Формування системи виділення у ембріона .

ВІК

Розвиток видільної системи

Внутрішньоутробний розвиток

Ембріональний розвиток нирок проходить 3 стадії : пронефрос , мезонефрос , метанефрос .

Кінець 3 тижня

Відбувається утворення пронефроса , який розташований позаочеревно в головному кінці ембріону на дорсолатеральному боці . ( для розвитку людини ця стадія не має суттєвого значення )

4 тиждень

Починається утворення мезонефросу – утворюються канальці і вивідні протоки , які відкриваються в клоаку .

5 тиждень

Утворюється метанефрос ( постійна нирка ) в каудальній частині ембріону(довжина ембріону 5 -6 мм) . Метанефрос має подвійне походження :

• частково він утворюється з мезонефросу ,

• частково – з проміжної мезодерми .

Спочатку утворюється вип`ячування протоки мезонефросу , розташованого поблизу клоаки . Це утворення швидко збільшується і з нього утворюються сечоводи , ниркові миски , малі і великі чашечки , збиральні трубочки . З ростом мезонефротичного вип`ячування навколо нього збирається мезодерма , яка його щільно оточує . З мезодерми утворюється капсула Шумлянського – Боумена та звивисті канальці та петля Генлє майбутнього нефрону . Клітини капсули з часом починають утворювати клубочок , в який з часом проростають капіляри .

Канальці нефрону зростаються зі збиральними трубочками . Потім мембрана між ними проривається і утворюється сполучення між цими структурами .

( нефрони формуються тоді , коли маса тіла новонародженого досягає 2 100 – 2 500 г та після народження у недоношених дітей ) Вважають що утворення нових нефронів завершується до 20 дня після народження .

7 тиждень

Нирка з тазової частини ембріону переміщується в черевну порожнину .

9 тиждень

Нирка розташована вище біфуркації аорти і робить поворот на 90 градусів таким чином , що її опуклий край стає латеральним ( до цього моменту він дивився в бік спини – дорсально )

Розвиток після народження

У новонароджених

Маса нирки 10 – 12 г і має ряд особливостей :

• нирки відносно великі і мають низьке розташування , доволі рухливі ,

• нирки мають часточковий характер будови , недостатньо розвинений кірковий шар ( мозковий шар значний і є співвідношення кіркової і мозкової речовини 1 : 4) ,

• нефрон недостатньо диференційований , тому процес фільтрації утруднений ,

• клубочки нефрону мають малий розмір , тому фільтраційна поверхня в них незначна і складає приблизно 30 % від норми дорослого ,

• просвіт капілярів у клубочку дуже малий , багато капілярів взагалі не функціонують ,

• всі канальці нефрону короткі і вузькі , тому слабкий процес реабсорбції і секреції ,

• юкстрагломерулярний апарат , який відповідає за синтез реніну , розвинений погано ,

• дуже розвинений зв`язок між лімфатичною системою нирок і л/с кишок , що призводить до швидкого розповсюдження інфекції з кишок на нирки ,

• сечоводи звивисті , вузькі , мають багато вигитнів , що сприяє розвитку бактерій і застою сечі ,

• сечовий міхур розташований високо і легко промацується , може містити до 30 мл сечі

• акт сечовиділення регулюється тільки безумовними спінальними рефлексами і не підпорядковуються всідомості .

5 – 6 місяців

Маса нирки подвоюється

Кінець 1 року

Маса нирки потроюється , сечовий міхур може містити до 60 мл сечі . Поступово утворюється умовний рефлекс на акт сечовипускання .

До 7 – 8 років

Положення нирок низьке , при вдохі нирки зміщаються вниз на 1 – 2 см ( слабкий фіксуючий апарат та навколониркова клітковина ). Сечовий міхур може містити до 150 – 200 мл сечі

Підлітковий вік

Інтенсивний ріст нирок , їх маса збільшується в 10 разів ( до 15 років ) . Сечовий міхур може містити до 260 мл сечі .

Зрілий вік

Видільна система повністю сформована і виконує свої функції в повному обсязі .

Похилий вік

Виникають інволюційні зміни :

1. прогресує атрофія паренхіми нирок , втрачається ½ - 1/3 всіх нефронів , розвивається нефросклероз ,

2. потовщується і ущільнюється базальна мембрана капілярів клубочків , що значно погіршує процес фільтрації та утворення первинної сечі ,

3. зменшується об`єм канальців , розширюється їх просвіт , збільшується довжина проксимальних канальців , а в дистальних канальцях утворюються дивертикули ( випинання ) , потовщується і ущільнюється стінка канальців ,

4. старіють ниркові судини – їх стінка потовщується , судини стають більш звивистими , просвіт стає нерівномірним втрачається еластичність стінки судин, в артеріолах розвивається гіаліноз ,

5. змінюється проміжна тканина нирок – збільшується кількість сполучної тканини , особливо в пірамідах нирок ,

6. ниркові чашечки і миски втрачають свою еластичність , зменшується їх об`єм ,

7. стінка сечоводів втрачає еластичність , порушується їх перистальтика , слабшають їх сфінктери , що призводить до виникнення рефлюксів ( зворотнього току ) сечі ,

8. зменшується ємність сечового міхура , зменшується кількість еластичних волокон , що призводить до втрати еластичності міхура ,атрофується м`язів шар , що призводить до погіршення скоротливої здібності міхура ,

9. з`являється слабкість всіх стискачів сечової системи ( атрофія м`язів та зниження їх скоротливої здібності ) , що призводить до неутримання сечі .

Всі перераховані зміни призводять до зниження екскреторної функції нирок , поступово зменшується добовий діурез , реабсорбція води знижується , знижується також виведення солей з сечею , а також знижується швидкість виведення лікарських засобів з сечею , що необхідно враховувати при призначення певних доз ліків людям похилого віку .