1. Зайнятість, її сутність, види та форми

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Види зайнятості:

• повна;

• неповна;

• часткова.

Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати.

Вітчизняна економічна наука зайнятими вважає усіх, хто відпрацював протягом тижня не менше чотирьох годин, а в особистому підсобному господарстві не менше тридцяти годин, незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Неповна зайнятість – це така ситуація в економіці, коли немає достатньої кількості робочих місць для бажаючих працювати, тобто певна кількість робочої сили вимушено залишаються без роботи.

Часткова зайнятість (приховане безробіття) – це форма неефективного використання праці, коли використовується неповний робочий день, тиждень, вимушені адміністративні відпустки.

Слід зазначити, що не всі придатні до зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим видом економічної діяльності, яка приносить дохід. У зв’язку з цим виділяють таку категорію як економічно - активне населення. Це населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів чи послуг.

Форми зайнятості:

• наймана праця за трудовою угодою (державний і приватний сектор);

• праця осіб, співвласників кооперативних, колективних та акціонерних підприємств та організацій;

• праця громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю;

• праця громадян, зайнятих підприємницькою діяльністю;

• праця осіб, зайнятих у фермерських господарствах;

• праця осіб, зайнятих громадською роботою.

2. Види та соціально-економічні наслідки безробіття

В умовах ринкової економіки повна зайнятість не означає відсутності безробіття. Західні економісти доводять, що повна зайнятість досягається тоді, коли рівень безробіття не перевищує природній рівень. Природне безробіття – це безробіття на рівні 5 – 6 %. Коли в країні такий рівень безробіття, то вважається, що в економіці повна зайнятість.

Безробіття – це ситуація в економіці коли працездатні громадяни, працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у Державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до неї.

Види безробіття:

1. Добровільне – це така ситуація в економіці, коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

2. Фрикційне – виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу.

3. Структурне – виникає тоді, коли є невідповідність між пропозицією та попитом на працівників, тобто коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися до цього.

4. Циклічне – виникає спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочується.

5. Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон’юнктури і характеризується своєю витривалістю. Вимушене безробіття буває сезонним, технологічним, конверсійним.

6. Інституціональне безробіття – викликане надмірними виплатами допомоги по безробіттю.

Наслідки безробіття:

Економічні наслідки безробіття виражається через закон Оукена. Цей закон стверджує, що на кожен один відсоток зростання безробіття, коли рівень безробіття перевищує природний рівень, то ВВП знижується на 2,5%.

Соціальні наслідки безробіття:

• зниження життєвого рівня працівника;

• зниження кваліфікації працівника;

• втрата самоповаги та формування почуття непотрібності;

• погіршення фізичного і психічного стану людини;

• зменшення народжуваності.

Люди, що мають роботу це зайняті, які не мають роботи але шукають її – безробітні, а люди, які не мають роботи і не шукають її - це незайняті.