4.Поняття держави, її ознаки та функції.

Держава — досить складне суспільне явище. В широкому ро­зумінні держава — це форма організації суспільства, яка вини­кає на певному етапі його розвитку. У вужчому розумінні дер­жава — це механізм здійснення публічної влади у суспільстві, механізм управління суспільством. У найбільш загальному ви­гляді в юридичній науці існує наступне визначення держави.

Держава — це особлива організація політичної влади домінуючої частини населення у соціальне неоднорід­ному суспільстві, за допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека та здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї домінуючої частини.

До основних ознак держави належать:

• відокремлення публічної влади від суспільства, наявність професіоналів-управлінців;

• суверенітет, тобто верховенство державної влади на певній території;

• територія, в межах якої діють закони і повноваження держави;

• виключне право на видання законів і норм, обов'язкових для всього населення;

• право на податки і збори з населення (податки необхідні для матеріального забезпечення державної політики та утримання державного апарату);

• монополія на легальне (відкрите) використання сили при­мусу. З цією метою держава має армію, поліцію, службу безпе­ки та ін.

• здатність держави представляти і захищати інтереси до­мінуючої частини населення.

Суть і призначення держави виражаються в її функціях та завданнях, які вона покликана виконувати.

Функції держави — основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, відображаються її сутність, зміст і соціальне призначення у соціально неоднорідному суспільстві.

Залежно від територіальної спрямованості розрізняють внутрішні та зовнішні функції.

В силу того, як сучасна держава все більше перетворюється у "державу для людей", її головною функцією стає охорона інте­ресів людини, захист її прав і свобод, забезпечення кожного члена суспільства належними умовами життя. Всі інші функції підпорядковуються головній.

Внутрішні функції—такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідео­логічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя гро­мадянського суспільства:

• політична: створення демократичних умов, інститутів для виявлення і координації інтересів різних груп суспільства;

• економічна: створення умов для розвитку виробництва на основі визнання захисту всіх форм власності;

• соціально-культурна: сприяння розвитку науки, культури, турбота про людину;

• екологічна: охорона навколишнього середовища;

• охоронна: захист державно-конституційного ладу;

• правова: забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, охорона прав і свобод громадян.

Зовнішні функції — основні напрямки діяльності держави за її межами, взаємовідносини з іншими державами, світови­ми громадськими організаціями і світовим співтовариством у цілому:

• політична: розвиток міжнародних відносин на основі за­гальновизнаних принципів міжнародного права;

економічна: участь у створенні світової економічної систе­ми на основі міжнародного поділу праці та інтеграції вироб­ництва і праці;

• культурна: міжнародна культурна співпраця;

• захисна: оборона країни зовні;

• правова: участь у міжнародному правовому співробіт­ництві;

• гуманістична: надання допомоги країнам, які постражда­ли від катастроф, стихійного лиха;

• екологічна: створення екологічно безпечного навколишнього середовища у світовому масштабі.