
- •Життєві цикли гельмінтів.
- •5. Тип Плоскі черви. Характеристика, класифікація, медичне значення.
- •5.1 Клас Сисуни ( Trematoda ) .
- •5.1.1. Сисун печінковий, або фасціола (Fаsсіоlа hераtіса), - збудник фасціольозу.
- •5.1.2. Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Оріsthоrhіs fеlіпеus) - збудник опісторхозу.
- •5.1.3. Сисун ланцетоподібний (Dісrосоеlіит lапсеаtит) - збудник дикроцеліозу.
- •5.1.4. Шистосоми (кров'яні сисуни)
- •5.2. Клас Стьожкові черви ( Cestoidea )
- •5.2.1. Неозброєний (бичачий) ціп'як (Таепіаrhупсhus sаgіпаtus) - збудник теніаринхозу.
- •5.2.2.Озброєний (свинячий) ціп'як (Таепіа sоliит) -збудник теніозу.
- •5.2.3. Карликовий ціп'як (Нутепоlеріs папа) - збудник гіменолепідозу.
- •5.2.4. Ехінокок (Еhiпососсus gгаnulоsus) - збудник ехінококозу.
- •6. Тип Круглі черви ( Nemathelminthes ). Клас Власне круглі черви ( Nematoda ).
- •6.1. Аскарида людська (Аsсаrіs lитbrісоіdеs) - збудник аскаридозу.
- •6.2.Волосоголовець (Тrісhосерhаlиs trісhіиrus) -збудник трихоцефальозу.
- •6.3. Гострик (Епtеrоbіиs vеrтісиlаrіs) - збудник ентеробіозу.
- •6.4. Вугриця кишкова (Strопgуlоidеs stеrсоrаlis) -збудник стронгілоїдозу.
- •6.5. Трихінела (Тrіchіnеllа sріrаlis) - збудник трихінельозу.
6.4. Вугриця кишкова (Strопgуlоidеs stеrсоrаlis) -збудник стронгілоїдозу.
Географічне поширення: повсюдне, переважає в країнах з жарким вологим кліматом.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.120) безбарвна, напівпрозора, самка довжиною 2-3 мм, самець - 0,7 мм. Передній кінець тіла рівномірно звужений, задній - загострений. Ротова капсула коротка, з чотирма слабко вираженими губами.
Яйця прозорі, овальні, розміром 50 х 30 мкм. Всередині знаходиться зріла личинка, що вивільняється відразу після відкладання яйця.
Рабдитоподібні личинки (рис. 3.121) довжиною 0,2-0,25 мм, мають стравохід із двома розширеннями.
Ф
ілярієподібні
личинки (рис. 3.122) довжиною
близько 0,55 мм, містять стравохід
циліндричної форми
і розщеплений хвостовий кінець.
Ж
иттєвий
цикл
(рис. 3.123). Геогельмінт.
Паразитує
тільки в людини. Особливість життєвого
циклу -чергування
вшьноживучого і паразитичного поколінь.
Локалізація: тонка кишка.
Самки відкладають яйця, з яких у просвіті кишки виходять рабдитоподібні личинки. Вони з фекаліями потрапляють у ґрунт, де за сприятливих умов перетворюються в доросле вільноживуче покоління. Вільна генерація може існувати довготривало.
Якщо умови середовища несприятливі, рабдитоподібні личинки після линяння перетворюються у філярієподібні. Інвазійна стадія - філярієподібні
личинки. Людина заражається, проковтнувши останніх із забрудненими овочами і фруктами або при активному проникненні личинок через шкіру (переважаючий шлях зараження). В останньому випадку личинки з течією крові мігрують крізь серце в легені, де двічі линяють, згодом піднімаються повітроносними шляхами у глотку і заковтуються. Вугриці можуть досягати статевої зрілості і виділяти яйця в легенях. Міграція продовжується 17-21 добу.
Рабдитоподібні личинки, що затрималися в кишківнику, перетворюються у філярієподібні, проникають у стінку кишки, потрапляють у просвіт кровоносних судин і починають новий цикл розвитку, проходять міграцію по тілу людини (аутосуперінвазія).
Патогенна дія: виражений токсично-алергічний вплив; механічне ушкодження тканин у період міграції личинок; ураження слизової оболонки тонкої кишки, що призводить до приєднання вторинної інфекції.
Клініка. У гострій стадії хвороби (період міграції личинок) характерні підвищена температура, алергічна висипка, кашель, задуха, біль у грудній клітці.
У кишковій стадії характерні слабкість, схуднення, біль у животі, можливі домішки слизу і крові у калі.
При аутосуперінвазії повторна міграція личинок призводить до загострення захворювання і прояву ознак гострої стадії хвороби.
У хворих зі зниженим імунітетом можливий розвиток генералізованої форми хвороби. Генералізований стронгілоїдоз відноситься до ВІЛ-асоційованих захворювань.
Діагностика. Клінічна: алергічні прояви в поєднанні з ураженням шлунково-кишкового тракту, тривалий перебіг хвороби з періодичними загостреннями. Лабораторна: виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті (метод Бермана), можливе виявлення личинок у харкотинні; дослідження повторюють 3-5 разів з проміжками в 5-7 днів.
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати (тіабендазол). Контрольні дослідження один раз на місяць впродовж 3 міс.
Профілактика. Та ж, що і при анкілостомозі.