
- •« Морфо - функціональні особливості основних аналізаторів людини , їх розвиток у різні періоди життя» .
- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна структура лекції .
- •VI. Зміст лекційного матеріалу
- •Хронологія розвитку зорового аналізатору у внутрішньоутробному періоді розвитку дитини .
- •Хронологія розвитку зорового аналізатору після народження .
- •Іі. Особливості акомодації дитини. Гіперметропія новонароджених . Геронтологічні зміни зорового аналізатору .
- •IV. Становлення слухового та вестибулярного аналізатора в процесі онтогенезу . Особливості вестибулярних рефлексів у дітей .
- •Хронологія розвитку слухового та вестибулярного аналізатору у внутрішньоутробному періоді розвитку дитини .
- •Хронологія розвитку слухового аналізатору після народження .
- •Хронологія розвитку вестибулярного аналізатору після народження .
- •Методика дослідження слуху .
- •V. Аналізатори смаку , нюху , шкірної чутливості . Хронологія розвитку смакового аналізатору у внутрішньоутробному періоді розвитку дитини .
- •Хронологія розвитку смакового аналізатору після народження .
- •Хронологія розвитку нюхового аналізатору у внутрішньоутробному періоді розвитку дитини .
- •Хронологія розвитку нюхового аналізатору після народження .
- •Хронологія розвитку аналізатору шкірної чутливості у внутрішньоутробному періоді розвитку дитини .
- •Хронологія розвитку аналізатору шкірної чутливості після народження .
- •Висновки :
- •VII.Матеріали активізації студентів під час викладення лекції .
- •VIII. Матеріали для самопідготовки студентів :
Іі. Особливості акомодації дитини. Гіперметропія новонароджених . Геронтологічні зміни зорового аналізатору .
Як ми з вами вже відмічали , дитина народжується з невеликою гіперметропією , яка обумовлена відносно малим розміром очних яблук і короткою оптичною віссю ока . Це призводить до того , що проекція зображення відбувається за сітківкою По мірі розвитку дитини збільшується і розмір очного яблука і поступово збільшується оптична вісь ока , що призводить до того , що око дитини віком 8 – 12 років стає еметропічним , тобто , зображення проектується на сітківку .
У 30 – 40 % випадків передньозадній розмір ока може збільшуватися більше норми , тоді оптична вісь ока стає більша за норму і зображення проектується перед сітківкою , розвивається міопія ( короткозорість ) .
До причини розвитку міопії належать :
- тривале розглядання близько розташованих до очей предметів ,
- тривале напруження війкового м’яза , який відповідає за акомодацію ,
- недостатнє або неправильне освітлення робочого місця ,
- звичка читати лежачи або в транспорті , який рухається ,
- тривалий перегляд телепередач або гра за комп’ютером .
Ці причини розвитку міопії у дітей повинні знати всі батьки , щоб вчасно провести профілактику захворювання .
З віком акомодація змінюється . Так , в
10 років найближча точка ясного бачення знаходиться на відстані менш 7 см від ока ,
в 20 років – 8,3 см ,
в 30 років – 11 см ,
в 40 років – 17 см ,
в 50 років – 50 см ,
в 60 років – приблизно 80 см .
Сила акомодації до 55 – 60 років зменшується до 1 D ( коли у 20 років вона була 10 D ) У людини кожних 5 років поступово зменшується розмір оптичної вісі ока та еластичність кришталика .
Гострота зору максимальна у людей 20 – 30 річного віку , потім поступово знижується . Особливо це помітно після 60 років . Це пояснюється зменшенням прозорості заломлювальних середовищ ока та змінами в сітківці ока . У сітківці старих людей порушується кровообіг
, відбуваються атрофічні процеси в пігментному епітелії сітківки , який вторинно впливає на функцію фоторецепторів .
ІІІ. Гострота зору у дітей різних вікових груп . Кольоровий зір . Заходи профілактики порушень зору у дітей та підлітків
Це питання ми вже частково розглянули в таблиці і тепер тільки узагальнимо сказане .
Як відомо , гострота зору – це здібність оптичної системи ока будувати чітке зображення на сітківці ока . При визначенні гостроти зору людину садять на відстані 5 м від таблиці , яка весить на стіні .
У новонароджених гострота зору становить приблизно 20 / 300 .
В 6 місяців вона підвищується до 20/200
До року досягає 20/100 .
Приблизно в 4 роки стає 20/20 ( 0,8 %) .
В 5 – 6 років – 0,86 % .
В 7 – 8 років – 0,91% .
В 10 – 15 років – до 1,15 % .
В 20 років гострота зору сягає 10 Д .
В 55 – 60 років знижуються до 1 Д .
Що ж стосується кольорового зору , то
В 6 місяців дитина сприймає жовтий і червоний кольори , з 1 ½ - 2 річного віку може порівнювати і розпізнавати 2 – 3 ідентичних кольори , після 3 років має розвинутий кольоровий зір . З віком відбувається порушення кольорового сприйняття . Після 40 років порушується сприйняття в розрізненні кольорів : зелений – синій або синій – жовтий Після 60 років погано розрізняються червоний – зелений. Після 50 років знижується можливість розпізнання яскравості кольорів .
Зорову функцію у новонародженого можна перевірити якщо піднести до його очей джерело світла ( якщо дитина не спить , вона зажмурить очі і буде намагатися повернути голову до світла ) . При яскравому і раптовому освітлені у дитини заплющуються очі і запрокидується голова назад ( рефлекс Пейпера ) . Якщо дитина спить , то наближення до його очей джерела світла посилить змикання повік . Починаючи з 2- місячного віку дитина , яка бачить спостерігає за яскравою іграшкою , яка рухається поблизу обличчя .
У дітей старшого віку функція зорового аналізатору ( гострота зору , об’єм поля зору , кольорове сприйняття , тощо ) досліджується за допомогою спеціальних пристроїв та таблиць , які використовуються і для дослідження цих показників у дорослих людей ( таблиці Співцева , Орлової , периметр , таблиці Рабкіна тощо ) .