VI. Зміст лекційного матеріалу

А) розгорнутий конспект .

Сукупність складних форм діяльності кори великих півкуль і найближчих до неї підкіркових утворів , які забезпечують взаємодію цілого організму з зовнішнім середовищем , називають вищою нервовою діяльністю . До неї відносять такі процеси як пам’ять , емоції , мислення , навички тощо . Поняття „вища нервова діяльність” було сформульовано великим російським вченим І. П . Павловим . По Павлову , основною якісною відмінністю мозку людини від мозку тварин є наявність так званої мовної зони кори , з обов’язковою участю якої протікає мовна діяльність – основа абстрактного мислення .

Дитина не народжується з повністю сформованою вищою нервовою діяльністю . Ця функція нервової системи розвивається по мірі росту і розвитку людини . Знання хронології розвитку вищої нервової діяльності допоможуть вам розібратися в тому , чи розвивається нервова система людини нормально ,чи є певні відхилення та патологічні стани в цій сфері діяльності організму людини .

Одже , на лекції ми розглянемо такі основні питання :

1. Загальна характеристика вищої нервової діяльності людини та її основні принципи .

2. Особливості умовнорефлекторної діяльності у дітей .

3. Розвиток вищих психічних реакцій , пам’яті та уваги .

4. Поняття про орієнтувальні реакції .

5. Співвідношення між процесами збудження і гальмування в корі головного мозку .

6. Особливості умовнорефлекторної діяльності у людей похилого віку ,

7. Розвиток вищих психічних реакцій .

8) Оцінювання нервово – психічного розвитку дитини.

І. Загальна характеристика вищої нервової діяльності людини та її основні принципи .

Відомо , що кора великих півкуль здійснює 2 основні функції :

• контролює і регулює діяльність всіх життєзабезпечуючих систем організму ,

• забезпечує складні форми мовної і розумової діяльності .

Щоб виконати ці складні функції ,мозок повинен мати високу ступень активності , що , в свою чергу , відбувається під впливом притоку різноманітної інформації .

ЦНС працює по типу комп’ютеру і може бути представлена за такою схемою :

КОМП’ЮТЕРНА МОДЕЛЬ Ц.Н.С .

ЦНС

Запам’ятовуючий пристрій

Блоки переробки інформації

Вихідний пристрій

Вхідний пристрій

МОДЕЛЬ РОБОТИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

( з позиції сприйняття і переробки інформації , що надходить ) .

ГОЛОВНИЙ МОЗОК

Пам’ять

Мозкові центри, переробляючи інформацію

Робочий орган

Рецептор

Інформативні сигнали з оточуючого середовища досягають клітин головного мозку завдяки аналізаторам . Пригадаємо , що аналізатор складається з 3-х частин :

• сприймаючий апарат ( це рецепторні клітини ) – тут дія зовнішнього світу трансформується в нервових імпульс ,

• провідний апарат ( це нервові волокна ) – проводять утворений імпульс до нервових центрів ,

• нервові центри ( відповідні зони кори головного мозку ) – обробляють отриману інформації і синтезують відповідь , яка передається на робочий орган .

Дитина народжується зі структурно готовим мозком , але , говорячи мовою комп’ютерів , має пусті файли , які треба заповнити . Формування і розвиток функціональної активності головного мозку відбувається після народження , під впливом різної інформації , яка надходить ззовні в клітини НС і поступово формує банк даних , який спонукає розвиток функції мислення .

Достатній приток і активна переробка інформації сприяє подальшому морфологічному удосконаленню мозку дитини , що дозволяє здійснити більш високий рівень функцій , який відображається в подальшому на нервово – психічному розвитку дитини .

Принцип діяльності цілісного мозку – це принцип умовного рефлексу . Цей принцип відкрив і вивчив Павлов на собаках ( коли вивчав функцію слиновиділення ) . Біологічні корні умовного рефлексу вивчав П. К. Анохін , який показав , що умовний рефлекс – це вид пристосувальної реакції , яка працює на випередження .

Людина народжується з визначеним фондом безумовних рефлексів , які забезпечують їй підтримку життєдіяльності в відносно постійних умовах зовнішнього середовища . До безумовних (як ми вже знаємо ) відносяться захисні ( кашель , чмихання , мигання ... ) , травні ( смоктання , жування , ковтання ...) , статеві ( статевий акт , вигодовування молоком , материнський рефлекс ... ) , рефлекси терморегуляції , дихання , серцево – судинної діяльності і т. д. Умовні ж рефлекси більш досконалі , вони забезпечують пристосування організму до постійно змінюючихся умов зовнішнього світу . Вони забезпечують знаходження їжі по запаху , своєчасному відходу від небезпеки , орієнтування в часі , просторі , власній особистості .

При дії умовного сигналу кора великих півкуль забезпечує організму попередню підготовку реагування на ті подразники зовнішнього середовища , які через деякий час безпосередньо подіють на організм . Тому діяльність кори великих півкуль називається сигнальною .

Формування реакцій по умовнорефлекторному принципу потребує обов’язкової участі кори великих півкуль . У дитини нема вроджених форм складних поведінкових реакцій , всі вони формуються після народження під впливом соціальних умов , але відбувається це формування по умовно -

рефлекторному принципу .

Вперше почав вивчати вищу нервову діяльність у дитини ще в 1907 році Н. І. Красногорський . З’ясовано , що умовні рефлекси у дитини формуються ще внутрішньоутробно . Експериментально доведено , що якщо вагітну жінку протягом останніх тижнів вагітності годувати кожних 3 години , то новонароджені діти відразу після народження проявляють голодне збудження наприкінці трьохгодинного інтервалу , тоді як інші діти такого ритму вигодовування не мали . Це доводить , що на момент народження кора головного мозку дитини здібна до так званої замикальної діяльності , тобто , формуванню нових нервових зв’язків ( з перших днів життя формується рефлекс на час годування , з 6 – 12 доби – рефлекс на „ положення під груддю” – смоктальні рухи губами ще до того , як молоко потрапить в рота ) .У новонароджених кора головного мозку має ряд функціональних особливостей :

• можливість клітин головного мозку знаходитись в активному стані дуже обмежена ,

• реакціям новонародженого притаманна генералізація , тобто , розповсюдженість ( тобто , на подразники , нанесені в одній ділянці , виникає рухова активність багатьох груп м’язів ) ,

• бадьорий стан новонародженого дуже короткотривалий і не перебільшує 20 – 30 хвилин , що вказує на низький рівень працездатності клітин кори . Стан бадьорості неорганізований і протикає у вигляді непокійних рухів і крику дитини ,

• сон новонародженого неспокійний , переривистий , періоди глибокого сну постійно чергуються з періодами неглибокого сну , за добуц новонароджений засинає від 4-х до 11 разів

• у новонародженого нема добового режиму сну і бадьорості , погано він відрізняє і день від ночі .

В подальшому доволі швидко у дитини під впливом зовнішнього середовища , відбувається бурхливий розвиток нервової діяльності і ускладнення поведінки , насамперед – це

- розвиток зорової і слухової реакцій ,

- розвиток рухових реакцій ,

- розвиток емоційно – виразних реакцій .

Поведінка на перших етапах здійснюється по принципу умовних рефлексів . Як ми вже знаємо з курсу фізіології , умовні рефлекси формуються в результаті процесів збудження під впливом подразників і мають декілька стадій ( пригадаємо їх ) :

1. індиферентна стадія ( стадія первинних неспецифічних реакцій ) – виникає на дію умовного подразника як простого подразника певних рецепторів ( наприклад , звуковий сигнал --- подразнення слухового нерва і слухової зони ) ,

2. стадія зосередження ( установочна стадія ) – виявляється у прояві уваги до подразника ( дитина прислуховується ) ,

3. стадія нестійкого умовного рефлексу – утворення нестійкого зв’язку між зонами кори ( наприклад , слуховою зоною і центром травлення, латентний період ще доволі тривалий) ,

4. стадія стійкого умовного рефлексу ( реакції на умовні подразники стають стійкими , мають короткий латентний період ) ,

5. стадія автоматизму ( умовний рефлекс не потребує постійного підкріплення – наприклад , вміння ходити , говорити , писати тощо .)