V. Зміст теми практичного заняття (розгорнутий конспект).

Основною функцією живого організму є обмін речовин і енергії. Життя можливе лише доти, поки відбувається обмін речовин. В різних клітинах організму в процесі обміну речовин утворюються хімічні сполуки, які необхідні для існування організму в цілому .

Система травлення забезпечує організм людини всіма необхідними для життєдіяльності поживними речовинами . Саме завдяки її діяльності організм отримує вуглеводи , білки , жири , мінеральні солі , воду , вітаміни в тому вигляді , який дає можливість їх засвоєння клітинами і тканинами . Потрапивши в кров та лімфу , прості поживні речовини розносяться по всьому організму і в клітинах зазнають подальших змін : вони стають будівельним матеріалом для клітин , джерелом енергії тощо .

Протягом життя обмін речовин і енергії та терморегуляція зазнає суттєвих вікових змін , які дають можливість пристосуватися організму до змін в харчуванні .

Тому є доволі важливим знання вікових особливостей обміну речовин та терморегуляції, які дадуть студентам можливість зрозуміти вікові особливості організму людини та відрізняти вікові особливості від патологічних станів в певній віковій категорії .

Отже , на практичному занятті ми розберемо такі питання :

1. Типи живлення протягом внутрішньоутробного розвитку (гістотрофне, гематотрофний і амніотрофний типи живлення)

2. Особливості обміну речовин новонародженого ( лактотрофне живлення).

3. Особливості обміну речовин у грудних дітей ( початок дискантного живлення).

4. Добові норми білків, жирів, вуглеводів та вітамінів , мікроелементів , мінералів для людей різного віку.

5. Особливості обміну речовин та терморегуляції у людей старечого віку.

Обмін речовин та енергії

У дорослих спостерігається рівновага надходження та вико­ристання енергії. Енергія міститься в продуктах, що їх спожива­ють гетеротрофні організми. Поживні речовини мають не тільки енергетичне, а й пластичне значення. Вони беруть участь у рості і самооновленні організму. Внутрішньоутробному періоду і періо­ду дитинства притаманні процеси синтезу росту, тому в ці періоди онтогенезу енергетичний обмін позитивний. Для організму, що росте, характерний позитивний білковий баланс, який супрово­джується накопиченням в організмі азоту. Під час росту поживні речовини слугують як будівельний матеріал, як джерело енергії для синтезу ферментів і нуклеїнових кислот. Енергетичні витрати організму відбуваються за участі основного обміну і витрат енер­гії на виконання фізичної праці, терморегуляцію та специфічно-динамічну дію їжі.

Процес обміну — основна властивість живого. У цитоплаз­мі клітин органів і тканин постійно відбувається процес синтезу складних високомолекулярних сполук і водночас розпад їх із ви­діленням енергії та утворенням простих низькомолекулярних ре­човин — вуглекислого газу, води, аміаку та ін.

Процес синтезу органічних речовин називається асиміляці­єю, або анаболізмом. У ході асиміляції поновлюються органоїди клітини і накопичується запас енергії. Розпад структурних еле­ментів клітини супроводжується виділенням енергії, що містить­ся в хімічних зв'язках, а кінцеві продукти розпаду, шкідливі для організму, виводяться за межі клітини і згодом — з організму.

Процес розпаду органічних речовин протилежний процесу асиміляції і називається дисиміляцією, або катаболізмом. Такого типу реакції відбуваються з поглинанням кисню, тому розщеп­лення органічних речовин пов'язано з окисненням, а звільнена при цьому енергія витрачається на синтез АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти), необхідної для асиміляції.

Таким чином, асиміляція і дисиміляція — це два протилеж­ні, але взаємопов'язані боки єдиного процесу — обміну речовин. При порушенні асиміляції і дисиміляції розладнується увесь об­мін речовин.

В організмі людини відбувається безперервний водний, со­льовий, білковий, жировий і вуглеводний обмін. Безперервний розпад і окиснення органічних сполук можливі лише тоді, коли кількість цих речовин у клітинах постійно поповнюється.

Проте потреба у поживних речовинах неоднакова.частина їх використовується організмом для утворен­ня енергії.

У процесі життєдіяльності організму енергетичні запаси без­перервно зменшуються, поповнення їх відбувається за рахунок їжі.

Співвідношення кількості енергії, що надходить з їжею, енергії, що витрачається організмом, називається енергетичним балансом. Кількість їжі, що споживається, має відповідати енер­гетичним витратам людини.

Отже, основний обмін — це кількість енерговитрат у стані повного м'язового спокою, натщесерце (через 12 год після остан­нього споживання їжі), за температури навколишнього середови­ща 20—22 °С. Величина основного обміну залежить від індивіду­альних особливостей організму, віку і статі.

У дитини до 1,5-річного віку відбувається збільшення основ­ного обміну, потім — зменшення його (табл. 7, 9—11).

Під час хвилювання витрата енергії в дитини зростає на 20— 60 %, а під час крику — у 2—3 рази. Збільшується основний обмін і при Більша підвищенні температури тіла (на 1 °С підвищення — 14— 16 %). Проте високий пластичний обмін у цей період дитинства пояснюється тим, що основний обмін у загальній витраті енергії менший, аніж у дорослої людини. Якщо у дорослої людини він становить 60 % загальної кількості енергії, що утворюється в її організмі, то в дитини перших трьох місяців життя вона стано­вить 36 % . Згодом основний обмін зростає і у шкільному віці він становить 60 %.

Суттєвим компонентом основного обміну є витрата енергії на самовідновлення. Про інтенсивність самовідновлення судять за коефіцієнтом зношуваності, який вираховують за мінімальною кількістю ендогенного азоту, що виділяється із сечею за достат­ньо калорійної безбілкової дієти, тобто за рівнем ендогенного азо­ту сечі. У дітей рівень ендогенного азоту сечі значно вищий, аніж у дорослої людини.

Таким чином, інтенсивність самовідновлення у дітей вища, аніж у дорослих (з віком різниця цього показника проявляється залежно від статі).

ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ В РІЗНІ ВІКОВІ ПЕРІОДИ .

Травлення. З їжею організм одержує білки, жири і вуглеводи.

В ембріональному періоді основним видом живлення є гістотрофне живлення ( після імплантації , зародок живиться секретом слизової оболонки матки , а потім – матеріалом жовточного мішка ) .

З 2 – 3 місяця вагітності, коли вже починає функціонувати плацента , виникає гемотрофне живлення ( за рахунок трансплкацентарного транспорту поживних речовин від матері плоду ) . Основою при цьому є внутрішньоклітинне живлення .

На фоні гемотрофного живлення , з 16 – 20 тижня ( 4 – 5 місяць ) проявляється діяльність власних органів травної системи , що виражається в амніотрофному живленні. Плід починає через рот ( ентерально ) отримувати поживгні речовини – білки , глюкозу , воду , мінеральні солі і т.д. З 8 тижня вже є прояви протеолітичної і амінопептидазної діяльності тонкої кишки , трохи пізніше виникає засвоєння вуглеводів ( дисахаридазан активність )

З 5 – 6 місяця вагітності збільшується активність мальтази , яка стає максимальною в 8 місяців .

З 8 – 9 місяця вагітності збільшується активність лактази і на момент народження ця активність стає максимальною .

На момент народження у дитини вже є всі структурні елементи травної системи , але вони ще функціонально незрілі ( вони не можуть синтезувати травні соки в необхідній кількості і відповідного складу ) . Тому лактотрофне живлення є найважливішим етапом адаптації новонародженого до існування в навколишньому середовищі . Харчування молоком матері є результатом еволюційного розвитку , яке дозволяє вирішити проблему невідповідності потреб організму дитини до функціональних можливостей ШКТ .

На момент народження у дитини вже сформовані слинні залози , але їх секреторна неспроможність спостерігається ще протягом перших 2 – 3 місяців . На перших етапах життя слина практично виконує функцію герметизації ротової порожнини під час смоктання і тільки згодом , коли удосконалюється ферментативний склад слини , , вона починає приймати активну участь в травленні вуглеводів і формуванні харчової грудки .

До 4 – 5 місяців у дитини спостерігається надмірне слиновиділення , що зумовлено недостатньою зрілістю механізмів регуляції слиновиділення і ковтання .

Після початку ентерального харчування ємкість шлунку швидко збільшується і після народження спостерігається його рефлекторне розслаблення . Нейрогуморальна регуляція шлункової секреції спостерігається наприкінці першого місяця життя . До 2 місяців кислотність соку забезпечує молочна кислота , і лише після 2-х місяців починає синтезуватися соляна кислота . З протеолітичних ферментів до року найбільш активним є хемозин ( згортає молоко ) . В цьому віці також в шлунковому соці є ліполітичні ферменти – шлункова ліпаза , яка гідролізує в шлунку 1/3 всього жиру молока матері .

Лише наприкінці першого року значно збільшується секреція шлунку та рН соку знижується до 1,5 – 2,0 , що забезпечує оптимальну дію пепсину . У немовлят при правильному грудному вигодовуванні шлунок звільняється від їжі через 2,5-3 години, при вигодовуванні коров’ячим молоком – через 3-4 години. Їжа, яка містить значну кількість білків і жирів, затримується в шлунку 4,5-6,5 годин.

На момент народження відносно незріла і підшлункова залоза , але вона швидко нарощує свої показники роботи і наприкінці 1-го року , коли вже дитина отримує прикорми , підшлункова залоза синтезує соку в 10 разів більше , ніж в період новонародженості , а ще через декілька років кількість соку збільшується знов в 10 разів і стає , як у дорослої людини .

На момент народження функціонально незрілою є і печінка .Мало виділяється жовчних кислот , що проявляється як погане перетравлювання жирів і стеареєю . Але печінка в цьому віці має високу глікогенну ємкість ( ДЕПО вуглеводів ) .

Кишки у новонароджених ніби компенсують недостатність тих органів , які повинні забезпечувати дистантне травлення . Особливе значення набуває мембранне травлення , яке відбувається з участю ферментів кишкового соку та соку підшлункової залози . Порожнисте травлення відбувається з участю ферментів молока матері .

Протягом першого року життя доволі швидко відбувається розвиток дистантного травлення, значення якого щороку зростає. Удосконалюється склад травних соків , що дозволяє значно покращити порожнисте травлення без участі ферментів материнського молока .

Показником рівня обміну білків у організмі є співвідношення між кількістю азоту, який вводиться в організм із білковою їжею, і кількістю азоту, що виводиться із організму з сечею.

Добова потреба в білку на 1 кг. маси тіла у дитини:

• на першому році життя становить 4-5 г.,

• від 1 до 3 років – 4-4,5 г.,

• від 6 до 10 років – 2,5-3 г.,

• старше 12 років –2-2,5 г.,

• у дорослих – 1,5-1,8 г.

Отже, залежно від віку і маси діти :

• від 1 до 4 років повинні одержувати на добу 30-50 г. білка,

• від 4 до 7 років – близько 70 г.,

• з 7 років – 75-80 г.

В дитячому віці підвищена потреба в незамінних амінокислотах , особливо лізимі , триптофані , гістидині . Особливо багато цих амінокислот в м’ясі , рибі , жовтках яєць , горіхах .

Вік	Білки , г		Жири , г			Вугле- води , г	Ерергія
	Всього	В т.ч. тваринні	Всього	В т.ч. рослинні	Лінолева кислота , % енергетичної цінності раціону		Ккал
0 – 29 днів 1 – 3 міс. 4 – 6 міс. 7 – 12 міс 1 – 3 р. 4 – 6 р. 7 – 10 р. 11 – 13 р. ( хлопч) 11 – 13 р ( дівч) 14 – 17 р ( хлоп) 14 – 17 р ( дівч)	8 11 21 34 46 65 79 93 85 100 90	8 11 20,6 27 32 42 47 56 51 60 54	23 28 40 46 46 65 79 93 85 100 90	- - - 5 4 10 16 19 17 20 18	6 4 – 6 4 – 6 4 – 6 4 3 3 3 3 3 3	40 61 91 120 180 260 315 370 340 400 360	400 560 800 1030 1320 1900 2300 2700 2450 2900 2600

Добова потреба в жирах.

У дорослої людини на добу на 1 кг. маси повинно надходити з їжею

1,5 г. жирів (приблизно 80-100 г. на добу).

Від 1 до 3 років добова потреба в жирові 32,7 г.,

від 4 до 7 років – 39,2 г.,

від 8 до 13 років – 38,4 г.

Жити виконують функцію джерела енергії , входять до структури всіх клітин організму . Разом з жирами дитина отримує жиророзчинні вітаміни , які мають велике значення для росту і розвитку дитини .

Дефіцит жиру в їжі призводить до виснаження запасів жиру в організмі , послаблює імунітет та опірність організму до випадкових інфекцій . Інститут харчування рекомендує вводити в раціон кількість жиру , яка дорівнює кількості білків . Особливу увагу слід приділяти достатній кількості ненасичених жирних кислот , до який відносяться арахідонова , пальмітинова , линолева та ліноленова кислоти . Відомо , що джерелом арахідонової кислоти є риб’ячий жир . Практичним джерелом ненасичених жирних кислот є рослинна олія, яка містить лінолеву кислоту , яка необхідна для синтезу арахідонової кислоти в присутності вітаміну В₆ Починаючи з 1,5 років у зв’язку з високою біологічною активністю рослинна олія вводиться до раціону дитини в кількості 5 – 10 % від загальної кількості жирів . З жирів тваринного походження найкраще використовувати вершкове масло . Воно містить жиророзчинні вітаміни А і Д і добре засвоюється організмом . Крім того , жири надходять в організм разом з м’ясом , яйцями , рибою , молочними продуктами . За рахунок жирів повинно забезпечуватися 30 % всієї

Добова потреба у вуглеводах у дітей висока і становить:

- у грудному віці 10-12 г. на 1 кг. маси тіла.

В наступні роки потрібна кількість вуглеводів коливається від 8-9 до

12-15 г. на 1кг. маси.

- від 1 до 3 років на добу дитині треба давати з їжею в середньому

193 г. вуглеводів,

- від 4 до 7 років – 287 г.,

- від 9 до 13 років – 370 г.,

- від 14 до 17 років – 470 г.,

- дорослому – 500 г. .

Основна функція вуглеводів – забезпечення організму енергією . Потреба в вуглеводах залежить від віку і енерговитрат . Швидкий ріст дитини з великим використанням енергії потребує багато енергії , а значить , і вуглеводів Потреба дитини в енергії задовольняється головним чином за рахунок згорання жирів і білків , а згодом , з дорослішанням , все більшу долю в цьому обміні займають вуглеводи

Потреба у воді на 1 кг. маси тіла з віком зменшується, а абсолютна кількість її зростає.

- Тримісячній дитині потрібно 150-170 г/ кг. маси,

- в 2 роки – 95 г/кг,

- в 12-13 років – 45 г/кг.

Добова потреба у воді:

- у однорічної дитини становить 80 мл.,

- в 4 роки – 950-1000 мл.,

- в 5-6 років – 1200 мл.,

- в 7-10 років – 1350 мл.,

- в 11-14 років – 1500 мл.

Мінеральні речовини:

- у новонародженого становлять 2,55% маси тіла,

- у дорослого – 5%.

У людини середнього віку основний енергетичний обмін становить 4,187 кДж. на 1 кг. маси тіла на 1 годину. В середньому це 7140-7560 кДж. на добу. Основний обмін на 1 кг. маси у дорослої людини становить 96,6 кДж., у дітей 8-10 років в 2-2,5 рази вищий, ніж у дорослих.

Мінеральні речовини приймають активну участь в обміні речовин , є пластичним матеріалом і слугують для нормального формування скелету , впливають на збудливість нервової і м’язової систем , стан шкіри та її похідних , рН крові та інше .

Найбільше значення для дитячого організму мають кальцій , фосфор , калій , магній , залізо . Добова потреба в мінералах представлена в таблиці .

Вік	Вживання
	Кальцій	Фосфор	Магній	Залізо
0 – 29 днів 1 – 3 місяці 4 – 6 місяців 7 – 12 місяців 1 – 3 роки 4 – 6 років 7 – 10 років 11 – 13 років хлопчики дівчата 14 – 17 років хлопчики дівчата	240 500 500 600 800 1200 1100 1200 1100 1200 1100	120 400 400 500 800 1400 1650 1800 1650 1800 1650	50 60 60 70 150 300 250 350 300 300 300	1,5 5 7 10 10 15 18 18 18 18 18

Діти потребують підвищеної кількості кальцію , тому необхідно постійно включати його в раціон молока та молочних продуктів, які містять багато кальцію . Джерелом кальцію можуть служити яєчний жовток , горіхи , боби , овочі , сири , м’ясо , вівсяна крупа , фрукти . Найбільш сприятливе співвідношення кальцію і фосфору для дітей від 1 місяця до року 1:0,8 , від року до 3-х років 1:1 , в 4 роки і старше 1:1,2 або 1:1,5 . Фосфор приймає участь в обміні вуглеводів , жирів , білків , біля 80% його входить до складу кісток .

Добре засвоюється фосфор , яки й міститься в продуктах тваринного походження (молоці , м’ясі , рибі , яйцях ) . Потреба в фосфорі у дітей в 2 рази більша , ніж у дорослих.

В дитячому харчуванні велике значення має забезпечення надходження з їжею мінеральних речовин , які сприяють кровотворенню ( це залізо , мідь , марганець , кобальт) . Реальними джерелами заліза є жовток яєць , творог , каші , соки , м’ясо , картопля , хліб .

Навіть при достатньому надходженні заліза при недостатній кількості міді кровотворення також страждає . Мідь необхідна для перетворення заліза , яке надходить з їжею в органічно зв’язану форму .

Важливу роль в кровотворенні відіграє марганець , який в присутності міді і заліза сприяє утворенню ретикулоцитів і перетворенню їх в зрілі еритроцити . Крім того , марганець приймає участь в процесах оссифікації і кровотворення , тому потреба у дітей в ньому підвищена . У дітей дошкільного віку вона складає 0,2 – 0,3 мг на 1 кг маси тіла .

Діти також потребують в підвищеній кількості цинку , який необхідний для нормального розвитку та нормальної діяльності гіпофізу і підшлункової залози . Багато цинку в курячому м’ясі , яловичині бобових , буряку .

ВІТАМІНИ .

Потреба в вітамінах у дітей підвищена у зв’язку з інтенсивним ростом і розвитком . Особливе значення в дитячому харчуванні займають жиророзчинні вітаміни А і Д .

Вітамін А є ростовим фактором , відсутність його в раціоні призводить до порушень з боку ока і шкіри ( ксерофтальмія ) .

Вітамін Д особливо необхідний в молодому віці при інтенсивному рості і формуванні скелету . При його нестачі виникає рахіт , що супроводжується деформацією скелету , м’язовою слабкістю та порушеннями з боку нервової та ССС . Для профілактики рахіту рекомендовано дітям щоденно давати 400 МО вітаміну Д ( 1 крапля олійного розчину ергокальциферолу або холекальциферолу ) . Джерелом вітаміну Д є яйця , печінка , молоко , риб’ячий жир .

Вітамін С також вкрай необхідний для нормального розвитку дитини . Цей вітамін приймає участь в окислювально – відновлювальний процесах , в обміні білків , жирів , вуглеводів , впливає на судинну стінку та зміцнює імунітет та опірність організму до інфекцій , виводить з організму вільні радикали та токсичні речовини . Міститься вітамін в основному в продуктах рослинного походження ( чорній смородині , шипшині , петрушці , кропі , кольоровий капусті ... ) .

Вітамін В1 впливає на інтенсивність росту дитини . Його нестача викликає порушення процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль . Джерелом вітаміну є дріжджі , злакові квасоля , печінка , нирки , яйця .