2. Модель професійної діяльності соціального працівника у визначенні цілей, завдань і напрямів профорієнтаційної роботи

Без визначення моделі спеціаліста з профорієнтаційної роботи важко говорити про адекватну модель навчання, розробити зміст, форми і методи професійної освіти.

Модель професійної діяльності можна розглядати як ідеальне відображення реальних процесів, що протікають у системі педагогічної освіти. При цьому, слід сказати, що сьогодні відомі різні підходи до розробки моделі спеціалістів (А.Бойко, В. Бочарової, А. Капської, О.Карпенко, В. Сластьоніна та ін.), і якраз на основі моделі спеціаліста більшість науковців будують відповідні кваліфікаційні характеристики.

На думку О.Абдуліної, модель діяльності й особливості спеціаліс- та має бути відображена у професіограмі: вона включає в себе його основні функції, вимоги до спеціаліста, коло теоретичних знань, перелік педагогічних умінь і навичок, інтегративні професій но-особис- тісні якості. Вона моделює результат, який повинен бути досягнутий у процесі навчання й виховання у вищому навчальному закладі і само- стійної практичної діяльності, а на основі професіограми розробля- ється кваліфікаційна характеристика як модель спеціаліста на рівні випускника ВНЗ [1].

Можна сказати, шо модель спеціаліста, розкриваючи цільову функцію освіти за спеціальністю, згідно з якою забезпечується відбір і структурування змісту підготовки спеціаліста, є певною системою ознак, які характеризують міру відповідності професійної діяльності спеціаліста на рівні розвитку педагогічних наук соціальному становленню. Іншими словами, модель виступає тим інструментом, який дозволяє вивчити й усунути неузгодженості, що існують між вищою школою і тими галузями практики, де працюють випускники. Аналіз наукової літератури засвідчує, що як би не будувалася модель спеціаліста (у вигляді матриць, графів, математичних залежностей, дерева цілей і функцій діяльності спеціаліста тощо), у ній повинна бути відображена структура діяльності, всі її три аспекти: особистий, функціональний і предметний.

Професійна підготовка соціального працівника в університеті визначається засвоєнням соціальної системи знань, сформованістю професійно значущих якостей спеціаліста. Сформована сукупність профорієнтаційних умінь і навичок забезпечує усвідомлення професійної діяльності. Цілеспрямована конкретна діяльність передбачає використання в системі знання, уміння і навички.

У психологічній і педагогічній науці однозначно стверджується, що уміння базуються на знаннях, що гарантує усвідомлене їх застосу- вання адекватно до поставлених завдань. Водночас існують дві точки зору щодо умінь і навичок: з одного боку, уміння — цс незавершена на- вичка (М.Галагузова, І.Зимня, С.Киссльгорф); уміння — здатність ви- конувати дію і передбачає творче використання знань та сформованих навичок; це можливість виконувати деякі види діяльності (Б.Ломов, К.Платонов); це готовність особистості самостійно виконувати пев- ний вид діяльності (О.Дубасенюк, А.Капська, В.Сластьонінта ін.).

Під професійним умінням ми розуміємо певний рівень готовнос- ті особистості самостійно виконувати основні види діяльності у сфері соціальної роботи. При цьому ми поділяємо думку О.Лєонтьєва щодо сприйняття уміння як єдності трьох граней [18]: процес, за яким мож- на спостерігати ззовні; спосіб діяльності; готовність особистості до ді- яльності.

У процесі розвитку умінь, необхідних для профорієнтаційної роботи можна бачити в дії кілька етапів: спочатку сприймається процес як такий, що проходить повз, але поступово пізнається, після цього починається поступове оволодіння дією, здійснюється виконання окремої профорієнтаційної діяльності; і останнє — формується готовність особистості самостійно виконувати профорієнтаційну діяльність. Особливої уваги заслуговує другий етап оволодіння умінням, коли воно передбачає усвідомлення способу вирішення профорієнтаційної проблеми, оскільки суть першого етапу описує початкове вивчення предмета, а третій етап розглядається як мету профорієнтаційної роботи.

Серед професійних умінь соціального працівника з профорієнтаційної роботи можна виділити:

• особистісне утворення, що забезпечує успішне здійснення профорієнтаційної роботи;

• якість особистості, що функціонує як система теоретичних і операційних знань і навичок, необхідних для вдалого профорієнтаційного процесу;

• компонент професійної діяльності, що включає теоретичні знання, творче мислення, професійний досвід, індивідуальний підхід;

• здатність виконувати профорієнтаційну діяльність в умовах, що змінюються.

Сукупність названих підходів щодо розуміння сутності умінь до- зволяє визначити узагальнений зміст професійних умінь соціального працівника, який розглядається як складне, інтегративне утворен- ня, як система якостей особистості, що забезпечує успіх розвитку і ви- конання творчих дій. Саме через розвиток умінь соціального праців- ника відбувається його становлення як цілісної особистості. А якщо відбуваються зміни в особистісних якостях, то можна говорити і про цілеспрямовану профорієнтаційну діяльність у становленні майбутнього соціального працівника.

Поняття „уміння" досить багатогранне, складне. Без сумніву, воно проявляється в діяльності, тому можна погодитись з думкою Л.Міщик, що уміння дозволяє особливим чином виконувати діяль- ність [22]. А звідси можна робити висновок, що уміння це:

• узгоджена система розумових і практичних дій;

• сувора спрямованість системи дій на отримання результату;

• функціональна спрямованість дій, що виконують дві взаємо- пов'язані функції (перетворення предмета і управління процесом перетворення.

Саму структуру діяльності спеціаліста на основі цілепокладання можна представити таким чином:

• визначення завдання конкретного виду діяльності на основі аналізу всієї проблеми, тобто шляхом побудови системи еле ментів знань (фактів, закономірностей, методів пізнання, дій і операцій);

• вивчення наявних в науковометодичній літературі підходів для вирішення конкретних завдань у соціальній роботі;

проаналізувати проблему клієнта з позицій визначення доцільності реалізації певного підходу до вирішення цілей і завдань;

• врахування реальних можливостей клієнтів конкретної групи у вирішенні окреслених завдань;

• визначення у процесі вивчення проблеми можливості позитивного впливу на особистість, передбачити взаємозалеж ність успіху досягнення від внутрішньої мотивації і готовності клієнта до цього;

• визначення доступної для клієнта форми постановки рівного рівня завдань.

На наш погляд, дана структура діяльності є структурою прак- тичної діяльності соціального працівника, який працює на основі ціле-покладання, у ній недостатньо проявляються теоретичні знання (соціальної роботи), без чого практична діяльність піддається управ- лінню досить слабо.

Психологічна теорія засвідчує, що сильний мотив активно впли- ває на мету (ціль) діяльності. Можна сказати, що мотив ніби підсилює мету, дозволяє куруватися нею більш наполегливо. Звідси випливає висновок, що потрібна не будь-яка мотивація діяльності, стійкі пізна- вальні інтереси, обов'язок і відповідальність соціального працівника за успіх у роботі.

Виходячи з того, що за своєю структурою людська діяльність це вирішення завдань, що послідовно з'являються, то і навчання можна розглядати як постановку і вирішення проблемних завдань, які відо- бражають зміст предмету І які вирішуються під управлінням педагога.

Як свідчить практика, найчастіше в соціальній роботі фахівці з профорієнтаційної роботи користуються такими методами, як аналіз конкретної ситуації, робота з міні-групою, взаємодія з організаціями та установами. Застосування цих методів обумовлюється одними і тими ж педагогічними знаннями, уміннями і навичками, а також певною логікою діяльності у всіх різновидах соціальної роботи.

Дана логіка включає п’ять основних блоків:

1) відповідний вік, соціальний статус та освіти;

2) базові якості особистості: людяність, гуманність, емпатійність, толерантність, висока культура спілкування, чесність, ерудованість тощо;

3) необхідні знання та уміння, виписані у галузевому стандарті;

4) врахування показників професійної непридатності, визначені законами України про професії та Етичним кодексом соціального працівника України;

5) врахування вимог до спеціаліста щодо освіти та атестації згідно із «Типовим положенням про атестацію».

Сприймаючи професійну діяльність як систему, ми в основу її ре- алізації беремо функціональний підхід, що дозволяє вичленити дії, які гарантують можливість проектування цілей завдяки розкриттю послі- довності функцій діяльності.

Беручи до уваги, шо професійна діяльність є системою, то функ- ції професійної діяльності не лише перетворюють предмет діяльності, але й управляють цим процесом. Перетворення предмета діяльності здійснюється завдяки двом функціям: пізнання початкового стану предмета і переведення його в інший стан. А щодо управління, то нами визначаються лише окремі функції: планування процесу перетворення і здійснення контролю та аналізу результату перетворюючої діяльності та самого процесу перетворення.

Звичайно, в основу розвитку професійної діяльності соціального працівника закладається змістовий підхід, що дозволяє окреслити змістові операції виконання функціональних дій.

Оскільки профорієнтаційна робота вимагає від соціальних працівників використання різних методів діагностики безробітного, ми вважали за доцільне, окрім коучингового профдіагностичного методу, використати кваліфікований підхід у процесі профорієнтаційнї роботи, який полягає у розробці відповідно вибудуваної моделі діагностування безробітної молоді (див. рис 2.2).

Дана схема вимагає розробки необхідних опитувальників, мета яких з’ясування причин безробіття молоді та їх поведінки в соціумі. Для більш детальної діагностики клієнта, запропоновані нами питання можуть стосуватися його взаємодії з будь-якою соціальною групою.

Багаторічний період підготовки соціальних працівників в Україні за­свідчив періодичну появу дискусій з приводу принципів і форм навчання фахівців для соціальної сфери [115]. Найбільш виразно проявляються дві позиції: перша – майбутній фахівець отримує знання, визначені викладачем і контрольо­вані ним; другий – майбутній фахівець стає учасником організації і здійснен­ня процесу навчання. У цьому процесі важливо виробляти уміння само­стійно здійснювати аналіз, творчо підходити до поєднання теоретичних і практичних знань.

На нашу думку, остання позиція є найбільш продуктивною і перспектив­ною, оскільки вона орієнтується на активізацію пізнавальної діяльності студентів, а також дозволяє оптимізувати взаємодію педагогів і майбутніх соціальних працівників, наблизити її до практики.

Професійна практика, з одного боку, є для майбутнього фахів­ця широким полем перевірки всіх творчих здобутків, набутих у ВНЗ, а з другого – практика створює умови для більш глибокого осмислення змісту і функцій професії, перевіряє адекватність власних професійних уявлень і своїх можливостей, та найголовніше – оптимізує процес формування про­фесійних умінь і навичок, необхідних для самостійної діяльності.

Рис. 2.2. Модель процесу профорієнтаційної діагностики безробітної молоді

Таким чином, на перспективу необхідно спроектувати низку заходів, які б допомогли об'єднати у співпраці педагогів і майбутніх фахівців та забезпечити останнім усі можливості для професійного зростання.

У психологічній і педагогічній науці однозначно стверджується, що профорієнтаційні уміння базуються на профорієнтаційних знаннях, що гарантує усвідомлене їх застосування адекватно до роботи з безробітною молоддю. Водночас, існують дві точки зору щодо профорієнтаційних умінь і навичок: з одного боку, уміння — це незавершена навичка (М.Галагузова [50], І.Зимня [100]); уміння — це здатність виконувати дію і передбачає творче використання знань та сформованих навичок; це можливість виконувати деякі види діяльності (Б.Ломов [165], К.Платонов [201]); це готовність особистості самостійно виконувати певний вид діяльності (О.Дубасенюк [77], А.Капська [115], В.Сластьонін [231] ін.).

Проблема активізації безробітних в особистісному і професійному самовизначенні є проблемою виховання їх як суб'єктів пізнавальної, навчальної, трудової діяльності і спілкування. Підвищення суб'єктної активності безробітних безпосередньо в професійному самовизначенні пов'язане з розвитком їхнього самопізнання, самооцінювання і саморозвитку. Крім того, важливо розкрити для безробітних реальні можливості щодо зміни ситуації професійного самовизначення, які вони можуть реалізувати в процесі здійснення особистих професійних планів. Педагогічний аспект профорієнтаційної роботи безробітної молоді передбачає створення необхідних умов для їхньої діяльності щодо пошуку й аналізу нової інформації різними засобами.

Все вищесказане дозволяє виокремити основні підходи до проведення профорієнтаційної роботи з безробітною молоддю:

      – соціально-економічний підхід передбачає аналіз потреб суспільства в різних професіях і особливо регіонального ринку праці, але з урахуванням покликання безробітних, з’ясування перспектив у трудових ресурсах. Робота за покликанням забезпечує максимальну віддачі, відповідно, дає кращий економічний ефект;

      – психофізіологічний підхід передбачає забезпечення вибору такої професії, яка максимально відповідає психофізіологічним характеристикам кожного конкретного із безробітної молоді;

      – психолого-педагогічний підхід включає формуванням у безробітних інтересу до майбутньої професії.

Зазначені підходи і принципи та сутність профорієнтаційної роботи мають бути визначальними у формуванні готовності майбутніх соціальних працівників до профорієнтації безробітної молоді.

Отже, мету профорієнтаційної роботи з безробітною молоддю ми вбачаємо в тому, щоб соціальний працівник допоміг їм зайняти позицію суб'єкта професійного самовизначення. Безробітний має відійти від позиції об'єкта впливу з боку суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення його професійної долі, перестає служити об'єктом програмування ззовні. Формування готовності має сприяти профорієнтаційній діяльності безробітної молоді, а не обмежувати цю діяльність вирішенням замовного завдання.

У процесі дослідження проблеми формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної орієнтації безробітної молоді, ми відзначили потреби молоді для ефективної самореалізації, та відповідно цим потребам завдання, які ставляться перед соціальним працівником (див. табл.1.4).

Таблиця 1.4

Потреби молоді на шляху до само-реалізації	Завдання соціальних працівників у вирішенні проблем працевлаштування молоді
Вивчення учнями на уроках шляху до професій-ного успіху	Проведення профорієнтаційного уроку для випускників 11-х класів. Забезпечення участі спеціалістів центрів зайнятості у шкільних заходах, основною метою яких є мотивація молоді до правильного вибору професії, відповідно до власних умінь, навичок та вимог ринку праці. Проведення профдіагностичного обстеження, більш детальне ознайомилення з новинками профорієнтаційного терміналу. Побажання учням не помилитися з вибором професії, знайти своє покликання, отримати гідну професію та стати справжніми професіоналами своєї справи.
Прояв активності на ринку праці	Проведення щотижневих інформаційних семінарів із загальних питань зайнятості населення та стану ринку праці. Мета семінару має полягає в інформуванні клієнтів про стан ринку праці міста, району чи області, ознайомлення молоді з їхніми правами та обов'язками, видами соціальних послуг служби зайнятості незайнятому населенню. Інформування безробітних молодих слухачів про стан і перспективи розвитку ринку праці в місті, районі, області, співвідношення пропозиції робочої сили і попиту на неї. Більш детальна розповідь про права та обов'язки безробітних та основні види соціальних послуг, які надає служба зайнятості. Інформування безробітної молоді про навчальні заклади області та професії, які є актуальними та мають попит на ринку праці в місті, районі чи області, ознайомлення молоді з розміщенням просторових секторів центру зайнятості. Забезпечення невимушеної атмосфери вільної дискусії, з урахуванням думок кожного учасника, що є ефективною умовою розуміння безробітною молоддю, що кваліфікований працівник за сприянням служби зайнятості має всі шанси працевлаштуватися на гідну роботу або розпочати власну справу – необхідно лише прагнути до праці.
«Сучасний підхід до пошуку роботи»	Проведення тренінгів для молодих безробітних з метою підвищення рівня поінформованості щодо сучасних методів та джерел пошуку роботи, розроблення індивідуального плану пошуку роботи з урахуванням особистих потреб та тенденцій ринку праці. Аналіз безробітною молоддю з допомогою соціального працівника джерел пошуку роботи, консультування щодо підготовки до співбесіди, написання резюме та набуття навичок самопрезентації під час спілкування з потенційним роботодавцем. Усвідомлення молодими людьми того, що свідомий підхід до пошуку роботи є гарантом успішного працевлаштування.
Участь у громадських роботах	Для участі безробітної молоді в оплачуваних громадських роботах необхідним є проведення семінарів для роботодавців з метою ознайомлення присутніх із змінами в законодавстві, що регулюють процеси зайнятості в частині організації громадських робіт. Наголошення на тому, що громадські роботи вирішують проблему не тільки тимчасової, але й в перспективі – постійної зайнятості безробітних. Адже уклавши договір на громадські роботи, роботодавець має можливість оцінити професійні навики найманих осіб. Ознайомлення з порядком фінансування оплачуваних громадських робіт та оплатою праці осіб, зайнятих на цих роботах; порядком оформлення та термінами подання до центру зайнятості звітності за проведені громадські роботи. Семінар має відбуватися у вигляді конструктивного діалогу. Всі присутні повинні отримати максимум корисної та цікавої інформації щодо спектру послуг що надає служба зайнятості. Зокрема: підготовка працівників на замовлення роботодавців у навчальних закладах області, стажування безпосередньо у роботодавця, надання дотації для створення нових робочих місць.
Вивчення потреб на «ярмарках вакансій»	Організація заходів, з метою ознайомлення безробітних із ситуацією на місцевому ринку праці, послугами державної служби зайнятості.
Безкоштовні проф-орієнтаційні щоденники	Забезпечення шкіл профорієнтаційними щоденниками школяра, які розроблені та видані Державним центром зайнятості спільно з Міністерством освіти і науки України для учнів 7-10-х класів шкіл.

Невизначеність соціально-професійного вибору, низькі стартові можливості, несформованість професійної мобільності, негарантований характер зайнятості визначають необхідність використання принципово нових стратегій і наукових підходів до формування і реалізації професійного потенціалу безробітної молоді. Тому оптимізація професійних і життєвих стратегій молоді постає як першочергове завдання соціальної політики держави і суспільства.

Багатоаспектністю концептуальних підходів до проблеми професійної орієнтації викликана не лише складністю самого питання, але й культурно-історичною обумовленістю реалізації самовизначення більшістю молодих людей, що проживають у конкретній країні, регіоні, а також негомогенністю населення. Все це робить проблему багатоаспектною за способами розгляду і шляхами вирішення. Складність визначення сутності поняття «профорієнтаційна орієнтація» пов'язана з існуванням близьких понять (самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення), які часто розкриваються "через захопленість значущою роботою" (А. Маслоу), через "справу", яку робить людина (К. Ясперс). В. Франкл визначає повноцінність людського життя через її здатність "виходити за межі самої себе", а головне - віднаходити нові смисли в конкретній справі (в професійній діяльності) і у всьому своєму житті [257]. У свою чергу, І. Кон, міркуючи про самовизначення і самореалізацію, пов'язує їх зі справою, що виконується, з діяльністю, стосунками з оточенням, із спілкуванням [132].

Що ж стосується визначення педагогічних цілей, то особливу роль у їх конкретизації відіграє їх трансформація в систему освітніх і вихов- них завдань. Причому вихідні принципи і механізми цілепокладання в навчальному процесі визначаються в основному співвідношенням набутих знань, умінь і навичок, з одного боку, і розвитком, формуван- ням особистості, з другого. І, тому, як доводить Л.Виготський, педаго- гічні дії повинні проектуватися у „зоні найближчої дії" [9, с.44] того, хто навчається

Ведучи мову про педагогічний процес оволодіння соціальними працівниками знаннями і уміннями, а також розвитку особистості, ми постійно використовуємо поняття „дія" й „операція", тобто таким категоріями, що характеризують діяльність. І, спираючись на положення науковців про те, шо людина розвивається у процесі власної активної діяльності (Т.Алєксєєнко, В.Агєєв, В.Замула, Є.Кулік та ін. ), ми водночас наголошуємо на тому, що вона завжди має бути цілеспрямованою і мотивованою. Окрім того, слід зазначити, що для того, щоб діяльність розгорталась у розвитку, вона має бути складаною, вміщувати певні труднощі, які можуть бути подолані при затраті певних сил і досвіду людини, реалізуючи власні сили у „зоні найближчого розвитку" студент оволодіває новими діями й операці- ями. А відтак виконання діяльності збагачує його новими знаннями, образами, поняттями або ж удосконалює раніше набуті, що в цілому сприяє його розвитку.

Якщо говорити про педагогічні цілі, спрямовані на формування конкретних знань у студентів, то вони конкретизуються, набувають предметного характеру і проявляються у формі пізнавальних, розви- ваючих і виховних завдань.

А суб'єктивне сприйняття завдання стає метою діяльності індиві- да, причому конкретизована з врахуванням умов тієї чи іншої ситуації. Сприйняті студентами завдання пов'язуються з мотивом, набувають у їхній свідомості особистісного смислу і уже в новій якості виступають спонукальною силою на новому етапі розвиваючої діяльності.

Досліджуючи умови і засоби, що сприяють розвитку уміння здійснювати профорієнтаційну роботу випускника ВНЗ, ми можемо виокремити компоненти готовності до такої діяльності: мотивація діяльності, ставлення до діяльності, характеристика діяльності, теоретична та практична готовність. Така цілепокладаюча діяльність цілком може бути трансформована при підготовці ВНЗ соціального працівника, що відображається у послідовності операцій: визначення й усвідомлення зовнішньо заданих цілей — актуалізація суті мети — аналіз стану об'єктивно існуючої соціальної системи — уточнення мети в конкретних умовах — вибір засобів досягнення мети — трансформація соціальних цілей у цілі життєдіяльності клієнтів.

Таким чином, сформованість у студентів уміння здійснювати профорієнтаційну діяльність проявляється в конкретних профорієнтаційних уміннях. Оскільки професійні уміння — це ті кінцеві результати цілеспрямованого управління формуванням професійної діяльності соціального працівника, але шляхом переходу від загального до конкретного. При цьому орієнтована основа дії є необхідною умовою створення конкретного виду діяльності на основі знання загального.