1.Форми організації суспільного виробництва. Натуральне господарство і його риси

Форми організації суспільного виробництва

/ \

Натуральне господарство Товарне господарство

/ / \

Просте Розвинуте Сучасне

(Капіталістичне)

Натуральне господарство – це тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва.

Риси натурального господарства:

• економічна замкненість, тобто господарська одиниця (рід, плем’я, община) не бере участі в суспiльному поділі праці;

• кожне натуральне господарство намагається виробити всі необхідні засоби для його існування;

• результатом діяльності натурального господарства є продукт;

• економічною основою натурального господарства було сільське господарство і домашня промисловість (обробка дерева, шкір, плетення корзин, виготовлення засобів риболовства);

• суспільство в якому панувало натуральне господарство складається з маси розрізнених і роз’єднаних господарських одиниць (патріархальне господарство, феодальний маєток).

Історичне значення натурального господарства:

• воно є історичним першим типом господарської діяльності людей;

• за умов натурального господарства з’явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво;

• на базі домашньої промисловості створені умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого суспільного поділу праці.

Історично кінцевою межею натурального виробництва був перший великий суспільний поділ праці (тваринництво відділилося від землеробства).

2. Товарна форма організації суспільного виробництва

Товарне виробництво виникло в період розпаду первіснообщинного ладу і мало значне розповсюдження в рабовласницькому суспільстві, за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Необхідною умовою виникнення товарного виробництва був суспільний поділ праці. Поділ праці спочатку формувався в межах первинної общини або роду і відповідно з часом склалася система суспільного поділу праці. Так тваринницькі племена відділились від землеробських і одні племена переважно займались землеробством, а інші - тваринництвом. Внаслідок появи надлишків продукту у спеціальних племенах виникає обмін ними. В міру зростання виробництва поряд із землеробством і тваринництвом розвивалися і інші види виробничої діяльності людей, а зокрема ремесло, тобто дрібне виробництво, яке основане на особистій праці виробника і ручному інструменті.

Виробництво більш досконалих знарядь праці та зброї, що все частіше виробляли з металу, вимагало великої і вмілої праці, а тому з’явилась об’єктивна необхідність відокремлення ремесла від землеробства і тваринництва. З відокремленням ремесла від с/г настав другий великий суспільний поділ праці. Відокремлення ремесла сприяло виникненню виробництва продуктів, спеціально для обміну. Продукт, що вироблявся не для особистого споживання, а для обміну чи продажу, називався товаром. Виробництво товару мало місце ще до другого великого суспільного поділу праці, але після відокремлення ремесла в самостійну сферу діяльності воно стає більш регулярним і стійким. Спочатку товар безпосередньо обмінювали на інший товар, а з часом з’явилися гроші і відповідно з появою грошей обмін розпадається на дві частини: спочатку продаж товару за гроші, а потім купівля інших товарів за гроші. З розгортанням відносин купівлі-продажу товарів у сфері обміну сформувався ринок.

Товарне виробництво – це така форма організації суспiльного виробництва за якої блага виробляються не для власного споживання, а для обміну чи продажу на ринку.

Риси товарного господарства:

- суспільний поділ праці, тобто в умовах товарного господарства виробництво складається з різнорідних і відокремлених господарюючих одиниць, кожна з яких спеціалізується на виробництві певного продукту. Так, промисловість розпадається на різні галузі: текстильну, харчову, металургійну та ін.;

- приватна власність на засоби виробництва;

- обмін товарів як форма економічного зв’язку між виробниками, тобто в умовах спеціалізації виробництва кожен товаровиробник виробляє не для себе, а на ринок і через ринок отримує все необхідне;

- стихійний характер товарного виробництва;

- наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товару.

Просте товарне виробництво це - виробництво, в якому продукти виробляються для обміну чи продажу самостійними дрібними виробниками, тобто ремісниками, кустарями, селянами. Дане виробництво представляє собою клас приватних власників, які займаються дрібним виробництвом, або дрібною торгівлею, застосовує особисту працю або працю членів сім’ї і живе на доходи свого господарства.

У XIV- XVст. з’являються елементи розвиненої форми товарного виробництва, тобто це такий стан розвитку господарства, коли товаром стають не тільки ресурси і продукти, а й робоча сила. Крім того, виникають і отримують товарну форму акції, кредитні ресурси. Об’єктом купівлі –продажу стають фабрики, заводи, шахти і т.д. Класичним вираженням розвиненої форми товарного виробництва є капіталістичний спосіб виробництва.

Між простим і розвиненим товарним виробництвом існують такі відмінності:

- простому товарному виробництву властиве пряме поєднання виробника із засобами виробництва, а розвиненому – навпаки, властиве відокремлення виробника від засобів виробництва і перетворення маси виробників у найманих працівників, які позбавлені засобів виробництва, відчужені від власності на них;

- просте товарне виробництво основується на особистій праці, а розвинене - на найманій.

- в умовах простого товарного господарства селяни і ремісники одноосібно виробляють товар, а при розвиненому товарному виробництві на кожному підприємстві, фабриці колективно працюють десятки, сотні і тисячі найманих робітників.

Спільні риси простого і розвиненого товарного виробництва:

- приватна власність на всі ресурси і продукти.

- існування ринку та грошей.