2.Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку
У вітчизняній політекономії тривалий період панував формаційний підхід до класифікації економічних систем, який було розроблено і обґрунтовано К. Марксом. Саме економічна формація є основою суспільно-економічної формації, яка являє собою спосіб виробництва, що розглядається в єдності з ідеологічною і політичною надбудовою. Так К. Маркс виділяв такі економічні формації:
- первіснообщинну;
- рабовласницьку;
- феодальну;
- капіталістичну;
- комуністичну.
Останнім часом у вітчизняній економічній науці важливе місце посідає цивілізаційний підхід згідно з яким виділяють такі типи економічних систем:
аграрну (традиційну, до індустріальну) - панівним було с/г та натуральний характер виробництва;
індустріальну – панівною є промисловість і товарний характер виробництва;
постіндустріальну – основою є нематеріальне виробництво, інформація і знання.
3.Типи економічних систем: традиційна, ринкова, командно-адміністративна, змішана
Економічні системи класифікуються за такими ознаками:
- за формою власності на засоби виробництва;
- за способом управління господарською діяльністю.
Типи економічних систем
традиційна
змішана
командно-адміністративна
ринкова
Деякі дослідники виділяють, як окремий тип економічної системи ще й перехідну.
Риси традиційної економічної системи:
- властива слаборозвинутим країнам;
- характеризується багатоукладністю економіки;
- притаманні натурально-общинні форми господарювання, відстала техніка і широке застосування ручної праці;
- нерозвинена інфраструктура;
- характеризується найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення;
- на соціально-економічні процеси значний вплив мають традиції, звичаї, релігійні і культові цінності;
- в сучасних умовах ці країни потерпають від засилля іноземного капіталу.
Риси ринкової економічної системи:
- панування приватної власності на засоби виробництва;
- функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів;
- маркетингова система управління виробництвом;
- свобода вибору підприємницької діяльності;
- особиста свобода всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації;
- всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції;
- всі економічні рішення приймаються ринковими суб’єктами самостійно на свій страх і ризик;
- втручання держави в економічні процеси обмежено.
Риси командно-адміністративної економічної системи:
- панування державної власності на засоби виробництва;
- централізоване директивне планування виробництва;
- централізований розподіл матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
- дана система не визнає реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення;
- висока затратність виробництва та несприйнятливість до НТП;
- зрівняльний розподіл результатів виробництва;
- монополізація економіки;
- відсутність матеріальних стимулів до ефективності праці;
- хронічний дефіцит товарів народного споживання;
Риси змішаної економічної системи:
- високий рівень розвитку продуктивних сил і наявність розвинутої інфраструктури суспільства;
- різноманітність форм власності і рівноправне функціонування усіх господарських суб’єктів;
- поєднання ринкових та державних методів регулювання економіки;
- орієнтація на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки (збільшення затрат на освіту, медицину, створення державних і приватних фондів соціального страхування).
Моделі змішаної економіки:
1)американська
2)японська
3)шведська
4)німецька
Американська модель і її риси:
США називається «всесвітньою корпорацією, яка робить бізнес по всьому світі». Втручання держави в ринкову систему відбувається через застосування фіскальної та монетарної політики. Вона здійснюється через систему оподаткування, цільові виплати, замовлення на товари і послуги, контроль з боку федеративного резервного фонду за грошовою масою і відсотковими ставками. Державні витрати досягають 20% ВВП і забезпечують попит для багатьох фірм. Контроль за діловою активністю завдяки антитрестовому законодавству. Економічна програма початку 90-х років передбачала:
1-стимулювання виробництва і подолання економічного падіння;
2-спрямування інвестицій в основний капітал з метою модернізації економіки;
3-заходи щодо скорочення дефіциту державного бюджету і створення сприятливих умов для кредитування американської економіки.
Японська модель і її риси:
Нині за обсягом ВВП Японія займає друге місце в світі після США. За виробництвом ВВП на душу населення випереджає США і поступається лише Швейцарії.
В світі виникло питання : «У чому феномен японського дива?»
Основними формами зміцнення японської економіки є:
- поразка Японії у другій світовій війні обернулася для неї сильним імпульсом соціального економічного розвитку, оскільки привела до рішучого усунення феодальних перешкод, які заважали розвитку господарства;
земельна реформа в результаті якої, феодали перестали існувати, а земля перейшла до дрібних фермерів;
були прийняті дійові заходи фінансування японської економіки;
бідність природних ресурсів Японії вплинуло на підвищення інтенсивності розвитку і експортну орієнтацію японської промисловості;
велика залежність від імпорту енергоресурсів в розвитку промисловості, поставили на порядок денний проблему енерго- і ресурсо- збереження;
економія на військові витрати (1% ВВП).
В результаті у Японії склалася унікальна структура економіки, енерго- і ресурсо-зберігаюча технологія, випуск науково-технологічної орієнтованої на експорт продукції.
Німецька модель і її риси:
Займаючи унікальне положення в Європі, Німеччина є однією з найбільш розвинутих країн континенту. За обсягом ВВП вона займає першу позицію у Європі та в світі. Економічна система Німеччини виходить з того, що ринкова модель економіки має сприяти реалізації соціальних інтересів людини. Німеччина має виражене експортне спрямування.
Чотири провідні галузі Німецької економіки:
хімічна;
машинобудівна;
транспортна;
електротехнічна.
Власники капіталу у своїй більшості віддають перевагу банківським заощадженням, ніж вкладенню коштів у акції та облігації. В Німеччині характерною особливістю економічної системи є розумне поєднання соціального захисту людини з почуттям її соціальної відповідальності і це виступає рушійною силою суспільного прогресу. В умовах ринку всім громадянам створюються умови стати самостійними підприємцями.
Шведська модель і її риси:
Основна характеристика – яскраво виражений соціальний аспект, коли розвиток національної економіки орієнтований на досягнення високого життєвого рівня. Соціально – демократичний шлях економічного і суспільного розвитку демонструє варіант соціальної стабільності з високим рівнем і якістю життя, правою і соціальною захищеністю. Основа –функціональний соціалізм (без націоналізації): збереження основних засобів у приватному володінні. Розвиток різноманітних форм власності -державної, кооперативної, комунальної, корпоративної. Таким чином, приватні підприємства відповідають за розміри і якість національного продукту, а державна влада – за якість життя і справедливий розподіл матеріальних благ. Шведська модель економічної системи направлена на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених верств населення, що створює сприятливі умови для отримання освіти та іншого.
Перехідна економіка та її риси:
- одночасне існування протягом певного часу старих і нових відносин, форм господарювання;
- оскільки за відносинами в процесі виробництва стоять люди з різними інтересами, то ці відносини загострюються і економіка стає нестійкою і нестабільною;
- альтернативний характер розвитку;
- на розвиток економіки значний вплив мають позаекономічні чинники (партії, рухи, громадські організації).
Особливості ринкової трансформації економіки України:
- вихідний стан ринкових перетворень - антипод ринку - планова економіка. Тому перехід до ринкових відносин здійснюється шляхом глибоких якісних перетворень попередніх відносин;
- глобальний характер трансформаційних перетворень: зміні підлягає все - відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, мотивація, цілі і засоби економічного розвитку;
- трансформаційний економічний спад, зумовлений прорахунками у виборі курсу перетворень і засобів його реалізації;
- необхідність налагодження принципово інших економічних відносин із країнами колишнього СРСР.
- складність інтеграції України у світове господарство.
- затяжна тривалість перехідного періоду порівняно з іншими країнами пострадянського простору.
- високий рівень тіньової економіки та засилля олігархічно-класових структур.