Особливості вегетативної нервової системи у новонароджених Співвідношення тонусу симпатичної і парасимпатичної нервової системи .
ВНС – це умовно виділена частина нервової системи , функція якої – регуляція роботи внутрішніх органів , обміну речовин , пристосування органів до поточних потреб організму . ВНС іннервує гладку мускулатуру внутрішніх органів , кровоносних судин і шкіри , серцевий м’яз і залози . Волокна ВНС підходять і до скелетних м’язів , але при їх збудженні скорочення м’язів не відбувається , а лише підвищується в них обмін речовин і стимулюється їх працездатність . Подразнення симпатичної нервової системи відновлює працездатність втомленого м’яза , що дає можливість говорити про адаптаційно – трофічну функцію симпатичної нервової системи . Симпатична нервова система сприяє інтенсивній діяльності організму , особливо в екстремальних умовах , коли є потреба напружити всі сили організму ( за рахунок симпатико – адреналовій системі ) , тому її називають „системою напруги” . Парасимпатична частина ВНС – це система „ отбою” , вона сприяє відновленню втрачених організмом ресурсів .
Як система , яка забезпечує існування життєво важливих функцій , ВСН зріє на ранніх етапах розвитку . Однаку , на момент народження вплив симпатичної і парасимпатичної нервових систем ще недостатньо збалансований . Спостерігається підвищена активність симпатичної частини , що зумовлює частий пульс новонародженого . В процесі розвитку дитини посилюється вплив вищих відділів нервової системи , відповідно удосконалюється пристосувальний регулюючий характер впливу ВНС на діяльність внутрішніх органів .
ГЕМАТОЕНЦЕФАЛІЧНИЙ БАР’ЄР
це фізіологічний механізм , який вибірково регулює обмін речовин між кров’ю , ліквором і ЦНС та забезпекчує сталість внутрішнього середовища головного і спинного мозку . Він вииконує захисну функцію , запобігає проникненню в мозок деяких чужерідних речовин , які потрапляють в кров та токсичних речовин , які накопичуються в крові при патологічних процесах в організмі . Доведено , що гематоенцефалічний бар’єр плода і новонароджених більш проникниливий , ніж у дорослих людей , що має велике значення для способу життя вагітної жінки Доведено , що нікотин , наркотики , алкоголь та інші нейротоксичні речовини легко проникають через цей бар’єр і негативно впливають на розвиток плода ( особливо його нервової системи ) . Також через цей і плацентарний бар’єр можуть проникати деякі ліки , інфекційні збудники та їх токсини ( наприклад , вірус краснухи ) що також треба враховувати при лікуванні хворих вагітних жінок та веденні вагітності у жінок , які перенесли деякі інфекційні хвороби , які викликають формування вроджених вад у дитини . Проникненість бар’єру порушується і при перегріванні , переохолодженні , під дією іонізуючого випромінювання .
Морфологічним субстратом Г. Б. Є анатомічні елементи , розташовані між кров’ю і нервовими клітинами ( так звані міжендотеліальні контакти , які охоплюють клітину у вигляді тісного кільця і перешкоджають проникненню речовин з капілярів ). Гліальні клітини є каналами , які здібні вибірково всмоктувати з крові речовини , які необхідні для живлення нервових клітин , і повертати в кров продукти їх обміну . Крім того , існує ферментативний бар’єр в стінках капілярів мозку та судинних сплетеннях , які здібні нейтралізувати і руйнувати речовини , які надійшли з крові . Цей бар’єр змінюється з віком і при патологічних станах . Проникненість Г. Б. в різних відділах мозку неоднакова і вибіркова для різних речовин . Проникність регулюється нервовими і гуморальними механізмами .
Розрізняють 2 шляхи проникнення речовин в ЦНС :
через кров ( в основному через капіляри ) – це найчастіший шлях, переважає у дорослих
через ліквор ( допоміжний шлях , частіше у дітей )
обидва шляхи
Іноді токсичні та інші речовини можуть потрапити в мозок в ділянці гіпоталамусу , де Г. Б. „ прорваний” , таке проникнення супроводжується вегетативною симптоматикою .