Питання для самоперевірки, контролю та обговорення:

1. Дайте визначення понять господарський комплекс, галузь, сектори економіки, господарська одиниця.

2. Які особливості функціонування капіталу у виробничій сфері, торгівлі та сфері послуг.

3. Що таке кредит і які його основні функції?

4. Охарактеризуйте проблеми розвитку кредитного ринку в Україні.

5. Розкрийте суть торгового капіталу і торгового прибутку.

6. Охарактеризуйте показники рентабельності.

7. Визначте роль сфери послуг в економіці України.

Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми

1. Суспільність і види економічного відтворення.

2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.

3. Тіньовий сектор економіки і його масштаби.

4. Сутність і структура національного багатства.

Ключові слова: просте та розширене суспільне відтворення, суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний дохід, національне багатство, тіньовий сектор економіки.

Література: [1], [2], [4], [10], [13], [14], [15], [16], [18], [21], [22], [23], [25], [27], [28], [29], [30], [31], [34], [35], [36], [37], [43], [45], [49], [55].

1. Суспільність і види економічного відтворення

Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так само воно не може перестати виробляти. Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства . Політична економія досліджує суспільне відтворення як економічне.

Економічне відтворення – процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення.

Розрізняють такі види економічного відтворення:

• просте,

• розширене.

Просте відтворення – відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах, яке передбачає, що прибуток та інші доходи повністю споживаються, і не використовуються на заощадження чи інвестиції.

Просте економічне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, так званої традиційної економіки.

Розширене відтворення – відтворення процесу суспільного виробництва в зростаючих розмірах, яке передбачає те, що частина прибутку нагромаджується та інвестується. Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, значну частину його капіталізують, тобто спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі і виробництва.

В умовах розвинутого товарного виробництва і ринку відновлення процесу відтворення передбачає реалізацію на ринку суспільного продукту.

2.Суспільність продукту і його форми. Методи обчислення суспільного продукту

Суспільний продукт є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх його ланок і сторін, тобто результатом діяльності суспільного виробництва є створення суспільного продукту. Суспільний продукт вимірюється в натуральній і вартісній формі. Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглянути його структуру за матеріально-речовим характером, оцінити рівень суспільного поділу праці і диференціації суспільного продукту. За допомогою вартісної форми ведеться облік ринкової вартості суспільного продукту, окремих галузей і сфер виробництва, а також вимірюється додана вартість. Без вартісної форми суспільного продукту неможливо обчислити обсяги суспільного продукту.

Поділ праці веде до того, що кількість видів продукції розширюється. Сьогодні кількість видів продукції вимірюється десятками мільйонів і швидко зростає. Але за всієї різноманітності всі вироблені матеріальні блага можна поділити на:

1. предмети споживання, що задовольняють особисті потреби людей. (ІІ підрозділ за К. Марксом).

2. засоби виробництва, які задовольняють виробничі потреби людей. (І підрозділ за К. Марксом).

Оскільки виробництво базується на глибокому поділі праці то при аналізі результатів виробництва варто обчислювати проміжний і кінцевий продукт.

Кінцеві продукти – матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки, переробки чи перепродажу.

Більшість продуктів (сировина, матеріали, комплектуючі) проходять кілька виробничих циклів протягом року, перш ніж потрапляють до кінцевого споживача. В результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються декілька разів. Тому розглядають поняття проміжних продуктів.

Проміжні продукти – матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи перепродажу.

Суспільство так само, як і підприємство, має обчислювати результати суспільного виробництва, тобто суспільний продукт

Теорія та практика розробила такі методи обчислення суспільного продукту.

1. Баланс народного господарства БНГ (застосувався в колишньому СРСР);

2. Система національних рахунків (СНР) з 1992 р. застосовується в Україні і в більшості країн світу.

БНГ – це метод обчислення суспільного продукту, який передбачає використання системи балансових таблиць, які відображають окремі найбільш принципові сторони економічного процесу і являють собою зведений матеріальний баланс, міжгалузевий, зведений фінансовий, баланс грошових доходів, трудових ресурсів.

При використанні даного методу обчислюються лише результати роботи сфери матеріального виробництва. За БНГ обчислювалася така форма суспільного продукту, як валовий суспільний продукт.

СНР – це відповідний ринковій економіці національний облік побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки і найважливіші взаємозв’язки в господарстві.

В СНР – обліковуються такі сфери:

1. галузі матеріального виробництва товарів і послуг

2. органи загального державного управління

3. приватні некомерційні організації обслуговування населення

4. домашні господарства

Система національних рахунків передбачає обчислення результатів роботи, як сфери матеріального виробництва так і сфери послуг. За СНР розраховують вартість лише кінцевого продукту, тобто враховують в ньому тільки, те що називається доданою вартістю.

Додану вартість можна обчислити двояко:

За статистикою додана вартість - це різниця між продажем підприємств та їх придбанням товарів чи послуг у інших підприємств.

Як економічна категорія – це вартість, яка додана до вартості спожитих у процесі виробництва предметів праці, тобто оборотного капіталу (не враховуючи заробітну плату).

Таким чином за методом доданої вартості, щоб уникнути подвійного рахунку потрібно враховувати при обчислені суспільного продукту тільки вартість кінцевого продукту і не враховувати проміжні продукти, які ідуть на створення кінцевих товарів.

За СНР обчислюються такі форми суспільного продукту, як валовий внутрішній продукт ( ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

ВВП – сукупна вартість кінцевих товарів і послуг вироблених на території країни в поточному періоді (переважно за рік), незалежно від національної приналежності підприємств.

Існують три методи обчислення ВВП.

1. За виробленою продукцією (виробничий метод). За цим методом ВВП обчислюється шляхом підсумовування доданих вартостей створених всіма галузями економіки.

2. За витратами (метод кінцевого використання). Тут ВВП обчислюється шляхом підсумовування витрат всіх економічних агентів, які використовують ВВП (домогосподарств, фірм, держави, та іноземців, які експортують товари з даної країни).

3. За доходами (розподільний). Підсумовується всі види факторних доходів (заробітна плата, рента, %, прибуток) і також амортизаційні відрахування.

ВНП – це сукупна вартість кінцевих товарів і послуг створених за певний період (рік) вітчизняними підприємствами в країні і за її межами.

Обчислення ВВП ускладнюється з таким явищем, як інфляція. У зв’язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, обчислений за діючими фактичними цінами без врахування рівня інфляції. В умовах інфляції він завищує результати економічної діяльності і потребує коригування.

Реальний ВВП – це ВВП, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін.

За СНР обчислюють також такі макроекономічні показники, як:

Чистий внутрішній продукт = ВВП – амортизаційні відрахування

Національний дохід = ЧВП – непрямі податки на бізнес (ПДВ, АЗ, мито).

Національний дохід – це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва (заробітна плата, рента, %, прибуток).

Національний дохід є дуже важливим показником результативності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення.

До недавнього часу вважалося, що національний дохід – це новостворена вартість, яка створюється тільки у сфері матеріального виробництва (промисловості, С!Г, будівництві, торгівлі). Проте це звужений підхід до національного доходу, який не враховує внесок працівників сфери нематеріального виробництва. Сьогодні вже загальновизнано, що частину національного доходу створюють працівники сфери послуг. В економічно розвинутих країнах більше половини працюючих зайнято у сфері послуг, тому в них основну частину доходів заробляють шляхом надання послуг. У нашій країні вирішальна роль у виробництві національного доходу залишається за матеріальним виробництвом. . У розвинених країнах в сфері послуг працює в середньому 65-75% зайнятого населення, на неї припадає 50% обсягів капіталовкладень, 60-75% ВВП. Частка послуг у ВВП в Україні перевищує 40%, в ній працює понад 55% зайнятих в економіці людей.