2. Умови, в яких функціонує категорія капітал:

1. Високо розвинуте товарне виробництво, обіг і ринок.

2. Наявність такої мотивації діяльності підприємця, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку.

3. Зосередження в частини господарюючих суб’єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів.

4. Наявність людей, які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.

В сучасній економічній теорії категорію капітал аналізують за такими аспектами:

За джерелами формування розрізняють:

1. власний капітал;

2. залучений капітал.

За напрямами інвестування:

1. речовий;

2. людський.

За сферами застосування:

1. промисловий;

2. торговельний.

За способом обороту та способом перенесення вартості:

1. основний;

2. оборотний.

За значенням у створенні доходу:

1. реальний;

2. фіктивний.

За формами функціонування:

1. індивідуальний;

2. колективний;

3. суспільний.

За масштабами функціонування:

1. національний;

2. міжнародний.

За роллю у створенні доданої вартості:

1. постійний;

2. змінний.

3.Капітал і праця. Наймана праця. Робоча сила як товар

Капітал підприємця є його приватною власністю, проте власність не поширюється на інший фактор виробництва (працю), яку можна залучити через механізм наймання.

Економічна теорія розглядає дві форми працевлаштування:

• пряму;

• непряму (побічну).

Пряме працевлаштування – передбачає, що працівник працює на власних засобах виробництва (приватний сектор), або працює на підприємстві, де він володіє часткою майна.

Непряме (побічне) – передбачає те, що працівник працює на державному підприємстві або на приватному підприємстві, але тут він не володіє ніякими засобами виробництва і не має частки у майні.

Властивості товару «робоча сила»:

1. В даному разі це не річ, а здатність людини до праці.

2. Здатність до праці на відміну від звичайних товарів відчужується на певний строк через ринок праці у формі наймання.

3. Корисність робочої сили проявляється в її продуктивній силі, в якості, рівні освіти, культурному розвитку.

4. Вартість товару робоча сила виступає, як вартість життєвих засобів необхідних для відтворення робочої сили індивіда і членів його родини.

4.Заробітна плата як витрати підприємця і дохід працівника. Сутність та форми заробітної плати

Заробітна плата – це ціна, що сплачується за використання робочої сили.

Розрізняють такі форми заробітної плати:

1. відрядна;

2. почасова (погодинна, поденна, щотижнева, щомісячна).

Сутність відрядної або поштучної полягає в тому, що за нею заробіток залежить від розмірів виробітку за одиницю часу. Зарплата робітника за цією формою оплати вимірюється кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, зменшення контролю над працівниками і посилення конкуренції між ними.

Часова форма оплати праці передбачає, що розмір заробітної плати встановлюється відповідно до кількості відпрацьованого часу. Почасова заробітна плата застосовується на підприємствах, де переважає чітко регламентований режим. Вигода від застосування погодинної заробітної плати для підприємця пов’язана з тим, що вона дозволяє легше підвищувати інтенсивність праці без підвищення заробітної плати.