§ 3. Антимонопольне законодавство

Світове антимонопольне законодавство

В окремих галузях економіки монополії існу­вали віддавна В останній трегині XIX ст моно­полізація економіки великими фірмами поси­лилася Викорисіовуючи свою монопольну владу, фірми перешкоджали конкуренції, зави­щували ціни на свою продукцію. Особливо потерпали від монополістів дрібні підприємці, які вимагали обме­ження влади монополій.

Для регулювання проблем, пов'язаних з існуванням монополій, запроваджують спеціальне законодавство Перший антимонополь-ний (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана — був прийнятий у СИТА у 1890 р у відповідь на негативні явища в економіці, пов'ямні і? існуванням трестів Пізніше Закон Шермана було доповнено й уточнено в законах про Федеральну торгову комісію, Законі Клейгона та ін

За прикладом США в інших країнах свпу також ухвалювали антимонопольні закони В Європі антимонопольні норми вперше запровадили у Франції, а згодом в інших країнах — Італії, Бельгії, Великій Британії, Німеччині тощо

Законодавство різних країн підходить до визначення ашиконку-рентної діяльності неоднаково У Німеччині, наприклад, підприєм-сгво вважають монополістом у тому випадку, коли воно контролює третину ринку певного продукту, у Франції —чверть ринку В усіх європейських країнах діють спеціальні державні оріани, які стежать за догриманням норм антимонопольною законодавства. У Німеч­чині, Австрії, Нідерландах, Великій Британії, Швеції суб'єкти госпо­дарської діяльності зобов'язані повідомляти відповідні державні органи про всі угоди, які можуть обмежити конкуренцію У Франції, Бельгії, Швейцарії законодавство передбачає обов'язкове повідом­лення про такі угоди лише у випадках, коли справа стосується заінтересованої сторони чи державного органу, що контролює дотримання антимонопольного законодавства

Антимонопольне законодавство Японії грунтується на Законі «Про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод». Мета цього документа — поставити поза законом приватну монополію, нечесне укладання угод, незаконне обмеження вироб­ництва, спонукати до справедливої вільної конкуренції та розвивати підприємницьку діяльність

Антимонопольне законодавство України

У лютому 1992 р було прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємниць­кій діяльності» У 1993 р Верховна Рада Украї­ни прийняла також Закон «Про Антимоно-польний комітет України» Порядок розі ляду справ Антимонопольним комітетом (АМК) визначаюгь Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законо­давства України, затверджені 1994 р Законодавство України визнає фірму монополістом, коли її частка на ринку певною продукту перевищує 35 % Ця цифра для окремих виробнищв може бути

знижена Антимонопольним комітетом. Закон ураховує гри і руни порушень антимонопольного законодавсгва: 1) зловживання моно­польним становищем на ринку: 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.

За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:

майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців — юридичних осіб; розмір нп'рафу залежить від виду порушення. За­стосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок пору­шення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем;

оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, поз­бавлення ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.

Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухи­лення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.

У 1997 p. основними видами порушень антимонопольного зако­нодавства України були зловживання монопольним становищем і недобросовісна конкуренція, а головними порушниками —суб'єкти природних монополій та представники органів державної влади.

Розподіл штрафів за видами порушень мав такий вигляд: зловжи­вання монопольним становищем — 64,5 %; недобросовісна конкуренція — 6 %; неправомірні угоди — 2 %; дискримінація органами державної влади — 0,5 %; неподання інформації та невиконання рішень АМК — 27 %.

Незважаючи на певну стабілізацію ситуації з виконанням вимог антимонопольного законодавства в Україні, кількість порушень цих вимог у 1997 p. становила 7,96 на 1 млн жителів. Це значно переви­щує відповідний показник у країнах з розвинутою ринковою еконо­мікою (Франція —0,71; Італія — 1,8) та у ряді країн з перехідною економікою (Польща — 2,2; Литва — 3,7). Сума повернутих до держбюджету коштів у вигляді нгграфів, незаконно отриманого прибутку та відшкодування збигків майже у 2,9 раза перевищила кошти, витрачені в 1997 p. на утримання органів АМК України.

Станом на 1 січня 1998 p. список монополій в Україні налічував 352 суб'єкти, що діяли на ринках 572 товарів. За 1994 — 1997 pp. завдяки діяльності АМК України рівень мононолізащї в машинобу­дуванні знизився від 97 до 14 %, у хімічній та нафтохімічній про­мисловості — від 68 до 10 %, у чорній та кольоровій металургії -— від 45 до 9 %. Більшість порушень антимонопольного законодавства припадає на природні монополії, фінансову сферу, зернопереробну промисловість, підприємства електрозв'язку, залізниці та комунальні підприємства. Кількість порушень у вигляді дискримінації підпри-с мців органами державної влади зросла майже у три рази.

Антимонопольне законодавство України побудоване з урахуван­ням світового досвіду.

Коротке повторення

Антимонопольне законодавство — це важливий метод державного регулювання економіки, спря­мований на обмеження монопольної влади та не­допущення використання незаконних методів конкурентної боротьби.

Загальні принципи антимонопольного законо­давства є практично однаковими в усіх країнах, проте кожна держава має своє антимонопольне законодавство.

Антимонопольне законодавство України побудо­ване з урахуванням світового досвіду та принципів антимонопольного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою.

ПІДСУМКИ

1. Конкуренція — це суперництво за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг, за отримання найвищих прибутків. Конкуренція ефективно розпо­діляє ресурси, зрівноважує попит і пропозицію, фор­мує ринкову ціну, стимулює зниження витрат вироб­ництва. Водночас конкуренція спричиняє безробіття, нерівномірний розподіл доходів, економічні спади і може призводити до монополії.

2. Фірми безперервно конкурують за покупців на ринках товарів і послуг. Таке суперництво зазвичай може здійснюватися через розширення та поліпшення асор­тименту товарів і послуг, які пропонують за нижчими цінами. Завдяки цьому виграють споживач і суспіль­ство в цілому.

3 Конкуренція як головний механізм контролю у ринковій економіці сприяє тотожності приватних і суспільних інтересів, вона спрямовує корисливі мотиви виробни­ків і постачальників ресурсів в таке річище, що забез­печує ефективне застосування обмежених ресурсів

4 Конкуренцію поділяють на внутрішньогалузеву й міжга­лузеву Залежно від методів суперництва розрізняють цінову й нецінову конкуренцію, а також добросовісну та недобросовісну

5 Структуру ринку визначають кількість фірм і покупців на ринку, наявність та доступність інформації, легкість входження на ринок і виходу з нього, характер про-дукці'і тощо

6 Основними ознаками монополістичної конкуренції є значна кількість фірм у галузі, які мають невеликий кон­троль над цінами, відсутня взаємозалежність фірм, а змова практично неможлива, продукт диференційо­ваний, в економічному суперництві використовують цінову й нецінову конкуренцію, входження на ринок є відносно легким

7 Олігопольні галузі характеризує наявність кількох фірм, кожна з яких контролює значну частку ринку фірми галузі взаємозалежні, поведінка кожної з фірм прямо впливає на конкурентів Продукти можуть бути одна­ковими або диференційованими Наявні бар'єри підтримують існування олігополи

8 Досконала конкуренція — це структура ринку, яку ха­рактеризують такі ознаки велика кількість виробників і покупців, які виготовляють та купують незначні частки продукту, випуск однорідного продукту, наявність пов­ної інформації про ринкові ціни, висока мобільність ресурсів

9 Монополія — це структура ринку, за якої продукт виго­товляє лише одна фірма і немає його близького замін­ника Найважливішими причинами монополії є воло­діння фірмою основними видами сировини, патентні права, авторські права й товарні знаки

10 У більшості країн намагаються підтримати конкуренцію і усунути монополістичні тенденції, про ідо свідчить антимонопольне законодавство

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

конкуренція

внутрішньогалузева конкуренція

міжгалузева конкуренція цінова конкуренція нецінова конкуренція структура ринку досконала конкуренція монополістична конкуренція

ОЛІГОПОЛІЯ ОЛІГОПСОНІЯ

МОНОПОЛІЯ МОНОПСОНІЯ

однорідний продукт вільний вхід і вихід з ринку диференціація продукту монопольна ціна максимальний прибуток патенти

авторські права і товарні знаки таємна угода

Контрольні запитання та завдання

Назвіть основні функції конкуренції

Перелічіть відмінні риси досконалої та недоско­налої конкуренції До якого виду конкуренції ви зарахували б фондову біржу в Києві, місцеву те­лефонну компанію, фірму «Світоч», вашу школу"?

Поясніть таке твердження «У роздрібній торгівлі ліками кожний аптечний магазин має невелику ринкову владу, але неспроможний отримати економічний прибуток»

Спробуйте виправдати монополістичну конку­ренцію, довівши, що вона сприяє урізноманіт­ненню продукції

Розглянемо низку ринків сталі, послуг перука­рень, автомобілів, цінних паперів, бензину, газо-1 водопостачання Який із них найбільше відпо-

відає ознакам досконалої конкуренції, монополі­стичної конкуренції, олігополії, монополії?

6 Чи правильне твердження' "На олігопольному ринку ціни менш усталені, ніж за умов досконалої конкурси ції»?

7 Чи може монополіст на відміну від конкурентної фірми призначити будь-яку ціну на свій продукт?