Блок 8 країна у системі регулювання глобальних економічних проблем (продовольча, екологічна, енергетична (ресурсна))

1. Мета даногоблоку – розглянути та проаналізувати роль і місце обраної країни в процесі вирішення глобальних економічних проблем.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність визначення наступних

цілей:

• вивчити соціально-економічні аспекти продовольчої проблеми країни;

• проаналізувати екологічну проблему в країні;

• розглянути можливості країни як постачальника необхідних ресурсів на світовий ринок у довгостроковій перспективі.

2. Зв’язок з попереднім блоком

Під час роботи над даною темою студенти мають розуміти, що виникнення глобальних проблем пов'язане як з конкретною сферою життєдіяльності суспільства, так і з конкретним соціально-економічним середовищем, де реалізується та чи інша сфера діяльності людей. Особливу увагу слід звернути на те, що такі проблеми не можуть розглядатися та вивчатися поза контекстом розвитку загальної суспільно-економічної системи певної країни та поза контекстом розвитку міжнародних політичних і економічних відносин.

3. Приклад обробки аналітичної інформації Розвиток відновлюваних джерел енергії в Україні

Україна займає значне місце в світовому енергетичному господарстві як імпортер, експортер та транзитер первинних енергетичних ресурсів. Серед основних видівенергетичних ресурсів в Україні найбільшою питомою вагою виділяється природний газ, традиційно значними є частки вугілля та нафти сирої, включаючи газовий конденсат. Дані, наведені в тонах умовного палива дозволяють дослідити структуру споживання енергетичних ресурсів за основними видами економічної діяльності (рис.1).

Рис. 1. Розподіл використання палива в Україні за видами економічної діяльності в 2010 р.

Джерело: складено за даними Держкомстату України

Структура споживання енергії в Україні включає такі групи споживачів: «Промисловість» (металургійна, машинобудівна, хімічна та нафтохімічна, паливна, харчова та переробна, будівельних матеріалів), «Населення», «Транспорт», «Комунально-побутові споживачі», «Інші непромислові споживачі» (табл.1).

Таблиця 1

Структура споживання електроенергії в Україні в січні-серпні 2011 р., млн кВтг

	Виробництво, млн кВтг		Частка в загальном споживанні, %		Зміни
	8 міс. 2011 р.	8 міс. 2010 р.	8 міс. 2011 р.	8 міс. 2010 р.	млн кВтг	%
Споживання е / е (брутто)	123 089.1	119 819.6	—	—	3 269.5	2.7
Споживання е / е (нетто)	99 784.9	96 673.4	100	100	3 111.5	3.2
Промисловість	48 341.9	46 864.0	48.4	48.5	1 477.9	3.2
- металургійна	25 265.3	25 487.1	25.3	26.4	-221.8	-0.9
- паливна	6 313.7	6 208.6	6.3	6.4	105.1	1.7
- машинобудівна	4 174.3	3 810.8	4.2	3.9	363.5	9.5
- хімічна та нафтохімічна	4 145.9	3 366.5	4.2	3.5	779.4	23.2
- харчова і переробна	3 015.6	3 029.3	3.0	3.1	-13.7	-0.5
- будівельних матеріалів	1 713.6	1 534.1	1.7	1.6	179.5	11.7
- інша	3 713.4	3 427.6	3.7	3.5	285.8	8.3
Сільгоспспоживачі	2 318.8	2 319.5	2.3	2.4	-0.7	0.0
Транспорт	6 595.4	6 089.5	6.6	6.3	505.9	8.3
Будівництво	617.1	625.4	0.6	0.6	-8.3	-1.3
Комунально-побутові споживачі	12 117.9	12 027.3	12.1	12.4	90.6	0.8
Інші непромислові споживачі	4 296.1	4 092.6	4.3	4.2	203.5	5.0
Населення	25 497.7	24 655.2	25.6	25.5	842.5	3.4

Джерело: складено за даними Міненерговугілля

Основні цілі та пріоритети політики України у галузі енергетики визначені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, яку Кабінет Міністрів затвердив у 2006 році. Першорядними цілями енергетичної стратегії України є забезпечення її енергетичної безпеки та статусу значущої транзитної держави. Ці цілі розкриваються у сукупність пріоритетів, серед яких – збільшення обсягів транзиту територією України, зменшення енергоємності економіки, підвищення енергоефективності, інтеграція з європейською енергетичною системою, нарощування власного виробництва енергоносіїв. З метою досягнення цих цілей та пріоритетів зазначено ряд стратегічних заходів, як то модернізація й реабілітація інфраструктури транспортування вуглеводнів, диверсифікація джерел і маршрутів постачання, збільшення обсягів власного виробництва вугілля й атомної енергії, впровадження широкомасштабних.

Відновлювані джерела енергії в Україні можуть зайняти гідне місце в паливно-енергетичному балансі, проте сектор відновлюваних джерел енергії в Україні за західноевропейськими мірками недостатньо розвинений. Частка відновлюваної енергії без врахування гідроенергетики в загальному енергоспоживанні за різними оцінками становить від 0,05% до 3%. Винятком є використання великих гідроелектростанцій з часткою в енергоспоживанні (в електроенергетичному секторі), яка сягає 6,9% від виробництва електроенергії (табл.2)

Таблиця 2