Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького

Кафедра загальної гігієни з екологією

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до практичних занять

із загальної гігієни та екології

для студентів III курсу медичного факультету

Спеціальності: 7.110101 - “лікувальна справа”

7.110104 - “педіатрія”

7.110105 - “медико - профілактична справа”

Модуль 1. Загальні питання гігієни та екології

(видання друге)

Львів-2013

Методичні рекомендації до практичних занять із загальної гігієни та екології (Модуль 1. Загальні питання гігієни та екології) для студентів III курсу медичного факультету за спеціальностями: 7.110101 - “лікувальна справа”, 7.110104 - “педіатрія”, 7.110105 - “медико - профілактична справа” підготували: проф. В. І. Федоренко (теми 10, 11, 12, 13), доц. І.Г. Мудра (теми 1, 6,16,17), доц. Л.М. Кіцула (тема 9), асистент, к.мед.н. Н.В. Москвяк (теми 2, 14, 15), асистент Н.М. Скалецька (теми 4, 5), асистент Я.М. Ямка (теми 3,7,8).

Під загальною редакцією зав. кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко.

Рецензенти:

Б.А. Пластунов, доцент, завідувач кафедри гігієни і профілактичної токсикології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

О.П. Корнійчук, професор, завідувач кафедри мікробіології, імунології та вірусології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Методичні рекомендації схвалено методичною комісією з профілактичної медицини і рекомендовано до друку (протокол № 2 від 19.04.2013 р.).

Відповідальний за випуск: перший проректор з науково-педагогічної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, професор М. Р. Гжегоцький

Методичні рекомендації до практичних занять із загальної гігієни та екології для студентів медичного факультету складені на основі навчального плану, розробленого на принципах Європейської кредитно – трансферної системи (ECTS) і призначені для допомоги студентам у підготовці до практичних занять та виконанні практичних завдань.

Методичні рекомендації містять інформацію для викладачів: розподіл часу на практичному занятті (15 % - підготовчий етап заняття, 70 % - основний етап заняття, 15 % - контроль засвоєння теми); контрольні питання, тести і задачі, які застосовується викладачем для контролю виконання самостійної роботи кожним студентом на підготовчому етапі заняття у вигляді фронтального усного чи письмового опитування.

Методичні рекомендації до практичних занять включають: актуальність теми; навчальні цілі заняття; базові знання, вміння та навики; зміст теми; основну і додаткову літературу для самопідготовки; завдання для самостійної роботи студентів (контрольні питання, тести, задачі), навчальні практичні завдання; матеріали контролю рівня засвоєння практичних вмінь і навиків.

Оцінка засвоєння окремих тем (вихідний, поточний і підсумковий контроль) проводиться на кожному практичному занятті у формі усного та письмового опитування відповідно до конкретних цілей.

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали.

Підсумковий модульний контроль здійснюється після вивчення всіх тем змістових модулів на останньому занятті. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та за поточну успішність набрали кількість балів, не меншу за мінімальну. Форма проведення підсумкового модульного контролю включає контроль теоретичної і практичної підготовки. Максимальна кількість балів підсумкового контролю дорівнює 80. Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Зміст

Модуль “Загальні питання гігієни та екології”

№ п/п	Теми практичних занять	Стор.
Змістовий модуль № 1 “Вступ в гігієну та екологію. Гігієна та екологія як науки. Основи запобіжного та поточного санітарного нагляду
1.	Вступне заняття. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Методи гігієнічних досліджень. Санітарне законодавство. Організація навчально-дослідницької роботи.	6
Змістовий модуль № 2 “Гігієнічне значення навколишнього середовища та методи його дослідження. Гігієна населених місць та житла. Гігієна повітряного середовища”
2.	Гігієнічні оцінка променистої енергії. Методи визначення інтенсивності та профілактичної дози ультрафіолетового (УФ) випромінювання, його використання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища.	8
3.	Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря і їх впливу на теплообмін. Дослідження барометричного тиску.	12
4.	Методика визначення та гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщень.	17
5.	Методи визначення концентрації СО2 та окиснюваності повітря як показників антропогенного забруднення повітря та вентиляції приміщень.	22
6.	Гігієнічна оцінка комплексного впливу параметрів мікроклімату на теплообмін людини (кататермометрія, еквівалентно-ефективні, результуючі температури). Методика гігієнічної оцінки впливу кліматопогодних умов на здоров'я людини. Профілактика метеотропних реакцій.	26
Змістовий модуль № 3 “Гігієна води та водопостачання. Гігієна грунту, санітарне очищення населених місць”
7.	Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного і санітарно-хімічного дослідження. Методика оцінки питної води за результатом лабораторного аналізу проб.	30
8.	Методи і засоби очищення, знезаражування води при централізованому і децентралізованому водопостачанні.	34
9.	Методика гігієнічної оцінки ґрунту за даними санітарного обстеження ділянки та результатами лабораторного аналізу проб. Санітарна очистка населених місць.	39
Змістовий модуль № 4 “Гігієна харчування”
10.	Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб у харчових речовинах. Оцінка адекватності харчування за меню-розкладкою.	45
11.	Методика вивчення та оцінка харчового статусу людини і медичного контролю за забезпеченням організму вітамінами.	50
12.	Методика експертної оцінки харчових продуктів і готових страв за результатами їх лабораторного аналізу.	54
13.	Профілактика харчових отруєнь.	60
Змістовий модуль № 5 “Гігієна праці”
14.	Методика гігієнічної оцінки важкості та напруженості праці з метою профілактики перевтоми та підвищення працездатності. Гігієнічні вимоги до режиму праці. Санітарне законодавство про охорону праці.(Кзпп України).	67
15.	Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакція організму на їхній вплив. Методика гігієнічної оцінки шуму та вібрації.	72
Змістовий модуль № 6 “Гігієна дітей та підлітків”
16.	Методика оцінки стану здоров’я та фізичного розвитку дітей і підлітків. Методи визначення вікових психофізіологічних особливостей дітей та підлітків. Гігієнічна оцінка режиму дня та навчально-виховного процесу дітей різних вікових груп.	78
17.	Методика гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей і підлітків.	84

Модуль 1. Загальні питання гігієни та екології

Тема 1. Вступне заняття. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Методи гігієнічних досліджень. Санітарне законодавство. Організація навчально-дослідницької роботи

Актуальність теми

Професійна діяльність медиків лікувальних спеціальностей передбачає вивчення профілактичних дисциплін, в першу чергу, гігієни, що дає знання, вміння, навики для проведення аналізу та виявлення причин появи зрушень в стані здоров'я різних контингентів населення в зв'язку із впливом різноманітних чинників довкілля та розроблення заходів первинної, вторинної та третинної профілактики захворювань неінфекційної та інфекційної природи.

З цією метою гігієна використовує широкий арсенал методів досліджень, нормування чинників довкілля та їх впливу на організм людини, що покладено в основу санітарного законодавства України.

Самостійна навчально-дослідницька робота студентів сприятиме розвитку гігієнічного мислення, що необхідно для вирішення завдань у практичній професійній діяльності лікарів.

Навчальні цілі

Знати класифікацію методів гігієнічних досліджень природних та антропогенних факторів довкілля, що впливають на здоров’я різних контингентів населення.

Вміти застосовувати методи гігієнічних досліджень та гігієнічне мислення при плануванні та виконанні профілактичних заходів.

Засвоїти основи санітарного законодавства України.

Базові знання, вміння та навики

Основні фізичні, хімічні, біологічні, мікробіологічні методи, що застосовуються для дослідження зовнішніх чинників довкілля, морфологічні, гістологічні, фізіологічні, біохімічні методи дослідження організму (фізика, хімія, біологія, мікробіологія, анатомія, гістологія, нормальна фізіологія, біохімія).

Проводити бібліографічний і інформаційний пошук в різних галузях медичних дисциплін (інформатика).

Зміст теми

Методи гігієнічних досліджень параметрів довкілля та впливу зміненого довкілля на здоров'я людини. Епідеміологічний метод дослідження, методи лабораторно-гігієнічного та натурного експериментів, санітарно-статистичні методи та їх використання в практичній діяльності лікарів різних спеціальностей.

Основи санітарного законодавства України. Документи санітарного законодавства: Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, державні санітарні норми і правила, стандарти, загальнодержавна програма “Здоров'я-2000: Український вимір” тощо.

Організація навчально-дослідницької роботи на кафедрі загальної гігієни з екологією Львівського національного медичного університету.

Рекомендована література

Основна:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія / Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. [та ін.] // В. : Нова Книга, 2006. – С. 14-33.

2. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології./ І.І. Даценко, Р.Д. Габович // - К.: Здоров'я, 2004. – С. 14 – 74.

Додаткова:

1. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології./ І.І. Даценко, Р.Д. Габович // - К.: Здоров'я, 1999.- С. 17 - 21, 27 – 34.

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко. - Львів, Світ, 2001 – С.333-348.

3. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995.- С. 16-23, 48-87, 507-530.

4. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, 1994.

Завдання для самостійної роботи студентів

Контрольні питання

1. Методи гігієнічних досліджень, класифікація.

2. Методи вивчення стану довкілля (мета, сутність, застосування в гігієні).

3. Методи вивчення впливу довкілля на організм і здоров'я людини (мета, сутність, застосування в гігієні).

4. Основи санітарного законодавства України як основа якості охорони та забезпечення благополуччя довкілля та здоров'я населення.

5. Функції та завдання лікарів медичного профілю з впровадження положень гігієни в медичну практику.

Підготовчий етап заняття (15%)

Контроль рівня знань за темою (контрольні питання)

Навчальні практичні завдання

(основний етап заняття 70%)

1. Ознайомитись з організацією навчального процесу (дисципліна, підготовка до занять, оформлення протоколів досліджень, навчально-дослідницька робота, самостійна робота, рекомендована література, правила техніки безпеки під час роботи в лабораторії).

2. Скласти структурно-логічну схему “Класифікація методів гігієнічних досліджень”.

3. Ознайомитись з законом України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, іншими документами санітарного законодавства.

Матеріали контролю рівня засвоєння практичних вмінь і навиків (заключний етап – 15 %)

Контрольні тести

1. Метод гігієни, що використовує сукупність способів вивчення здоров'я населення під впливом різних ендогенних та екзогенних соціальних і природних чинників називається...

а) епідеміологічним; б) санітарно-статистичним; в) санітарного опису; г) експериментальним; д) санітарного спостереження.

2. Найстаріший метод гігієнічних досліджень:

а) фізичний; б) хімічний; в) мікробіологічний; г) натурного експерименту; д) описовий.

3. Лікар на підприємстві вивчає чинники виробничого середовища фасовочного цеху молокозаводу, що можуть спричинити професійні захворювання у працівників. Який метод при цьому використовується?

а) натурного експерименту; б) епідеміологічний; в) клінічний; г) санітарного опису; д) санітарного спостереження.

4. При вивченні стану здоров'я різних контингентів населення досліджуються найбільш розповсюджені забруднювачі атмосферного повітря, що впливають на рівень здоров'я, і оцінюються соціально-економічні та природно-кліматичні умови Львівської області. Назвіть метод гігієнічних досліджень, що використовуються в цьому випадку:

а) епідеміологічний; б) клінічний; в) медико-географічний; г) санітарно-статистичний; д) біохімічний.

5. Лікар складає рекомендації щодо попередження виникнення сезонного загострення серцево-судинної патології в пацієнтки. Які гігієнічні принципи покладені в основу його дій?

а) вторинна профілактика; б) первинна профілактика; в) третинна профілактика; г) особиста профілактика; д) суспільна профілактика.

Тема 2. Гігієнічна оцінка променистої енергії. Методи визначення інтенсивності та профілактичної дози ультрафіолетового (УФ) випромінювання, його використання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища

Актуальність теми

Ультрафіолетове випромінювання (УФ) зумовлює як корисний так і негативний вплив на здоров’я людей. Розрізняють біогенні (D-вітаміноутворювальна або антирахітична дія, еритемна або загальностимулювальна дія, пігментоутворювальна дія) та абіогенні (бактерицидна, фотоофтальмологічна, алергенна, канцерогенна дія) ефекти спричинені ультрафіолетовим випромінюванням. Ультрафіолетове випромінювання є дієвим засобом знезаражування питної води та широко застосовується у медичній практиці з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (санація повітря, забезпечення належного рівня стерильності інструментарію). Для попередження надмірного впливу ультрафіолетового випромінювання, а також для профілактики ультрафіолетової недостатності здійснюється його регламентування та гігієнічна оцінка.

Навчальні цілі

Знати механізм впливу ультрафіолетового випромінювання. Засвоїти методи дослідження ультрафіолетового випромінювання. Вміти проводити гігієнічну оцінку ультрафіолетового випромінювання для попередження надмірного та недостатнього впливу, застосовувати його у медичній практиці з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

Базові знання, вміння та навики

Знати роль ультрафіолетового випромінювання в синтезі вітаміну D (біохімія), основи терморегуляції (нормальна фізіологія) та причини перегрівання організму, складові сонячного спектру (фізика).

Зміст теми

Гігієнічне значення ультрафіолетового випромінювання Сонця та його використання у медицині, прилади для визначення. Біогенна та абіогенна дія ультрафіолетових променів. Методи дослідження ультрафіолетового випромінювання. Негативний вплив на організм недостатнього та надмірного УФ-випромінювання. Поняття про біологічну (еритемну), профілактичну і оптимальну дози ультрафіолетового випромінювання. Штучні джерела ультрафіолетового випромінювання та їх порівняльна гігієнічна характеристика. Використання природної і штучної ультрафіолетової радіації для профілактики захворювань людини, попередження шкідливого впливу фізичних, хімічних та біологічних чинників. Гігієнічні регламенти профілактики ультрафіолетової недостатності та переопромінення ультрафіолетом. Фізіологічне та гігієнічне значення інфрачервоного випромінювання, методика дослідження.

Рекомендована література

Основна:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія / Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. [та ін.] // В. : Нова Книга, 2006. – С. 34-50.

2. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології./ І.І. Даценко, Р.Д. Габович // - К.: Здоров'я, 2004. – С. 98-106, 445-446.

Додаткова:

1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995.- С. 207-239.

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І. Даценко. – Львів: Світ, 2001. – С. 74-84.

Завдання для самостійної роботи студентів

Контрольні питання

1. Діапазон довжини хвиль ультрафіолетової частини сонячного спектра біля земної поверхні.

2. Біологічний вплив довгохвильового, середньохвильового і короткохвильового ультрафіолетового випромінювання.

3. Принцип біологічного, фотохімічного і фотоелектричного методів дослідження ультрафіолетового випромінювання.

4. Поняття про біологічну (еритемну), профілактичну і оптимальну дози ультрафіолетового випромінювання.

5. Призначення, будова і принцип роботи біодозиметра Горбачова та ультрафіолетметра.

6. Ультрафіолетова недостатність, умови її виникнення та профілактика.

7. Застосування геліопрофілактики і штучного ультрафіолетового опромінення для профілактики захворювань

8. Використання ультрафіолетового випромінювання штучних джерел ультрафіолетового випромінювання у медичній практиці з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (санація повітря, забезпечення належного рівня стерильності інструментарію).

9. Вплив надмірного ультрафіолетового випромінювання на організм та його профілактика.

10. Фізіологічне та гігієнічне значення інфрачервоного випромінювання, методика дослідження.

Контрольні тести

1. Біодоза ультрафіолетового опромінення - це:

а) одиниця виміру УФ-радіації, що викликає еритему; б) найменша доза, що викликає еритему через 8 - 20 год. після опромінення; в) мінімальна добова профілактична антирахітична доза; г) доза, що викликає опромінення через 5 - 10 хв. після опромінення; д) доза, що викликає еритему упродовж 1 год. після опромінення.

2. Діапазон ультрафіолетової складової сонячного спектра, що сягає земної поверхні: а) 400 - 700 нм; б) 2 - 400 нм; в) 290 - 400 нм; г) 760 - 1500 нм;

д) 760 – 3000 нм.

3. Ультрафіолетові промені зони В викликають:

а) слабкий загальностимулювальний ефект;б) виражений загальностимулювальний ефект; в) антирахітичний ефект; г) пігментоутворювальний ефект; д) тепловий ефект; е) онкогенний ефект.

4. Ультрафіолетові промені зони А викликають:

а) слабкий загальностимулювальний ефект; б) виражений загальностимулювальний ефект; в)  антирахітичний ефект; г) пігментоутворювальний ефект; д) тепловий ефект; е) онкогенний ефект.

5. Ультрафіолетові промені зони С переважно викликають: а) сильний бактерицидний ефект; б) тепловий ефект; в) пігментоутворювальний ефект; г) онкогенний ефект.

6. Фізичний прилад для вимірювання інтенсивності ультрафіолетового випромінювання: а) ультрафіолетметр; б) актинометр; в) люксметр; г) ерметр; д) уфіметр; е) біодозиметр Горбачова; ж) піранометр.

7. Мінімальна добова профілактична доза ультрафіолетового випромінювання становить: а) 1/8 біодози; б) 1/2 - 1/4 біодози; в) біодозі; г)  600 – 800 мкВт/см²; д) 75 - 100 мкВт/см²; е) 200 - 400 мкВт/см²;

8. Оптимальна фізіологічна доза ультрафіолетового випромінювання становить: а) 1/8 біодози; б) 1/2 - 1/4 біодози; в) біодозі; г)  600 – 800 мкВт/см²; д) 75 - 100 мкВт/см²; е) 200 - 400 мкВт/см²;

Контрольні задачі

Задача. Одержання еритемної дози ультрафіолету від лампи ЛЕ-30 забезпечується протягом 2 хв на відстані 0,5 м від джерела. Розрахуйте, яка тривалість опромінення повинна бути для отримання профілактичної дози на відстані: а)1 м; б) 2 м; в) 3 м; г) 4 м; д) 5 м від джерела.

Підготовчий етап заняття (15 %)

Контроль рівня знань за темою (контрольні питання, контрольні тести, контрольні задачі)

Навчальні практичні завдання

(основний етап заняття 70 %)

1. Визначити індивідуальну величину біодози від штучного джерела за допомогою біодозиметра Горбачова, розрахувати профілактичну і оптимальну дозу ультрафіолетового випромінювання.

2. Ознайомитися з методикою визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання від штучного джерела за допомогою фотохімічного (щавлевокислого) методу та перерахувати у величини еритемної, оптимальної і профілактичної дози.

4. Ознайомитися з методикою визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання від штучного джерела за допомогою ультрафіолетметра та перерахувати у величини еритемної, оптимальної і профілактичної дози.

5. Визначити профілактичну дозу штучного ультрафіолетового опромінення за даними ситуаційної задачі.

Задача. Одержання еритемної дози ультрафіолетового випромінювання від лампи ЛЕ-30 забезпечується упродовж 4 хв. на відстані 0,5 м від джерела. Розрахуйте, яка тривалість опромінення повинна бути для отримання профілактичної дози на відстані 4 м від лампи.

Профілактичну дозу розраховують за формулою

Х = 1/8 А (В/С)²,

де Х - профілактична доза, хв; А - еритемна доза на стандартній відстані (хв); С - стандартна відстань (м), на якій визначалась еритемна доза; В – відстань (м) від джерела до пацієнта.

6. Визначити режими сонячних ванн для дитини віком 1 рік у квітні?

7. Оцінити ефективність санації повітря ультрафіолетовою бактерицидною лампою за даними ситуаційної задачі.

Задача. Для санації повітря в шкільному класі (площа 50 м², висота 3,5 м) в період епідемії грипу використовували опромінювач з прямою ртутно-кварцевою лампою ПРК упродовж 1 год. Посів повітря до і після опромінювання здійснювали приладом Кротова (швидкість посіву 20 л/хв упродовж 10 хв) на м’ясо-пептонний агар з наступним термостатуванням упродовж 24 год. Дати гігієнічну оцінку ефективності санації, якщо до санації проросло 65 колоній, а після - 12.