4. Методи політології у журналістиці

Політологія вивчає взаємодію громадян і суспільства з допомогою системи методів. До теоретичних методів відносяться такі загальнонаукові процедури, як аналіз, синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, порівняння і класифікація, моделювання і прогнозування та інші. Ці методи дозволяють створювати мисленні конструкції, повідомляти з їх допомогою політичний досвід різних народів в різні періоди їх історії, виявляти тенденції і пояснювати події політичного життя. В політології , як і в інших науках, емпіричні методи діляться на методи збору і методи обробки фактичних даних. До методів збору даних, як і в журналістиці, відносять: спостереження, аналіз документів і опитування.

Журналіст, який звертається до сфери політики повинен розуміти її специфіку і знати наступне:

1. Політика торкається смислообразуючі і екзистенціональні компоненти;

2. Всі люди включені в політичні відносини в якості об’єктів та суб’єктів політики;

3. Суб’єкти політики являються само детермінованими ( залежними від впливу соціокультурних процесів, які відбуваються в суспільстві, членами якого вони є, а також від впливу індивідуальних особливостей внутрішнього світу чи особистого екзистенціального існування);

4. Основними формами політики являються ідеї як носії категорії істини і персоніфіковані носії ідей – суб’єкти політики;

5. Змістом політична діяльність являється інформаційна боротьба за свідомість людини;

6. Причини тих чи інших політичних уподобань в силу своєї глобальності знаходяться поза свідомістю людини, та є предпосилками для формування ціле направлених політичних дій та розгорнутої політичної діяльності;

7. Політичні уподобання стають свідомими та мають певний статус;

8. Негативне сприйняття політики її об’єктами пов’язано з розбіжностями ідей, які транслюють суб’єкти політики, з тими ідеями, які панують у масовій свідомості.

Журналістика являється об’єктом і суб’єктом політики. Як суб’єкт політики вона формує політичну свідомість і політичну культуру суспільства. Як об’єкт політики журналістика є засобом для досягнення інтересів влади і суспільства. Журналістика являє собою соціально-політичний інститут, тобто повністю бере участь в політичному процесі (житті).

5. Основні методи психології журналістики

В психології активно використовуються такі методи як: спостереження, опитування (усне, письмове, телефонне, вільне), тестування, експеримент (лабораторний, польовий), моделювання (математичне, логічне, технічне. Кібернетичне).

Для журналіста важливим постає проблема пошуку механізмів проникнення у внутрішній світ людини. Людина являється біопсихосоціальною за своєю природою, тому журналісту у його творчості необхідно володіти психологічними механізмами:

1. Глибоко розглянути психологічне в людині ( її психологічні організації і зміни психіки під впливом зовнішнього світу та внутрішніх переживань);

2. Краще зрозуміти, як живе і реалізується в конкретній людині її психічна енергія, в чому виявляються необхідні сили для реалізації власних потреб ( енергія, лібідо і агресивна енергія);

3. Отримати відповідь на запитання, в зв’язку з чим відбувається порушення енергетичної рівноваги, які супроводжуються тривогою і різного роду фобіями.

Для ефективної роботи з джерелами інформації і аудиторії журналісту вкрай необхідні знання методів спілкування. В практиці журналісти часто використовують такі принципи ( методи) соціально-психологічного спілкування і впливу: переконання, зараження, навіювання, наслідування. В основі методу переконання знання психології людей і їх установок. А в основі методу зараження – колективна несвідомість. Навіювання базується на сугестивні техніки, маніпулювання. Наслідування – на механізм конформізму і стереотипів.

Зрозуміти основу людської психіки і особливості протікання всіх її процесів журналісту допомагає теорія відображення, яка являється основою теорії пізнання. Теоретична база для розуміння психологічної і соціальної структури особистості допомагає журналісту краще зрозуміти предмет дослідження.