6.4. Вугриця кишкова (Strопgуlоidеs stеrсоrаlis) -збудник стронгілоїдозу.

Географічне поширення: повсюдне, переважає в країнах з жарким вологим кліматом.

Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.120) безбарвна, напівпрозора, самка довжиною 2-3 мм, самець - 0,7 мм. Передній кінець тіла рівномірно звужений, задній - загострений. Ротова капсула ко­ротка, з чотирма слабко вираженими губами.

Яйця прозорі, овальні, розміром 50 х 30 мкм. Всередині знаходиться зріла личинка, що вивіль­няється відразу після відкладання яйця.

Рабдитоподібні личинки (рис. 3.121) довжи­ною 0,2-0,25 мм, мають стравохід із двома розши­реннями.

Ф ілярієподібні личинки (рис. 3.122) довжиною близько 0,55 мм, містять стравохід циліндричної форми і розщеплений хвостовий кінець.

Ж иттєвий цикл (рис. 3.123). Геогельмінт. Пара­зитує тільки в людини. Особливість життєвого циклу -чергування вшьноживучого і паразитичного поколінь.

Локалізація: тонка кишка.

Самки відкладають яйця, з яких у просвіті киш­ки виходять рабдитоподібні личинки. Вони з фекалі­ями потрапляють у ґрунт, де за сприятливих умов перетворюються в доросле вільноживуче поколін­ня. Вільна генерація може існувати довготривало.

Якщо умови середовища несприятливі, рабди­топодібні личинки після линяння перетворюються у філярієподібні. Інвазійна стадія - філярієподібні

личинки. Людина заражається, проковтнувши ос­танніх із забрудненими овочами і фруктами або при активному проникненні личинок через шкіру (пере­важаючий шлях зараження). В останньому випад­ку личинки з течією крові мігрують крізь серце в легені, де двічі линяють, згодом піднімаються повітроносними шляхами у глотку і заковтуються. Вуг­риці можуть досягати статевої зрілості і виділяти яйця в легенях. Міграція продовжується 17-21 добу.

Рабдитоподібні личинки, що затрималися в кишківнику, перетворюються у філярієподібні, проника­ють у стінку кишки, потрапляють у просвіт крово­носних судин і починають новий цикл розвитку, про­ходять міграцію по тілу людини (аутосуперінвазія).

Патогенна дія: виражений токсично-алергіч­ний вплив; механічне ушкодження тканин у період міграції личинок; ураження слизової оболонки тон­кої кишки, що призводить до приєднання вторинної інфекції.

Клініка. У гострій стадії хвороби (період міграції личинок) характерні підвищена температура, алергіч­на висипка, кашель, задуха, біль у грудній клітці.

У кишковій стадії характерні слабкість, схуднен­ня, біль у животі, можливі домішки слизу і крові у калі.

При аутосуперінвазії повторна міграція личинок призводить до загострення захворювання і прояву ознак гострої стадії хвороби.

У хворих зі зниженим імунітетом можливий роз­виток генералізованої форми хвороби. Генералізований стронгілоїдоз відноситься до ВІЛ-асоційованих захворювань.

Діагностика. Клінічна: алергічні прояви в по­єднанні з ураженням шлунково-кишкового тракту, три­валий перебіг хвороби з періодичними загострення­ми. Лабораторна: виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті (метод Бермана), можливе виявлення личинок у харкотинні; дослід­ження повторюють 3-5 разів з проміжками в 5-7 днів.

Лікування. Застосовують антигельмінтні препа­рати (тіабендазол). Контрольні дослідження один раз на місяць впродовж 3 міс.

Профілактика. Та ж, що і при анкілостомозі.