Словник економічних термінів

Економічна категорія - це наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища (наприклад: власність, товар, гроші і т.д.).

Економічний закон - це закон, що виявляє суттєві стійкі причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного економічного процесу.

Суспільне виробництво - це цілеспрямована діяльність людей по створенню матеріальних і нематеріальних благ (послуг), необхідних для їх існування і розвитку.

Благо - це все те, що може задовольняти потреби людини. Вони поділяються на економічні і неекономічні. Економічні блага створюються людиною, а неекономічні – даються природою.

Послуга це – діяльність, благо, що задовольняє потреби індивіда і може мати і не мати матеріальну форму.

Предмети праці - те над чим людина працює, те що вона перетворює (сировина, паливо, матеріали)

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці і змінює їх (машини, устаткування, інструменти)

Матеріальне виробництво - сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріальні блага та надають матеріальні послуги (промисловість, с/г, будівництво,

комунальне господарство, транспорт, зв’язок.)

Не матеріальне виробництво - сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та послуги, які задовольняють духовні, соціальні потреби людей (освіта, охорона здоров’я, культура, мистецтво, спорт).

Потреба - це нужда в чому-небудь, в об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; спонукання людей до діяльності.

Корисність - це здатність речі чи послуги задовольнити будь-яку потребу людини.

Економічний інтерес - це зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул дії людей з метою задоволення потреб.

Економічна система - це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність економічну структуру суспільства.

Економічні відносини - відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ.

Господарський механізм - сукупність форм та методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних перетворень.

Власність з економічної точки зору – це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей, продуктів праці.

З юридичної точки зору власність це - врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Роздержавлення - зменшення ролі державної власності шляхом перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших формах власності та стимулювання розвитку приватного підприємництва.

Приватизація - відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній чи комуній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Комерціалізація державних підприємств означає позбавлення невластивих державі функції господарюючої діяльності і перетворення державних підприємств у самостійні господарські одиниці, які будують свою діяльність на засадах підприємництва, тобто самостійно і цілком беруть відповідальність за результати господарської діяльності.

Натуральне господарство – це тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва.

Товарне виробництво – це така форма організації суспiльного виробництва за якої блага виробляються не для власного споживання, а для обміну чи продажу на ринку.

Просте товарне виробництво це - виробництво, в якому продукти виробляються для обміну чи продажу самостійними дрібними виробниками, тобто ремісниками, кустарями, селянами.

Товар - це економічне благо, що здатне задовольнити потребу людини і призначене для обміну чи продажу.

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента і виступає посередником в обміні товарами та виражає економічні відносини між людьми.

Грошовий обіг – це рух грошей в готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не товарні платежі в господарстві.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично складається в певній країні і законодавчо закріплена державою.

Чек – письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про виплату готівки, або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей (грошовий, розрахунковий).

Вексель – це письмове боргове зобов’язання суворо встановленої законом форми, в якому вказана величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку.

Простий вексель – це вексель підписаний однією особою на ім’я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) – це вексель, який може бути переданий третій особі (ремітенту), для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним захистом - індосаментом.

Кредитна картка – це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунку в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг в кредит.

Електронні гроші – магнітні носії платіжної інформації, які змінюють готівкові гроші і використовуються при безготівкових розрахунках.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Конвертованість валюти – це її здатність вільно обмінюватись на грошові одиниці інших країн.

Інфляція - зовні виглядає, як знецінення грошей внаслідок їх надмірної емісії, яка супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги. Інфляція - знецінення грошей, спричинених диспропорціями в суспільному виробництві і порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Стагфляція - інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку одержує працівник і, яка характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги.

Реальна заробітна плата – кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати за номінальну заробітну плату.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо установлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю нижче, якого не може проводитись оплата за виконану працівником роботу.

Витрати виробництва - це вартісна оцінка затрат економічних ресурсів здійснених підприємцями задля виробництва, торгівлі чи надання послуг.

Прибуток – це різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) і сукупними витратами.

Собівартість – це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції.

Ринок – це сукупність соціально-економічних відносин між покупцем, продавцем і посередником з приводу обміну купівлі продажу товарів чи послуг.

Попит – це сукупна потреба і товарах, яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі.

Пропозиція (пропонування) – це кількість продукту, що може бути доставлена на ринок для продажу за кожної можливої ціни протягом визначеного проміжку часу.

Конкуренція – це боротьба економічних суб’єктів за: отримання більшого прибутку,

вигідніших умов господарювання, більшої частки на ринку.

За визначенням ООН домогосподарство - це особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

Прожитковий мінімум - це вартість набору товарів і послуг, яка розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Ефект доходу - якщо грошовий дохід домогосподарства є сталим, то збільшення ціни для нього рівнозначне зменшенню його реального доходу або купівельної спроможності.

Ефект заміщення - полягає в тому, що коли ціна на товар зростає то споживачі намагаються замінити цей товар іншим або отримати бажане за найнижчу ціну.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.

Підприємство - це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентними органами державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торгівельної та іншої господарської діяльності.

Капітал підприємства - це засоби виробництва, інше майно та цінності, які забезпечують процес виробництва, торгівлі чи надання послуг.

Основний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (споруди, будівлі, машини, устаткування, інструмент).

Оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, вартість якої входить в утворений товар, цілком, і яка повністю повертається у грошовій формі після їх реалізації (сировина, матеріали, енергія, паливо і т.д.).

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Просте відтворення – відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах, яке передбачає, що прибуток та інші доходи повністю споживаються, і не використовуються на заощадження чи інвестиції.

Розширене відтворення – відтворення процесу суспільного виробництва в зростаючих розмірах, яке передбачає те, що частина прибутку нагромаджується та інвестується.

ВНП – це сукупна вартість кінцевих товарів і послуг створених за певний період (рік) вітчизняними підприємствами в країні і за її межами.

ВВП – сукупна вартість кінцевих товарів і послуг вироблених на території країни в поточному періоді (переважно за рік), незалежно від національної приналежності підприємств.

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, обчислений за діючими фактичними цінами без врахування рівня інфляції. В умовах інфляції він завищує результати економічної діяльності і потребує коригування.

Реальний ВВП – це ВВП, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін.

Чистий внутрішній продукт = ВВП – амортизаційні відрахування

Національний дохід = ЧВП – непрямі податки на бізнес (ПДВ, АЗ, мито).

Національний дохід – це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва (заробітна плата, рента, %, прибуток).

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати.

Неповна зайнятість – це така ситуація в економіці, коли немає достатньої кількості робочих місць для бажаючих працювати, тобто певна кількість робочої сили вимушено залишаються без роботи.

Часткова зайнятість (приховане безробіття) – це форма неефективного використання праці, коли використовується неповний робочий день, тиждень, вимушені адміністративні відпустки.

Природне безробіття – це безробіття на рівні 5 – 6 %.

Безробіття – це ситуація в економіці коли працездатні громадяни, працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у Державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до неї.

ДРЕ - сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

Методи ДРЕ - сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Світове господарство — це сукупність національних госпо­дарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Інтернаціоналізація виробництва — це встановлення безпо­середніх стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі.

Інтернаціоналізація капіталу — це процес переплетіння і об'єднання національних капіталів, що проявляється як у ство­ренні окремими компаніями об'єктів в інших державах, так і в розвитку міжнародних форм зв'язків і контактів між капіта­лами різних країн.

Інтернаціоналізація господарського життя — це зближен­ня економік країн, що виявляється у зростанні виробничої взаємо­залежності, збільшенні міжнародного товарообороту, русі ка­піталів і робочої сили, взаємному впливові на найважливіші еко­номічні процеси в країнах, у тому числі на динаміку цін, ставки проценту, і т. д.

Глобальні проблеми — проблеми, пов'язані з природни­ми, природно-антропогенними, суто антропогенними (у т. ч. економічними, соціальними) явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загально-планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішення, а тому потребують коорди­нації зусиль усього світового співтовариства.