3.Товар і його властивості. Внутрішні суперечності товару

Товар - це економічне благо, що здатне задовольнити потребу людини і призначене для обміну чи продажу.

Властивості товару:

- вартість;

- споживна вартість;

- мінова вартість;

- цінність;

- корисність;

- відносна рідкісність.

Вартість товару - це уречевлена в товарі суспільна праця виробника. Проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття-цінової вартості. Цінова вартість є певним кількісним співвідношенням, в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого роду.

Споживна вартість –здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини. Але оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.

Цінність - оцінка ступеня корисності блага індивідом. Суб’єктивна категорія, оскільки цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чия суб’єктивна оцінка є основою для визначення виробленого блага як вартості. Є водночас функцією витрат праці і функцією корисності. Поєднання цінності і вартості відбивається в ціні - форма грошового вираження вартості і цінності товару. Зумовлює прояв інтересів виробників і споживачів, адже вартість - рушійний мотив для товарного виробника, а цінність - для споживача.

Корисність - чисто суб’єктивне індивідуальне для кожної людини поняття, що показує ступінь задоволення або приємності, яке отримує людина від споживання того чи іншого товару або послуги. Товар може мати різний ступінь корисності для окремих споживачів.

Рідкість - характеристика економічного блага, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Від рідкості залежить цінність. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні порівняно з потребами в них.

4.Двоїстий характер праці, втіленої у товарі

Продукт праці стає товаром лише за наявності двох невіддільних сторін: споживчої вартості і вартості. Двоїстий характер праці полягає у втілені в товарі праці, що має двоїсту структуру тобто, праця товаровиробника виступає, з одного боку, в особистій доцільній формі, а з іншого - у вигляді витрат фізичних і розумових сил людини, тобто як праця взагалі.

У першому випадку виробник виконує конкретні виробничі функції, використовує певні знаряддя праці та матеріали, а отже, виготовляє певні блага. Результатом діяльності такої праці, є створення різноманітних споживчих вартостей. Праця, що їх створює, називається конкретною.

Праця в особистій доцільній формі характеризує працю з якісного боку, водночас є й інші, тобто кількісна сторона праці, яка знаходить відображення у витратах праці в фізіологічному значенні. Йдеться про працю взагалі - як певну частину суспільної праці, що містить витрати людської робочої сили (м’язи, мозок, нерви тощо) незалежно від її конкретної форми. Це інша сторона праці, яку називають абстрактною. Вона створює вартість товару.

Абстрактна праця є специфічною формою праці, суспільний характер якої виявляється в процесі обміну, бо саме обмін розкриває суспільне значення продукту: - якщо продукт не буде обміняний, то він не набуде суспільної споживчої вартості, тобто не задовольнить потреби інших людей, а отже не стане товаром.