2			3
	-10%	-100%	+10%	-10%	-100%	+10%	-10%	-100%	+10%
Загальна сума капіталу		1000			1000			1000
Позиковий капітал		-			500			750
Частка позикового капіталу, %		0			50			75
Брутто-прибуток	180	200	220	180	200	220	180	200	220
Сплачені проценти	-	-	-	50	50	50	75	75	75
Податок (30 %)	54	60	66	39	45	51	31,5	37,5	43,5
Чистий прибуток	126	140	154	91	105	119	74,5	87,5	101,5
ROE, %	12,6	14,0	15,4	18,2	21,0	23,8	29,8	35,0	40,6
Розмах ROE, %		2,8			5,6			10,8
 ЕВІТ, %	-10	-	+10	-10	-	+10	-10	-	+10
 ЧП, %	-10	-	+10	-13,3	-	+13,3	-16	-	+16
РФЛ		1,0			1,33			1,6

На осі абсцис відкладають величину брутто-прибутку до виплати процентів і податків у відповідному масштабі, а на осі ординат – рентабельність власного капіталу в процентах. Точка перетину з віссю абсцис називається «фінансовою критичною точкою», що показує мінімальну суму прибутку, необхідну для покриття фінансових витрат на обслуговування кредитів. Водночас вона відображає і ступінь фінансового ризику. Ступінь ризику характеризується також крутістю графіка до осі абсцис. Розрахуємо рівень фінансового левериджу за даними аналізованого підприємства.

ROЕ, % А

40

30

20

10

50

75

100

Сума прибутку, тис. грн.

Рис. 5.11. Залежність рентабельності власного капіталу і рівня фінансового левериджу від структури капіталу.

Таблиця 5.12

Показник	Минулий період	Звітний період	Приріст, %
Виручка (нетто) від операційної діяльності, тис грн.	95 250	99 935	+4,5
Сума брутто-прибутку від операційної діяльності, тис грн.	17 900	19 296	+7,8
Сума чистого прибутку від операційної діяльності, тис грн.	10 940	12 050	+10,14

На підставі цих даних можна зробити висновок, що при сформованій структурі джерел капіталу кожен процент приросту прибутку-брутто від операційної діяльності забезпечує збільшення прибутку-нетто на 1,3 %. У такій самій пропорції будуть змінюватися ці показники і при спаді виробництва. Використовуючи ці відомості, можна оцінювати і прогнозувати ступінь фінансового ризику інвестування.