2. Ринкові структури та їхні ознаки

Структура ринку характеризує умови, в яких відбувається конку­ренція. Структуру ринку визначають за кількістю фірм та покупців на ринку, наявністю та доступністю інформації, можливістю змов між продавцями чи покупцями, а також легкістю входження і виходу з конкретного ринку. На структуру ринку може впливати також держава через ухвалення економічних законів. У свою чергу струк­тура ринку впливає на рівень цін, обсяги виробництва та величину прибутків підприємств.

Розрізняють чотири основні ринкові структури - досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія.

Їхні характерні ознаки викладено в таблиці.

Таблиця

Класифікація ринкових структур

Характерні ознаки	Структури ринку
	Досконала конкуренція	Монополіс- тича конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм, які виробляють продукт	Дуже велика кількість неза­лежних фірм	Багато фірм	Декілька фірм	Одна фірма
Тип продукту	Стандарти-зова­ний, однорідні товари	Диференційо-ва­ний залежно від ринків	Стандартизова­ний або дифе­ренційований	Унікальний, не має близьких замінників
Умови входження на ринок	Дуже легкі, від­сутні перешко­ди	Відносно легкі	Обмежені, ви­магають вели­ких інвестицій	Блоковані
Контроль над ціна­ми	Відсутній; ціни визначає ринок	Обмежений	Обмежений вза-ємною залеж­ністю; значний у разі таємної змови	Значний, інколи повний конт­роль
Нецінова конкурен­ція	Відсутня	Наголос на рекламу, торго­ві знаки, марки	Типова, особли­во за диференціації продукту	Реклама зв'язку фірми з громад­ськими органі­заціями
Приклади	Сільське госпо­дарство, ринок цінних паперів	Роздрібна тор­гівля, вироб­ництво одягу, взуття	Сталеливарна, автомобільна, побутові елект­роприлади	Місцеві підпри­ємства кому­нальних послуг

2.1. Досконала конкуренція

Досконало конкурентний ринок — це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конку­ренція досягається за наявності такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що жоден з них не може помітно

вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції.

Можливість укладання таємних змов на такому ринку невелика, точна інформація про товари та їхні властивості є лег- кодоступною. Продукт різних виробників однорідний або настільки подібний, що важко відрізнити продукт одного виробника від іншого. Нарешті, фірми можуть без перешкод входити у цей ринок або залишати його.

Досконала конкуренція рідко буває на практиці. Чому ж ми її розглядаємо?

Річ у тім, що аналіз цього ідеального типу ринкової структури дає змогу визначити способи найефективнішого розподілу виробничих ресурсів, а також порівняти й оцінити функціонування реальної економіки.

Є ринки, що наближаються до ознак чистої конкуренції. Це ринки багатьох сільськогосподарських продуктів, зокрема зернових, фондові та валютні ринки, або біржі. Саме на біржах простежуємо ознаки, притаманні досконалій конкуренції:

1) кількість покупців і продавців акцій та облігацій така, що жодна людина чи група людей не може контролювати ринок цінних паперів;

2) цінні папери кожної фірми є однаковими та взаємозамінюваними;

3) усі акти купівлі-продажу цінних паперів реєструють; інфор­мація про них доступна широкій громадськості;

4) акти купівлі-продажу відбуваються за бажанням покупців і продавців.

В економічній літературі поширена думка, що ринкова економіка з чистою конкуренцією забезпечує високу виробничу та розподільну ефективність. Водночас виникає кілька гострих проблем.

По-перше, така система розподіляє доходи між учасниками виробничого процесу дуже нерівномірно. Нерідко виявляється, що значна частина населення не може задовольнити своїх елементарних потреб. Тому чимало політиків та економістів вважають, що розподіл доходів, який забезпечує конкурентна економіка, слід доповнити їх державним перерозподілом.

По-друге, така економіка призводить до значних побічних на­слідків, у тому числі негативних. За умов конкуренції кожен вироб­ник намагається мінімізувати витрати. Це означає, що фірми уни­катимуть витрат, пов'язаних, наприклад, зі збереженням довкілля.

По-третє, за умов чистої конкуренції не можна забезпечити виробництво благ громадського вжитку, наприклад мостів, маяків, дамб тощо, а також національну оборону. Ці блага конче потрібні споживачам.

По-четверте, невеликий розмір типової конкурентної фірми не дає їй змоги фінансувати значні науково-дослідні розробки. Тому ця структура ринку, на думку багатьох економістів, не сприяє вдоско­наленню наявних продуктів і створенню нових.

Отже, в ринковій економіці, крім чистої конкуренції, мають існувати й інші структури ринку, щоб виправляти слабини чистої конкуренції.