8

Розділ ІІ. СТРУКТУРА ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

Тема 2 онтологія права

1. Філософська онтологія. Поняття і специфіка правової онтології

2. Структура онтології права: поняття, схема, основні елементи

3. Воля як субстанція правовідносин

4. Свобода як онтологічна сутність права

5. Соціальна онтологія права. Метафізична проблема порядку

6. Сучасні онтологічні концепції права

______________________________________

1. Філософська онтологія. Поняття і специфіка правової онтології

Онтологія (ontos – наявне, logos – вчення) – вчення про буття як таке; ба­зовий компонент філософської системи. Вивчає основні фундаментальні принципи сущого.

Термін “Онтологія” був введений Р.Гокленіусом (“Філософський лексикон”, 1613) і – паралельно – І.Клаубергом як еквівалент поняття “метафізика”; у практичному категоріальному використанні – закріплений Х.Вольфом.

Об’єктивно, будь-яке філософське вчення в рамках традиції включало в себе онтологічний компонент, який фундаментує його як цілісну систему. У класичній філософії онтологія, як правило, змістовно співпадає з метафізикою.

Онтологічні філософські концепції:

- атомістика – Демокріт

- вода – Фалес

- повітря – Анаксімен

- апейрон – Анаксімандр

- вогонь – Геракліт

- абсолютний дух – Гегель

- воля – Ніцше, Шопенгауер

- безсвідоме – Гартман

- стихія до буттєвої свободи – Бьоме

Право, як ми вже з’ясували, має IV невід`ємні аспекти – онтологічний, ак­сіологічний, гносеологічний та логічний. Є ряд концепцій, які абсолютизують онтологічний аспект, як у філософії в цілому, так і в юриспруденції зокрема.

Що лежить в основі права? Що є його первинною клітиною? Яка субстанція права?

Правова онтологія – розділ філософсько-правових знань, в якому аналізу­ються фундаментальні засади правової реальності, специфіка правової субстанції, характер первинної клітини права, сутнісна природа права як такого.

Існують різні розуміння права: право як норма, справедливість, влада, воля, хитрість і тощо. Але будь-яке розуміння права ґрунтується на тій чи іншій правовій онтології.

На відміну від філософської онтології, для правової онтології характерна певна специфіка. Якщо для першої більш властиві моно(субстанційні)онтологічні концепції (одноякісна субстанція), то правова онтологія має подвійний характер. Можна стверджувати дуалістичний ха­рактер правової онтології, а саме: об`єктивно-суб`єктивну природу права.

В чому це проявляється?

1. Для права характерні зовнішні форми існування (позитивне законо­давство, матеріальні інститути права), а також для права важливою ознакою є регулювання зовнішніх форм поведінки суб`єктів права (біхевіаристський аспект права). “За думки закон не карає”. Внутрішній світ не підвладний праву. Зовнішньою формою існування права виступають його джерела.

2. У права є і другий аспект без якого зовнішній абсолютно неефективний і позбавлений сенсу. Це суб`єктивний аспект права.

Суб`єктивний аспект права утворює правосвідомість суб`єкта права. Виданий державою закон, якщо він не сприйнятий свідомістю реципієнта або останній не бажає його виконувати – просто не діє. Яке б не було законодав­ство, якщо не задіяний суб`єктивний аспект право залишається мертвим, нереалізованим. Тому мета закону – це вплинути на волю людини.

Право за своєю природою об`єктивно-суб`єктивне. Об`єктивність права з необхідністю передбачає врахування і суб`єктивного аспекту права.