VI. Зміст лекційного матеріалу

ВІК

Розвиток видільної системи

Внутрішньоутробний розвиток

ВИНИКАЮТЬ НАЙПРОСТІШІ ПСИХІЧНІ ЯВИЩА у відповідь на подразники ( звукові больові ) . Спостерігаються перші відчуття , які поєднують чуттєві і емоційні аспекти – задоволення , радість , жах тощо .

Значно впливають на психіку дитини пологи :

- якщо пологи проходили без ускладнень , то людина потім на протязі всього життя впевнена в собі , здібна долати різні перешкоди , якщо пологи проходити важко , з ускладненнями , то у людей протягом життя спостерігається невпевненість в собі , часто не можуть самі долати труднощі , зазвичай шукають підтримки інших людей .

Після народження

Від народження до вступу в школу :

- період новонародженності

Адаптація дитини до нових умов життя . Дитина цілком безпорадна і повністю залежить від догляду дорослих . Основою розвитку психіки є тісний контакт з матір`ю , в процесі якого виникають перші умовні рефлекси .

Грудничковий період

Виникають перші форми людської активності психіки та поведінки – комплекс пожвавлення – емоції дитини у вигляді плачу , активних рухів ,зміни міміки , усмішкою , гулінням . Наявність цього комплексу говорить про нормальний розвиток психіки дитини . Практично це початок психічного життя .

Надалі дитина дуже чутлива до емоційного стану і поведінки дорослих ( мову вона ще не розуміє ) , тому є дуже важливим створити емоційно позитивний тонус дитини – це сприяє більш швидкому засвоєнню дитиною інших знань ( дій з предметами , утворенню навичок тощо ) .

Перші „запитання” дитина задає дорослому мімікою , жестами , поглядом . Якщо дорослий розуміє вимоги дитини , вона радіє . Дефект в спілкуванні , відрив дитини від матері негативно впливає на психічний розвиток дитини. Особливо небезпечним є вік від 6 до 12 місяців .

До року у дитини бурхливо розвивається рухові навички , вміння гратися , мислити , розуміти навколишній світ. Найважливішими психічними механізмами є розвиток сприйняття , розпізнавання інформації , відокремлення категорій , розвиток пам`яті .

Існує криза першого року - обумовлена руйнуванням необхідності постійної емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється плаксивістю , похмурістю , інколи – порушенням сну , втраті апетиту тощо ( дитина відчуває себе більш самостійною , а її продовжують опікати як дуже маленьку ) .

Раннє дитинство

( 1 – 3 роки )

Провідною стає предметно – маніпулятивна діяльність , яка замінює емоційне спілкування з дорослим . Виникають важливі новоутворення . Соціальна ситуація розвитку психіки має таку структуру :

„ дитина – предмет – дорослий” . Спроби доцільно користуватися оточуючими предметами . Для цього треба спілкування з дорослими – розвивається мовлення , засвоєння навичок методом гри ( гра – дослідження , гра – конструювання , рольові ігри ) . В процесі гри формуються нові здібності дитини , дитина вчиться долати конфліктні ситуації , спілкуватися зі своїми однолітками . Формується також самосвідомість ( образ себе , ставлення до себе , цінність власного „Я”) . Можна вже бачити , чи дитина є лідер по характеру „ сила Я” , та „ слабкість Я” . Можуть виникати негативні риси характеру – заздрощі , ревнощі , невдоволення , агресія...

Криза трьох років – криза соціальних відносин , яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється негативізмом , впертістю , непокірністю , свавіллям , протестом , деспотизмом .

Дошкільний вік

Нова соціальна ситуація розвитку психіки –провідною діяльністю стає гра , під час якої дитина опановує різними видами діяльності , формується готовність до навчання в школі . У дітей з`являється сильна тенденція до самостійності , активної участі в житті дорослих ( намагається в усьому допомагати ) . В грі формується здатність до довільної діяльності і поведінки , тренується пам`ять здатність до спілкування , воля . „ У грі дитина завжди доросліша за свій вік, вона ніби на голову вища за саму себе”. Дитина багато малює , таким чином відображає свої фантазії , рівень пізнання світу тощо . Розвивається трудова , творча діяльність , вміння та навички .

Молодший шкільний вік

( ЗРІЛЕ ДИТИНСТВО ) –

6 – 11 років

Розвивається психічна сфера дитина , стає більш інтенсивним спілкування з однолітками і дорослими , новий рівень пізнання світу – навчання . Характеризується „ симптомом втрати безпосередності” . Виникає емоційно – смислова орієнтувальна основа вчинку .

Навчальна діяльність має яскраво виражену соціальну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків , змінює самооцінку , перебудовує взаємини в сім`ї .

Пізнавальний інтерес школярів – виразна інтелектуальна спрямованість на пошук нового у предметах , явищах , подіях , супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості ; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів , явищ , подій . Інтерес завжди емоційно забарвлений ( здивування , захоплення , радість пошуку , переживання успіху та невдач ) . Саме в цей період необхідно розвивати творчу особистість .

В цьому віці важливим є формування навичок по самообслуговуванню , що сприяє вихованню поваги до праці, значення праці в житті , охайності , підтримки порядку на робочому місці , , привчатиме до подоланню труднощів , , подоланню егоїзму , лінощів .

В цьому віці формується довільність ( свідомість ) всіх психічних процесів ( пам`яті , уваги , мислення , організації діяльності ) Довільність проявляється в умінні свідомо ставити перед собою цілі та шукати способи їх досягнення , обґрунтування правильності своїх дій і висловлювань , думок Ці вміння є основою РЕФЛЕКСІЇ ( відображення ) – осмислення своїх суджень , вчинків / самоаналіз / . Рефлексія змінює пізнавальну діяльність дитини – змушує не просто сприймати все на віру , а й виробляти власну думку .

У дітей формується мислитель ні операції – аналіз , синтез , порівняння , абстрагування , узагальнення .

Швидко розвивається інтелект – активно використовується мова як засіб мислення , поєднуються всі види мислення ( наочно – дійового , наочно – образного , словесно – логічного ) .

Період дорослішання

( підлітковий період )

Відображає період переходу від дитинства до дорослого життя . Відбуваються значні зміни в інтелектуальній та емоційній сферах особистості ( інтенсивний , нерівномірний розвиток і ріст організму , виникає новий рівень самосвідомості , потреби в самоствердженні , рівноправному і довірливому спілкуванні з однолітками і дорослими ) . Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов`язані з ним переживання і інтереси .

Психологічний зміст підліткової кризи пов`язаний з виникненням почуття дорослості , розвитком самосвідомості , ставлення до себе як до дорослої особистості , до своїх можливостей і здібностей . Перед підлітком виникають питання : „ Хто мої друзі?” , „ Ким я хочу стати?” . Підліткам властиві прагнення до ідеалів , максималізм , значні фізіологічні зміни .

На цьому етапі виникає прагнення знайти своє місце у групі ровесників , вийти за межі школи та приєднання до життя і діяльності дорослих . Дорослий в цей період повинен бути другом , наставником ( не потрібно надмірно опікати підлітка – це викликає негативну реакцію , конфліктність ).

Інтелектуальний розвиток підлітка має такі ознаки :

• збереження інформації в пам`яті ,

• формування складних стратегій для вирішення різних завдань ,

• розвиток виконавської функції високого рівня , зокрема планування , прийняття рішень , широкий вибір і гнучкість в виборі методів реалізації всіх функцій ,

• схильність до експериментування ( небажання сприймати на віру ) ,

• здатність на оригінальні думки і неординарні відповіді , велика кількість ідей , гнучкість розмірковування ( нема бар`єру минулого досвіту ).

Криза ідентичності ( період прийняття рішень ) – особливий момент розвитку , коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості , іде активний пошук себе як особистості , пошук сенсу власного життя та життя взагалі .

Юнацьке „ Я” ще нецільне , супроводжується тривогою або відчуттям порожнечі, що призводить до підвищеної потреби в спілкуванні , але це спілкування вибіркове , часто змінюється бажанням усамітнитись .

З часом виникає відчуття незворотності часу, скінченності свого існування , що заставляє серйозно замислитись над особистими життєвими цілями. Розвивається індивідуальна часова трансспектива – форма часової інтеграції психіки людини , яка виявляється в співвідношенні у свідомості минулого , теперішнього і майбутнього часових етапів людського життя . Інтенсивно формується світогляд – система поглядів на об`єктивний світ і місце в ньому людини . Також формується соціальна орієнтація особистості - усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти ( релігійної , вікової , національної ...).

Особливості спілкування в підлітковому періоді :

• розширюється сфера спілкування ( активний пошук друзів , постійна готовність до комунікативних контактів ),

• вибірковість спілкування ( висока вибірковість у дружбі та високий рівень вимог до спілкування в парі ),

• спілкування з дорослими доповнює спілкування з однолітками ,

• при спілкуванні з дорослими найчастіше обговорюються важливі для підлітка питання, в яких дорослий має більший життєвий досвіт ( навчання , вибір професії , норми моралі , минуле , плани на майбутнє , стосунки в сім`ї ) ,

• самим важливим в спілкуванні з дорослими є довіра , повага поглядів та розуміння позиції підлітка дорослою людиною , терпимість .

Дорослий вік

Період життя людини , для якого характерним є найвищий рівень розвитку духовних , інтелектуальних , творчих і фізичних здібностей . Люди цього віку створюють сім`ї , сімейні стосунки , виконують батьківські функції , створюють кар`єру , досягають вершин в творчій діяльності .

Розвиток особистості дорослої людини відбувається за такими напрямками :

• зростання самостійності , її свободи , відповідальності , розвиток неповторності , творчого ставлення до дійсності та власного життя ,

• посилення соціально – духовної інтегрованості людини , соціальної відповідальності ,

• потужне прагнення незалежності від батьків ( економічної , психологічної ) ,

• дорослість є стабільний , зрілий стан психіки , накопичуються і розширюються життєві принципи , погляди , потреби і соціальні настанови

Протягом всього періоду дорослості відбувають такі кризи :

• криза тридцятиріччя ,

• криза середини життя ,

• криза переходу до старості .

В дорослості розрізняють 3 періоди :

- ранню дорослість ( 20 – 40 років ) ,

- середню дорослість ( 40 – 60 років ) ,

- пізню дорослість ( після 60 років ) .

В період ранньої дорослості людина статево дозріла , має розвинені розумові здібності та інтереси , сформовані системи цінностей ( світогляд , життєві позиції ) , цілісний Я – образ ,Я – концепція , готовність до самовдосконалення та професійні наміри .

З 20 до 30 років – це пік розвитку людини . Активно збагачується психологічний і соціальний досвіт вона включається в усі види соціальної активності . Розвиток особистості в цей період зумовлений передусім особливостями сімейного та професійного життя . Саме в цей час доросла людина відходить від батьківської сім`ї , обирає супутника життя , приймає рішення про шлюб і створення сім`ї , народження дітей , займається їх вихованням . Формується мотивація одруження і неодруженості .

З 30 – 40 років людина досягає певного статусу в суспільстві . В цей період людина вирішує такі проблеми :

- проблеми професійної кар`єри ,

- проблеми виховання дітей ,

- формування образу батьківства ( від зачаття до

народження дитини),уявлення про еталони

батьківства та власні уявлення ,

- вигодовування дітей ( триває до 2-х років ) ,

формується почуття прив`язаності до дитини ,

розуміння потреб і почуттів дитини ,

- формування батьківського авторитету ( від 2 –х до 5 –ти років )

- інтерпретативна ( охоплює молодший шкільний вік ) дорослі переглядають звичні виховні установки ,

- взаємозалежності ( триває протягом підліткового

віку( відбувається аналіз стосунків зі своїми дітьми ) ,

- розлучення ( дорослі відпускають від себе дітей і критично осмислюють , якими батьками вони були ) .

В процесі розвитку дитини , батькам приходиться вирішувати її проблеми , задовольняти запити , долати труднощі в подружніх взаємовідносинах .

Криза тридцятиріччя – зумовлена життєвими труднощами і помилками розчарування людини в значущості культивованих нею цінностей , норм , ідеалів , яке призводить до зміни сенсу її життя , переоцінки життєвих цінностей .

Зрілий дорослий вік – вік від 40 до 60 років , людина набуває життєвого досвіту , реалізує життєві плани формується нова Я – концепція , стабілізуються основні інтереси й емоційна сфера . На цьому етапі життя погіршуються психо – фізіологічні функції і здоров`я, негативно впливає на психологічний стан і неминучий вихід на пенсію . Люди відчувають себе молодшими , чим вони є насправді.

Виникає усвідомлення віддаленості від молоді ( з одного боку ) і від людей похилого віку (з іншого боку ) . Людина починає чітко усвідомлювати , що від стану її здоров`я залежить професійні успіхи та якість всього життя . Майбутнє перестає таїти в собі безмежні можливості і потрібно тільки реалізовувати вже намічені раніше плани . В кар`єрі люди зазвичай досягають певних вершин , тому цей період життя називають поколінням керівників .

В цьому періоді може виникнути криза середнього віку .

Криза середнього віку – це психологічний феномен , що переживається людьми , які досягли 40 – 45 років , і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті .

Нерідко людина усвідомлює , що життя минуло безглуздо і час вже втрачено, при цьому виникає депресія , знижується життєдіяльність .

При цьому у 40 – 42 роки дорослий відчуває вибух неприємних переживань , думок стосовно втрати молодості , послаблення здоров`я.

В 43 – 50 років настає рівновага почуттів , значно сильніше стає прив`язаність до сім`ї.

Після 50 переважають переживання зрілості , джерелом задоволення стають сімейне життя та успіхи дітей . Якщо діти відходять від сім`ї , то часто людина переключає увагу на себе ( своє здоров`я , побут , релігію ) відчуває завершеність свого активного життя , настання старості ( особливо в передчутті виходу на пенсію ) , часто зникає мотивація життя .

В цей період виникає

Криза переходу до старості – криза пов`язана з відчуттям завершеності активного етапу свого життя, людина усвідомлює , що вивільниться дуже багато часу , який вона не знає , чим зайняти, при цьому часто зникає мотивація до життя .

Щоб уникнути цієї кризи , необхідно сприймати старість як неминучий етап свого життя , до якого необхідно підготуватися і навіть скласти перспективні плани , тоді перехід до цього життєвого етапу буде безболісним .