Вплив забрудненого ґрунту на здоров'я людини

До складу грунту входять мінеральні, органічні сполуки, по­вітря, ґрунтові води, мікроорганізми. З давніх-давен люди розріз­няли здорові та нездорові ґрунти. Здорові ґрунти були в сухих, підвищених над рівнем моря, сонячних місцевостях, нездорові — у вологому холодному кліматі, затопленій місцевості. Ґрунт є кінцевим накопичувачем майже всіх шкідливих ре­човин. Основними джерелами забруднення ґрунтів є велика і мала промисловість, транспорт, від яких у ґрунти через атмосфе­ру потрапляють пил, сажа, кислоти. Рекордні площі забруднення ґрунтів належать інтенсифікованому і хімізованому сільському господарству. Найнебезпечнішими сполуками, що їх використо­вують для внесення в ґрунт, є пестициди і нітрати. Пестициди за­стосовують для винищення лише 0,2 % усіх видів живих організ­мів, а шкідливий ефект від них поширюється на всі 100 % видів і на саму людину. Небезпека цих речовин для людини зумовлю­ється гонадотоксичною, ембріотропною, тератогенною, мутаген­ною, канцерогенною дією. Потрапляючи у питну воду, продукти харчування, пестициди спричинюють порушення діяльності цен­тральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму, аномалії новонароджених та ослаблення імунної системи.

Фосфорорганічні сполуки потрапляють в організм через ор­гани дихання, неуражену шкіру і травний канал, спричинюючи посилення секреції сльозових, бронхіальних і потових залоз, систе­ми травлення, уповільнення пульсу і розширення кровоносних судин, посилення скорочення м'язів очей, бронхів, кишок, жов­чних і сечових шляхів. Згодом спостерігають посмикування різ­них груп м'язів, ураження ЦНС, зміни психіки.

Високий рівень концентрації нітратів у питній воді чи про­дуктах харчування може спричинити гострі отруєння. Нітрити (це відновлені в крові нітрати) взаємодіють з оксигемоглобіном, унаслідок чого утворюється метгемоглобін, який неспроможний зв'язувати та доставляти до тканин кисень. Смерть може наста­ти вже після потрапляння всередину 3,5 г нітрату натрію. Наяв­ність нітратів у харчових продуктах спричинює клінічні прояви з боку травного тракту, серцево-судинної системи, ЦНС; наявність нітратів у воді — з боку серцево-судинної, дихальної систем та ЦНС. Важливою ознакою цих порушень є синюшність шкірних покривів та похолодання кінцівок унаслідок зниження АТ та не­стачі кисню. Перші ознаки отруєння серед дітей спостерігають за концентрації 100 мг нітратів віл води або соку.

Результати наукових досліджень останніх десятиліть свід­чать про те, що ґрунт відіграє активну роль у виникненні та по­ширенні багатьох інфекційних хвороб. Основними джерелами по­трапляння збудників цих хвороб у ґрунт є теплокровні тварини, у травному тракті яких вони розмножуються. Свійські тварини та птахи значною мірою заражені збудником правця (26—64 %),

інфікують ґрунт екскрементами. Захворюваність людей через безпосередній контакт із забрудненим грунтом спостерігають у 4,7—15 % випадків. Він є опосередкованим чинником поширен­ня сибірки, кишкових інфекцій, насамперед дизентерії, тифо-паратифозних захворювань та гельмінтозів. Ці збудники, не роз­множуючись, можуть тривалий час (від декількох днів до 3 років і довше) зберігатися в ґрунті, не втрачаючи патогенних власти­востей. У грунті також зберігаються яйця гельмінтів, спори пато­генних грибів.

Санітарна охорона ґрунту

Санітарна охорона ґрунту є важливим заходом запобігання за­брудненню навколишнього середовища. Стійкі хімічні речовини (у тому числі і пестициди, що їх широко використовують у прак­тиці сучасного сільського господарства), потрапляючи в ґрунт, проникають у рослини, підземні води, відкриті водоймища, а з рибою, водою і продуктами харчування рослинного походження потрапляють до організму тварин і людей. Викиди в атмосфер­не повітря важких металів (свинцю, міді, кадмію, ртуті, нікелю, хрому та ін.) підприємствами кольорової металургії можуть при­зводити до накопичення їх у ґрунті.

Під час проведення поточного санітарного нагляду важли­во враховувати забруднення територій дитячих садків, дитячих лікувально-профілактичних закладів, місць масового відпочинку громадян, ґрунтів у зоні складів отрутохімікатів, на території ае­родромів, на сільськогосподарських полях, у садах і т.п.

Санітарно-епідеміологічне оцінювання якості ґрунту про­водять шляхом індикації патогенних мікроорганізмів: бактерій групи кишкової палички, кількості анаеробів, протея тощо.

На сучасному етапі розвитку гігієнічних досліджень регла­ментація мікробного забруднення об'єктів навколишнього сере­довища ґрунтується на таких принципах:

1. Відсутність збудників інфекцій бактеріальної та вірусної етіології у певних об'ємах (воді, повітрі) і масі (ґрунті, харчових продуктах).

2. Обґрунтування мікробіологічних показників та їх доступ­них рівнів.

3. Використання індикаторних мікроорганізмів як нормова­них показників.

Як показник бактеріального забруднення ґрунту використо­вують титр кишкової палички і титр одного з анаеробів. Ці бактерії потрапляють у ґрунт із фекаліями. Санітарно-гельмінтологічним показником стану ґрунту є кіль­кість яєць гельмінтів в 1 кг ґрунту, а санітарно-ентомологічним — наявність личинок і лялечок мух у 0,25 м його поверхні.

З появою таких речовин, як пестициди, стимулятори росту рослин, мінеральні добрива, важкі метали тощо, виникла потре­ба в науковому обґрунтуванні їхніх гігієнічних нормативів. Київ­ська школа гігієністів розробила основи гігієнічного нормування екзогенних хімічних речовин у ґрунті. Головним був критерій, що припускає можливість надходження додаткових хімічних речовин у вигляді домішки до природного ґрунту в кількості, безпечній для здоров'я людини. Нормування хімічних речовин ґрунтується на тому, щоб кількість їх у ґрунті не перевищувала порога екологічної адаптації людини до середовища. Під порогом розуміють таку дію, що не спричинює будь-яких змін в організмі, небезпечних для здоров'я людини.

У разі виявлення випадків забруднення ґрунту, яке переви­щує гігієнічні нормативи, розробляють та вживають заходів щодо зниження рівня забруднення і запобігання накопиченню шкідли­вих речовин у харчових продуктах.