Тема10: Спадкове право. План.

1.Поняття спадкоємства.

2.Спадкування за заповітом.

3.Спадкування за заповітом.

Використана література:

Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства.- К.: Каравела, 2004, с.134-140.

1.Поняття спадкоємства.

Спадкове право - це сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) після смерті фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що на­лежали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не при­пинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що не­розривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднан­нях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх уста­новчими документами;

3) право на компенсацію шкоди, завданої каліцтвом або іншим

ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,

встановлені законом тощо.

Спадщина відкривається після смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця не відо­ме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухо­мого майна або основної його частини, а за відсутності нерухо­мого майна — місцезнаходження основної частини рухомого

майна.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які були живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені жи­вими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних від­носин.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйнят­тя спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за за­повітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Закон позбавляє права на спадкування:

• осіб, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя

(зазначене положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призна­чив її своїм спадкоємцем за заповітом);

• осіб, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти за­повіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприя­ли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

• батьків після дитини, щодо якої вони були позбавлені бать­ківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

• батьків (усиновлювачів) та повнолітніх дітей (усиновле­них), а також інших осіб, які ухилялися від виконання обов'яз­ку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановле­на судом;

• одного з подружжя, шлюб між якими є недійсним або ви­знаний таким за рішенням суду.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спад­кування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Спадкоємство може відбуватися двома шляхами — за законом і за заповітом.