2.3.Олігополія

В економічній літературі вирізняють тини ринкової структури з невисоким рівнем конкуренції — олігополію та олігопсонію

Олігополія - це структура ринку, на якому панує декілька великих фірм-виробників. Коли кажуть "велика трійка", "велика четвірка" чи "велика шістка", то мова йде саме про олігополію.

Олігопсонія - це структура ринку, на якому панує декілька великих покупців.

Є багато причин, що ведуть до олігополії. Вона насамперед виникає внаслідок існування бар'єрів, які перешкоджають проник­ненню нових фірм на ринок.

Одним із таких бар'єрів е висока вартість входження на ринок. Так, в автомобільній промисловості величина необхідного для цього капіталу сягає мільярдів гривень.

Другий бар'єр існує у вигляді патентного законодавства У багатьох технологічно передових галузях, наприклад в алюмінієвій, хімічній промисловості, електроніці, продукція захищена патентами. Для входження на такий ринок конкуренти повинні заплатити власни­кам патенту за право використовувати цю технологію у своєму виробництві або розробити нову технологію.

За олігополії цінова конкуренція малоефективна. Компаніям відомо, що коли вони знизять ціни, конкуренти вчинять так само. І зростання обсягу продажу не компенсуватиме повальне зниження цін, що призведе до скорочення виторгу.

Визначаючи цінову політику, фірми за олігополії інколи орієнтуються на лідерство у цінах Лідерство у цінах означає таку практику, коли провідна фірма галузі встановлює ціну, а решта фірм дотримується її.

Щоб одержати високі прибутки, дві чи кілька великих фірм можуть змовлятися щодо запровадження фіксованих цін або визна­чення частки ринку. Законодавство більшості країн вважає таку практику незаконною.

Якщо на ринку представлені фірми, які виробляють однорідний продукт (сталь, цемент, мідь тощо), то галузевий ринок називають чисто олігопольним. Якщо ж фірми виготовляють диференційований продукт - автомобілі, одяг, взуття, телевізори, - то галузевий ринок називають диференційовано олігопольним

Фірми в олігопольній галузі усвідомлюють свою взаємозалеж­ність. Чим менша кількість фірм в олігопольній галузі, тим більше уваги вони приділяють одна одній під час формування цін.

Напри­клад, в олігопольній галузі функціонують три фірми - А, В і С, кожна з яких виробляє третину продукції. Якщо фірма А знизить ціну і частка її ринку збільшиться, це несприятливо вплине на становище фірм В і С. Останні будуть змушені знизити свої ціни до рівня цін фірми А або продавати свої продукти навіть за нижчими цінами, оголосивши "війну цін" фірмі А. Тому кожна фірма на олігопольному ринку мусить прогнозувати реакцію своїх конкурен­тів на зміну ціни продукту.

Встановлюючи ціни, олігополіст ураховує витрати виробництва, попит і реакцію конкурентів.

Ціни за олігополії негнучкі, "жорсткі". Вони змінюються значно рідше, ніж за умов досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції та чистої монополії. В олігополістів є стимули до узгодження дій або таємної угоди.

В економічній науці існують дві точки зору на економічні наслідки олігополії.

Традиційна розглядає олігополію як небажану структуру ринку, яка обмежує обсяг виробництва та підвищує ціни.

Згідно з протилежним поглядом, великі олігопольні фірми з ринковою вла­дою необхідні для забезпечення науково-технічного прогресу. Сучас­на науково-дослідна діяльність із розроблення нових продуктів і виробничих технологій потребує величезних коштів. Їх можуть мобілізувати лише великі олігопольні фірми, які забезпечують продукцію кращої якості, нижчі ціни, більші обсяги виробництва і зайнятість порівняно з вищим ступенем конкурентності галузі.