2. Особливості функціонування капіталу у виробничій сфері, торгівлі та сфері послуг

Особливості фінансування капіталу в аграрній сфері

Капітали, що функціонують в аграрній сфері, мають суттєві особливості порівняно з іншими капіталами виробничої сфери. По-перше: основним об’єктом їх є такий не відтворювальний фактор, як земля. По-друге: чітко виражена сезонність виробництва. По-третє: через обмеженість землі як виробничого фактора одним з елементів витрат може бути земельна рента.

Земля як фактор виробництва відіграє в сільському господарстві провідну роль. Здатність її відтворювати продукт залежно від родючості є найважливішим чинником, що впливає на ефективність сільськогосподарського комплексу.

Оборотний капітал аграрного підприємства обертається лише один раз на рік. Отже для безперервного фінансування виробничого процесу через сезонність виробництва ці підприємства вдаються до кредиту.

Особливості фінансування капіталу у сфері торгівлі.

Капітал у сфері торгівлі зайнятий в основному лише купівлею-продажем (оптовим чи роздрібним) виготовлених товарів.

Капітал торгового підприємства складається з трьох частин:

• капітал для закупівлі товару;

• основний капітал (будівлі, устаткування, торгове обладнання);

• оборотний капітал: один оборот торгового капіталу обслуговує оборот кількох промислових (тобто підприємців сфери виробництва).

Через торгівельних посередників у виробничих підприємствах скорочується розмір капіталу зайнятого у сфері обігу, а також зменшуються витрати уречевленої праці на виконання функцій грошового і товарного капіталу.

Особливості функціонування капіталу підприємств невиробничої сфери.

До підприємств не фінансової сфери належать усі ділові одиниці, що виробляють і регулюють товари, а також надають послуги.

Капітал такого підприємства складається з трьох частин:

• знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів тощо, тобто все те, що називають ”засоби виробництва”;

• готова продукція;

• гроші та грошові документи.

Капітал починає свій рух у сфері обігу як грошовий капітал, функцією якого є придбання елементів виробничого капіталу. На кожний певний момент для капіталу, зайнятого певній сфері виробництва, характерне певне співвідношення між функціональними формами його. Абсолютний обсяг капіталу підприємства визначається насамперед оптимальним розміром підприємства цієї сфери, а також величиною виробничого капіталу.

2. Прибуток на капітал. Рентабельність

Прибуток на капітал - коефіцієнт, який одержується діленням суми чистого прибутку на суму власного капіталу компанії.

Потенційна здатність приносити дохід є однією з основних характеристик капіталу. Прибуток на капітал виникає у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним підґрунтям відсоткового доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу фактору виробництва. Розмір доходу на капітал, що отримує власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, позначається терміном ” вартість капіталу”.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має кілька модифікаційних форм залежно від того, який саме прибуток і ресурси використовують у розрахунках. Рентабельність характеризує ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності.

Показники (коефіцієнти) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів вкладеного капіталу.

Основні показники рентабельності:

- Рентабельність:

Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність підприємства.

- Рентабельність власного капіталу:

Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньої вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

- Рентабельність (власного капіталу) активів

Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньої вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

- Рентабельність інвестицій:

Розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позичкового капіталу середньо за період.

- Рентабельність діяльності:

Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

- Рентабельність продукції:

Розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Оборот капіталу - кругообіг капіталу ,взятий не як окремий акт, а як те що періодично відновлюється і повторюється.

Процес обороту капіталу відбувається в часі.

Фактори, які впливають на швидкість обороту капіталу:

- скорочення часу виробництва;

- скорочення часу обігу.

Для безперервного фінансування капіталу підприємства вдаються до кредиту.

Форма кредиту визначається за такими функціональними ознаками:

- Характером кредитних відносин.

- Складом учасників кредитної операції.

- Об’єктом і сферою кредитування.

До функціональних форм кредиту відносять:

- комерційний;

- банківський;

- споживчий;

- державний;

- міжнародний кредит.

Комерційний кредит - це товарний кредит, що надається продавцем для покупців у вигляді платежу за продані товари чи послуги. Об’єктом комерційного (банку) кредитування є товарний капітал, а його суб’єктами виступають агенти товарної угоди(контракту). Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено в вартість проданих товарів чи наданих послуг.

Споживчий кредит - це кредит який надається тільки в національній валюті для фізичних осіб на придбання споживчих товарів та послуг.

Держаний кредит - специфічний різновид кредитних відносин, при якому позичальником виступає держава, а кредиторами - юридичні та фізичні особи. Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет є дефіцитним.

Міжнародний кредит - це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах повернення, платності та строковості. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів. Суб’єктами міжнародного кредитування виступають банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні установи.

Форми міжнародного кредиту: фінансовий, банківський, урядовий-залежно від того хто є кредитором; фінансовий і комерційний - залежно від того хто є об’єктом кредитування.

Банківський кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує рух капіталу, забезпечує його залучення та перетворення у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів, де і складається їхня ціна — плата за право скористатися цими засобами, названа відсотком. Як на будь-якому ринку, ціна (норма відсотка) складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Пропозиція на кредитному ринку визначається схильністю одержувачів доходів до заощадження певної їх частини. Попит же визначається, по-перше, прагненням до придбання більшої кількості споживчих благ, по-друге, рішеннями виробників збільшити випуск за рахунок додаткових капіталовкладень. Ринкова норма відсотка встановлюється в точці перетину кривих попиту на позикові засоби та їхньої пропозиції, у якій і досягається рівновага. Інвестиційний попит, у свою чергу, залежатиме від так званої лізингової вартості устаткування

Між лізинговою вартістю і нормою відсотка існує певна залежність. За низької норми відсотка вигіднішим виявляється вкладати кошти в підприємницьку діяльність, і попит на інвестиційні кредити зростає. Це обумовлює високу лізингову вартість устаткування, з одного боку, і тенденцію до підвищення норми відсотка — з іншого. Проте у міру зростання інвестицій пропозиція капітальних благ зростатиме, лізингова вартість знижуватиметься, що відтворить падіння інвестиційного попиту на кредити і зниження норми відсотка.