Методика формування сезонних запасів

В деяких галузях промисловості (до яких відносяться частково і нафтогазовий комплекс), крім поточних та гарантійних запасів, створюються ще й сезонні запаси. Сезонні запаси - це специфічний різновид матеріальних запасів, на формування яких впливають чинники виробництва, споживання чи доставки продукції. Хоч сезонні запаси є складовою частиною загальних виробничих запасів, проте за певних умов їх можна вважати запасами поточними.

Розмір сезонного запасу визначається залежно від періоду часу, на який повинен бути створений запас, та середньодобового споживання даного виду матеріальних ресурсів в період сезону. Основні причини утворення сезонних запасів наведено на рис. 7.5.

Аналогічні причини утворення сезонних запасів характерні і для підприємств нафтогазового комплексу, але із деякими застереженнями на умови проведення робіт. На підприємствах нафтогазового комплексу, зокрема, геологорозвідувальних та бурових, можливі такі три випадки утворення та використання сезонних запасів: послідовний, паралельний та змішаний. При цьому ніяких гарантійних запасів уже не створюють і, по суті сезонний запас немовби перетворюється в запас поточний.

Рис. 7.5- Основні причини утворення сезонних запасів

1 Послідовна форма (перший випадок). При послідовній формі періоди створення та використання сезонних запасів не співпадають в часі та здійснюються послідовно: спочатку завезення даного виду матеріального ресурсу відповідно до планової потреби на передбачуваний обсяг робіт, а потім його виробниче використання.

Дана форма виникає в тих випадках, коли завезення матеріальних ресурсів (формування запасів) потребує одних умов, а використання – інших, наприклад, проведення деяких видів геологорозвідувальних робіт можливе тільки в літній період, а доставка матеріальних ресурсів - тільки в зимовий період.

Як видно із наведеного рисунка, максимальний сезонний запас за своїм значенням (розміром) є не що інше, ніж загальна планова потреба даного виду ресурсу на заданий обсяг робіт. Знаючи інтенсивність добового споживання та тривалість періоду роботи (періоду використання ресурсу), можна визначити загальну планову потребу в даному виді ресурсу, а це означає - і величину сезонного запасу:

, (7.40)

де Q_пл- загальна планова потреба даного виду ресурсу, натуральних одиниць;

t_c- час виробничого використання (споживання) даного виду ресурсу - тривалість виробничого періоду, діб.

При організації доставки ресурсу задача полягає у визначенні інтенсивності добового поповнення запасу, виходячи з можливого періоду завезення (нагромадження), та у визначенні необхідної кількості транспорту для перевезення вантажу.

Інтенсивність добового нагромадження запасу визначається за формулою:

, (7.41)

де t_н- період нагромадження запасу, діб.

На підставі інтенсивності добового вантажоперевезення та обраного виду транспорту визначається потреба в транспортних засобах для забезпечення передбаченого обсягу робіт:

, (7.42)

де - інтенсивність добового нагромадження запасу - маса вантажу, що підлягає перевезенню за добу, т;

t_рс- тривалість одного рейсу транспортного засобу, годин;

q_вп- вантажопідйомність транспортного засобу, т;

Т_рт- робочий час транспорту протягом доби; к_вп- коефіцієнт корисного використання вантажопідйомності (статичний);

к_вч- коефіцієнт використання транспортного засобу в часі.

При цьому незалежно від співвідношення між параметрами інтенсивності добового завезення (використання) та часу нагромадження (споживання) порядок розрахунків не змінюється.

Середній сезонний запас, необхідний для формування оборотних коштів підприємства, визначається, як і в попередніх випадках, у вигляді половини максимального запасу.

2 Паралельна форма (другий випадок). Паралельна форма використовується в тих випадках, коли час створення запасу строго обмежений, а час використання нічим не обмежується, наприклад, доставка здійснюється тільки взимку, а роботи проводяться в будь-який час. Як і в попередньому випадку, створення гарантійного запасу не передбачається.

Як видно із наведеної схеми, t_н=t_с та . Якби проходив тільки процес нагромадження, то:

, (7.43)

але згідно із умовою одночасно з нагромадженням відбувається і виробниче споживання (використання), і тому процес нагромадження йде повільніше на величину:

,

отже,

(7.44)

Іншими словами, сезонний запас у даному випадку залежить від часу нагромадження та різниці між інтенсивністю добового нагромадження та добового споживання.

3 Змішана форма (третій випадок). Змішана форма використовується у тих випадках, коли час створення запасу не обмежується, але при цьому строго обмежується час його виробничого використання, наприклад, завезення вантажів можна здійснювати безперервно, а проведення робіт можливе тільки взимку через зміну рівня підгрунтових вод.

Умовою даної системи є t_н >t_c та . Якщо проходило б тільки нагромадження, то:

. (7.45)

але, оскільки активне нагромадження відбувається тільки в період t_н-t_c , то це означає, що:

, (7.46)

Іншими словами, величина сезонного запасу у даному випадку залежить від інтенсивності добового нагромадження та чистого часу нагромадження.

У всіх трьох випадках завдання організації поставки матеріальних ресурсів полягає, як уже вказувалось, у визначенні інтенсивності добового нагромадження та кількості тих транспортних засобів, що потрібні для вирішення даного завдання.

Залежно від конкретних умов виробничо-господарської діяльності підприємств та постачальницько-збутових баз використовують різні системи контролю за станом запасів та управління ними. Найбільш відомими та широко розповсюдженими системами регулювання та управління виробничими запасами є система з постійною періодичністю замовлення та система з постійним розміром замовлення.

1 Система з постійною періодичністю замовлення. Дана система регулювання запасів відома в літературі і на практиці як система з фіксованим інтервалом поставки або система з фіксованим часом. Суть її полягає в тому, що підприємство-замовник має право змінювати величину разового замовлення, тобто величину партії поставки при незмінному інтервалі поставки, його періодичності. Причиною зміни величини замовлення (партії поставки) можуть бути різні зміни умов виробництва, що проявляється у зміні інтенсивності добового споживання. Керуючими елементами даної системи є максимальний рівень запасу та тривалість періоду замовлення. При цій системі всі замовлення незалежно від їх розмірів повторюються через рівні проміжки часу згідно з тривалістю заготовчого циклу, що забезпечує постійний рівень запасу.

Розмір замовлення в цій системі дорівнює різниці між максимальним рівнем, до якого проводиться поповнення запасу – Z_nmax, та фактичним його рівнем на момент поставки -Z_пзп. Всі інтервали між суміжними замовленнями (поставками) рівні t_n1=t_n2=t_n3 і т. д., а величина замовлень довільна: q_n1q_n2q_n3 і т.д.

В основі регулювання запасів в системі з постійною періодичністю поставок (спосіб зміни величини поставок) лежить визначення точки замовлення - ТЗ, що показує величину залишкового поточного запасу на момент замовлення -Z_пзз при якій слід терміново замовити нову партію поставки. Ця точка визначається через період відставання – t_вд - час від моменту замовлення до моменту отримання партії продукції за цим замовленням.

Порядок визначення інтервалу відставання наведений при розрахунках гарантійних запасів.

Як видно із наведеної схеми, максимальний виробничий запас матеріальних ресурсів включає поточний та гарантійний запаси:

. (7.47)

Мінімальний виробничий запас кількісно дорівнює гарантійному запасу:

. (7.48)

а середній виробничий запас можна записати у вигляді:

. (7.49)

Загалом величину партії поставки можна визначити

, (7.50)

де Z_пзпі- залишкова (фактична) величина поточного запасу на момент одержання (поставки) наступної партії, або:

. (7.51)

У випадках, коли , передбаченого планом, q_пі<q_ппл, тоді:

, (7.52)

У випадках, коли, , , і тоді:

. (7.53)

Застосування даної системи регулювання запасів є ефективним при періодичних перевірках залишків, заздалегідь встановлених термінах поновлення замовлення та вимогах жорсткого регулювання запасів у зв’язку із високою вартістю матеріальних ресурсів.

Разом з цим даній системі притаманні деякі недоліки. Так, замовлення слід робити навіть тоді, коли потреба в даному виді матеріальних ресурсів незначна. Недоцільно використовувати її і при низькій вартості матеріалів та високих витратах, що пов’язані з їх заготовкою.

2 Система з постійним розміром замовлення. Цю систему ще називають системою з фіксованою кількістю або релаксаційною системою. Суть її полягає в тому, що підприємство-замовник має право вимагати зміни частоти поставок при незмінній величині партії поставки. Цей варіант використовується в тих випадках, коли відправка матеріальних ресурсів проводиться у вигляді транзитної норми, величина якої є заздалегідь встановленою. Причиною зміни інтервалу поставки, як і в попередньому випадку, є зміна умов виробництва, що виражається в зміні інтенсивності добового споживання.

Регулювання запасів за цією системою передбачає визначення для кожної позиції матеріальних ресурсів, крім норми запасу, ще двох розрахункових параметрів: максимального запасу та “точки замовлення”.

Умовами (параметрами) даної системи є: постійна величина поставки q_п1=q_n2=q_n3 та постійний інтервал відставання t_вд, а також змінні (непостійні) значення інтенсивності добового споживання та інтервалу поставки .

Величину максимального запасу прирівнюють до розміру партії поставки, тобто вона повинна відповідати фактичній величині запасу на момент наступної поставки. Запас “точки замовлення” встановлюють відповідно до мінімально необхідного часу, що забезпечує поновлення планової наявності матеріального ресурсу. Розмір запасу в точці поступлення (ТП) є величиною фіксованою.

Оскільки величина партії поставки матеріального ресурсу є величиною незмінною, то при даному методі гарантійний запас на відміну від попереднього випадку залишається недоторканим (за відсутності зривів у постачанні).

При використанні даного методу основне завдання полягає у визначенні періоду поставки, який за своїм числовим значенням дорівнює періоду, при якому створений запас за встановленої середньої інтенсивності добового споживання буде повністю використаний:

, (7.54)

де t_ci- час споживання створеного запасу, діб.

В тих випадках, коли з якихось причин наступна поставка запізнюється, то з метою забезпечення нормальної роботи підприємства використовується частина гарантійного запасу і наступний інтервал поставки слід визначати, враховуючи цю обставину.

Тоді:

. (7.55)

Дану систему регулювання запасів доцільно застосовувати при обмеженій номенклатурі використовуваних ресурсів. При багатономенклатурному асортименті матеріальних ресурсів значно погіршуються умови поіменного контролю запасів по всіх позиціях, і це ускладнює використання системи.

Кожна із розглянутих моделей регулювання запасів відповідає певним умовам заготовки та використання матеріальних ресурсів. При цьому суть всіх організаційних моделей регулювання зводиться до співставлення фактичних запасів з їх нормативними (розрахунковими) величинами. Величина нормативного запасу може змінюватися при цілеспрямованому впливі на умови його формування. Зміна нормоутворюючих чинників потребує не тільки організаційного втручання, але й частішого використання економічних важелів. Тому головним в управлінні запасами є їх економічне регулювання, тобто цілеспрямований вплив на організаційні умови поставки, який забезпечував би оптимізацію матеріальних запасів.