VI. Зміст лекційного матеріалу

А) розгорнутий конспект .

Сприйняття і аналіз подразників здійснюється у людини складними системами , які , по теорії Павлова І. П. , називаються аналізаторами . Як ми з вами знаємо з курсу анатомії і фізіології людини , по аналізаторам в мозок людини надходить інформація з зовнішнього світу і внутрішнього середовища , а там вже іде обробка цієї інформації і синтез відповіді на ці подразники .

Безумовно , людина не народжується з повністю сформованими і досконалими аналізаторами , вони в неї закладаються ще внутрішньоутробно і вдосконалюються протягом багатьох років життя . Завдання кожного медичного працівника і студента медика чітко знати особливості формування аналізаторів в різному віці та вікові зміни аналізаторів протягом всього життя . Це дасть змогу орієнтуватися в тому , чи дані зміни того чи іншого аналізатору є проявом патології , чи це є віковою особливістю на даному етапі життя людини .

Одже , на лекції ми розглянемо такі основні питання :

1) Поняття про особливості основних аналізаторів людини:

а) зорового ,

б) слухового ,

в) вестибулярного ,

г) смакового та нюхового ,

д) шкірної рецепції.

2). Особливості акомодації дитини. Гіперметропія новонароджених .

3).Гострота зору у дітей різних вікових груп . Заходи профілактики порушень зору у дітей та підлітків .

4)Становлення вестибулярного аналізатора в процесі онтогенезу . Особливості вестибулярних рефлексів у дітей . Зміни слухового аналізатору при старінні

5). Аналізатори смаку , нюху , шкірної чутливості .

І. Поняття про особливості основних аналізаторів людини .

До основних аналізаторів організму людини відносяться зоровий , слуховий , вестибулярний , смаковий , нюховий та шкірної чутливості . Розвиток кожного аналізатору відбувається по різному . Наприклад , найраніше дозріває вестибулярний аналізатор , потім – нюховий , смаковий та шкірної чутливості , найпізніше – слуховий та зоровий . Тому розглянемо розвиток кожного аналізатору окремо .

Почнемо з зорового аналізатору , який надає майже 90 % всієї інформації , яка надходить з зовнішнього середовища . Як ми знаємо з анатомії та фізіології людини , око має 2 основні системи : оптичну ( функція якої заломлювати світлові промені і фокусувати зображення на сітківці ) і світло сприймаючу ( функція якої сприйняти світлові промені , перевести їх в нервові імпульси та провести ці імпульси в відповідну зону кори головного мозку ) . Одже , коротко пригадаємо механізм зорового сприйняття .

Перед тим , як світлова хвиля досягає рецепторних клітин, розташованих у сітківці, промінь світла проходить через рогівку передньої камери ока, кришталик і скловидне тіло, які утворюють оптичну систему ока. На поверхні цих середовищ відбувається заломлення світла, або рефракція. Промені, які падають перпендикулярно до поверхні заломлюючого середовища, розповсюджуються по ній без заломлення, а всі решта заломлюються і сходяться в одній точці, яка називається фокусною точкою або фокусом.

Для одержання чіткого зображення головний фокус ока повинен бути на сітківці.

Оптична система ока має два основних пристосувальних механізми - зіницю і кришталик, які дозволяють регулювати інтенсивність світлового потоку і його напрямок.

Око не може чітко бачити різновіддалені предмети. Для того , щоб бачити чітко близько розташовані предмети, треба збільшити заломлюючу силу ока, а далеко розташовані - зменшити. Пристосування ока до бачення різновіддалених предметів називається акомодацією. Вона забезпечується кришталиком. Коли ми дивимося на далекорозташовані предмети, то циліарний м’яз розслаблюється і капсула стискає кришталик, що зменшує заломлюючу силу ока. При переведені погляду на близько розташовані предмети цей м’яз скорочується, капсула розтягується і завдяки власній еластичності кришталик стає більш опуклим. При цьому збільшується заломлююча сила ока і зображення фокусується на сітківці. Скорочення циліарного м’яза починається, коли предмет наближується на відстань 65 см, а максимальним буває при його розміщенні на відстані 7-14см від ока. Найменша відстань, при якій предмет сприймається оком чітко, називається точкою ясного бачення ( у дітей 7см ).

Зіничний рефлекс полягає у зміні діаметра зіниць при дії світла на сітківку, при конвергенції очних яблук та за деяких інших умов. Діаметр зіниці може змінюватись від 7,3 мм до 2 мм, а площина отвору - від 52,2 мм2 до 3,94 мм 2. Величина зіниці регулюється рефлекторно. Розрізняють пряму (світло і близько розташовані предмети викликають звуження зіниці, а темрява і далеко розташовані предмети - навпаки) та співдружну (больові подразники, страх, лють, переляк, асфіксія) реакцію.

Фоторецепторний орган людини - сітківка - є частиною мозку, що висунута на периферію. Сітківка побудована з кількох шарів клітин різних за формою і функцією:

1) епітеліальні клітини - містять чорний предмет фусцин, який поглинає промені, сприяючи чіткішому зображенню предметів;

2) палички і колбочки, або фоторецептори, - перетворюють енергію світла на нервовий імпульс; (Існують три типи колбочок: сині, червоні і зелені.)

3) біполярні нейрони - збирають інформацію від декількох фоторецепторів;

4) гангліозні клітини - збирають інформацію від декількох біполярних клітин;

5) горизонтальні та амакринові клітини зв’язують між собою біполярні та гангліозні клітини.

Механізм світлосприймання. У фоторецепторах міститься спеціальна світлочутлива речовина - пігмент. В паличках - родопсин, а в колбочках - йодопсин. Це речовини, які в своєму складі мають білок опсин і окислений вітамін А. Родопсин і йодопсин перебувають у фоторецепторах у неактивній формі. Під впливом енергії сонячних променів вони переходять в активну форму (розщеплюються) і змінюють проникність мембран фоторецепторів для Nа+, що спричинює виникнення рецепторного потенціалу. Останній підсумовуючись біполярними клітинами переходить у генераторний потенціал, а він в свою чергу акумулюється гангліозними клітинами і переходить в потенціал дії. Аксони гангліозних клітин утворюють зоровий нерв, який передає нервовий імпульс у зоровий центр, де відбувається його аналізування. У темряві відбувається ресинтез пігментів, але при гіповітамінозі вітаміну А у людини не відновлюється родопсин, що призводить до захворювання - курячої сліпоти (людина не бачить у темряві).

Сприймання простору відбувається завдяки таким механізмам:

1. Гострота зору - це мінімальний кут, при якому на площині дві точки сприймаються роздільно. Це відбувається у разі, коли їхнє зображення на сітківці буде припадати на дві збуджені колбочкоподібні клітини, між якими розташована одна незбуджена. Це буває тоді, коли кут між кришталиком і двома точками, які розглядаються дорівнюватиме 1 кутовій хвилині. Такий зір позначається одиницею - 1´.

2. Поле зору - це простір, що сприймається оком при фіксуванні зору на одній точці. Виділяють колірне (хроматичне) і безколірне (ахроматичне) поля зору. Поле зору обмежується: 1) стінками очної ямки; 2) будовою лицевого черепа; 3) залежить від розташування фоторецепторів і міри їхньої збудливості. Розміри ахроматичного поля зору: назовні ≈ 1000, досередини і доверху ≈ 600, донизу

≈ 650. Поле зору для кольорових об’єктів значно менше, оскільки вони сприймаються колбочками, що розташовані в центрі сітківки. Для кольорів поле зору різне: воно менше для синього та жовтого, ще менше для червоного і мінімальне для зеленого (20-400).

3. Глибина зору - оцінка відстані до предметів. Зображення в кожному оці падає на ділянки жовтої плями, всі точки якої розташовані на однаковій відстані від предмета, що розглядається. При об’єднанні в чутливих зонах кори великого мозку зображення з лівого і правого ока відбувається оцінка послідовності розташування предметів і точок. Так відбувається об’ємне сприймання предметів.

Сприймання рухів пов’язане з переміщенням зображення на сітківці. При цьому послідовно подразнюються окремі її рецептори. Коли предмет не рухомий, а рухається око, сприймання руху обумовлено імпульсами від пропріорецепторів, які передаються в ЦНС.

Вікові особливості зорового аналізатора:

1. Новонароджені мають природжену далекозорість у зв’язку з малими передньо-задніми розмірами очного яблука.

2. Висока еластичність кришталика у дітей спричиняє короткозорість.

3. Велика акомодаційна здатність кришталика дозволяє дітям добре бачити предмети при дуже близькій відстані від ока (7см).

4. Пресбіопія, або стареча далекозорість, - з віком кришталик втрачає еластичність і найближча точка чіткого бачення поступово віддаляється .

5. Гострота зору підвищується з 0,98 в 10-11років, до 1,15 в 14-15років.

РОЗВИТОК ОЧНОГО БОКАЛА І КРИШТАЛИКА ОКА .

А,б : 1 - ектодерма головного кінця , 2 - стінка переднього моз -

вого пухирця , 3 - очна ямка , 4 - очний пухирець .

в , г : 1 - стінка переднього мозку , 2 - очний пухирець , 3 - кришталикова плакода , 4 - кришталиковий пухирець .

д,е: 1 - пігментна частина сітківки , 2 - світлочутлива частинна сітківки , 3 - кришталик , 4 - очне стебельце .