
- •Життєві цикли гельмінтів.
- •5. Тип Плоскі черви. Характеристика, класифікація, медичне значення.
- •5.1 Клас Сисуни ( Trematoda ) .
- •5.1.1. Сисун печінковий, або фасціола (Fаsсіоlа hераtіса), - збудник фасціольозу.
- •5.1.2. Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Оріsthоrhіs fеlіпеus) - збудник опісторхозу.
- •5.1.3. Сисун ланцетоподібний (Dісrосоеlіит lапсеаtит) - збудник дикроцеліозу.
- •5.1.4. Шистосоми (кров'яні сисуни)
- •5.2. Клас Стьожкові черви ( Cestoidea )
- •5.2.1. Неозброєний (бичачий) ціп'як (Таепіаrhупсhus sаgіпаtus) - збудник теніаринхозу.
- •5.2.2.Озброєний (свинячий) ціп'як (Таепіа sоliит) -збудник теніозу.
- •5.2.3. Карликовий ціп'як (Нутепоlеріs папа) - збудник гіменолепідозу.
- •5.2.4. Ехінокок (Еhiпососсus gгаnulоsus) - збудник ехінококозу.
- •6. Тип Круглі черви ( Nemathelminthes ). Клас Власне круглі черви ( Nematoda ).
- •6.1. Аскарида людська (Аsсаrіs lитbrісоіdеs) - збудник аскаридозу.
- •6.2.Волосоголовець (Тrісhосерhаlиs trісhіиrus) -збудник трихоцефальозу.
- •6.3. Гострик (Епtеrоbіиs vеrтісиlаrіs) - збудник ентеробіозу.
- •6.4. Вугриця кишкова (Strопgуlоidеs stеrсоrаlis) -збудник стронгілоїдозу.
- •6.5. Трихінела (Тrіchіnеllа sріrаlis) - збудник трихінельозу.
Медична біологія
Лекція № 9 . Медична гельмінтологія. Плоскі та круглі черви-
паразити людини.
1. Життєві цикли гельмінтів.
2. Геогельмінти.
3. Біогельмінти.
4. Контактні гельмінти ( К.І. Скрябін ).
5. Тип Плоскі черви. Характеристика, класифікація, медичне значення.
6. Тип Круглі черви. Клас Власне круглі черви. Характеристика , медичне значення.
Життєві цикли гельмінтів.
2. Геогельмінти.
3. Біогельмінти.
4. Контактні гельмінти ( К.І. Скрябін ).
Дія гельмінтів характерною є зміна хазяїна в циклі розвитку, що забезпечує розмноження, розселення і поширення паразитів.
Ще в 1937 р. К. І. Скрябін і Р.С. Шульц поділили всіх паразитичних червів на дві групи за характером їх життєвого циклу: геогельмінти і біогельмінти й відповідно виділили дві епідеміологічні групи гельмінтозів - геогельмінтози і біогельмінтози.
До геогельмінтів належать види (значна частина нематод), що розвиваються без участі проміжного хазяїна, їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот внаслідок випадкового проковтування з їжею або водою, занесення брудними руками (перорально). Личинки деяких видів (анкілостомід, стронгілоїдів) активно проникають через шкірні покриви людини при контакті з грунтом.
До біогельмінтів належать види (сисуни, стьожкові, частина власне круглих червів), життєві цикли яких обов'язково пов'язані зі зміною хазяїна - проміжного й остаточного. У тілі проміжного розвиваються личинкові форми, а перетворення інвазійних личинок на дорослу форму відбуваггься в тілі остаточного хазяїна, куди вони потрапляють різними
шляхами. У деяких видів для завершення розвитку личинок необхідна участь другого проміжного хазяїна (додаткового).
Є. С. Шульман у 1952 р.
запропонував, крім біо- та
геогельмінтозів, виділити додаткову
групу - контактних
гельмінтозів, до якої включив дві інвазії
ентеробіоз і гемінолепідоз. Особливості
їхньої епідеміології не дозволяють
винести їх ні до біо-, ні до геогельмініозів.
Таким чином, залежно від механізму передачі інвазій гельмінтози людини поділяють, на три групи: геогельмінтози, біогельмінтози і контактні гельмінтози.
Геогельмінтози - інвазії, збудники яких розвиваються прямим шляхом (без участі проміжного хазяїна) і передаються людині через елемент довкілля (грунт, овочі, ягоди тощо), забруднені інвазійними яйцями або личинками (рис. 3.54).
Біогельмінтози
- інвазії, збудники яких розвиваються
за участю проміжних хазяїнів і передаюся
людині через тканини їх тіла (рис. 3.55).
Контактні гельмінтози -
інвазії, збудники яких розвиваються
у безпосередній близькості до людини
й передаються через руки
хворого або через предмети, що її
оточують (рис
3 56).
Роль академікиа К. І. Скрябіна в розвитку гельмінтології. З ім'ям К. І. Скрябіна
(1879-1972) пов'язаний розвиток гельмінтологічної науки. Він заснував перший у світі Інститут гельмінтології, якому ще за життя вченого було присуджено його ім'я; перші кафедри паразитології, Лабораторію гельмінтології Академії наук колишнього СРСР, яка стала теоретичним центром загальної гельмінтології.
К. І. Скрябін і його учні розробили методи діагностики і профілактики гельмінтозів, вивчили їх клініку і терапію.
За участі вченого і з його ініціативи було проведено понад 350 спеціалізованих гельмінтологічних експедицій. Він особисто відкрив і описав близько 200 нових видів гельмінтів, опублікував понад 700 наукових праць. Широко відомі його праці 'Трематоди тварин і людини", "Основи нематодології’’, "Основи цестодології’’ та ін.
К. І. Скрябіним сформульовані принципи боротьби з гельмінтозами - дегельмінтизація і девастація.
Дегельмінтизація - комплекс заходів, спрямований на лікування того чи іншого гельмінтозу, а також очищення довкілля від інвазійного матеріалу (яєць, личинок).
Дегельмінтизацію можна застосовувати щодо людини, домашніх тварин, води, ґрунту, овочів і фруктів, приміщень, предметів побуту, білизни тощо.
Девастація - заключний етап боротьби з гельмінтозами тварин і людини, метою якого є знищення гельмінтів як зоологічних видів.