7.2 Виробничі запаси, їх призначення, класифікація та характеристика. Методика формування виробничих запасів підприємства

Для забезпечення безперебійного ходу виробничого процесу завжди потрібно мати належний запас різних засобів який в кожний момент можна використати у виробництві. Утворення їх є об’єктивною необхідністю, хоч поліпшуючи рівень організації виробництва, величину запасів можна істотно знизити.

Основні причини виникнення виробничого запасу наведений на рис. 7.1

Запаси товаро-матеріальних цінностей можуть виникати на різних етапах процесу виробництва та реалізації продукції і тому їх можна певним чином класифікувати.

Залежно від стану виробничого процесу, на якому виникають запаси, їх поділяють на виробничі та товарні.

Рис. 7.1 – Основні причини виникнення виробничого запасу

Структура запасів підприємства наведена на рис.7.2.

Величину будь-якого запасу можна виразити різними показниками: абсолютними, відносними та грошовими.

Абсолютні запаси виражаються в натуральних одиницях, що прийняті для даного виду ресурсу. Відносні запаси виражаються в днях запасу і характеризують тривалість перебування ресурсу в запасі. Грошові оцінки запасів використовують при плануванні виробництва, складанні фінансового плану та визначенні величини оборотних коштів.

Методика визначення різних видів запасів різна і зумовлюється умовами їх формування та використання.

Методика визначення різних видів запасів різна і зумовлюється умовами їх формування та використання.

В практиці організації матеріально-технічного постачання слід розрізняти запаси нормативні та запаси наднормативні. Нормативним запасом вважається такий залишок матеріальних ресурсів на складах підприємства, який за даних умов є мінімальним і достатнім для забезпечення ритмічної роботи. Запаси наднормативні - це та кількість матеріальних цінностей, яка перевищує визначену норму запасу і є однією з різновидностей аномальних запасів.

Рис.7.2- Структура запасів на підприємстві

Методика формування різних видів запасів Методика формування поточних запасів

Поточний запас - це складова частина виробничих запасів, що виділяється при нормуванні (розрахунку) та аналізі запасів засобів виробництва.

На момент поставки поточний запас має певну максимальну величину, яка зменшується до мінімуму (до нуля) за період між поставками.

При розрахунках визначають насамперед максимальне значення поточного запасу за формулою:

, (7.17)

де - середня інтенсивність добового споживання даного виду ресурсу, од/добу; t_п- планований інтервал поставки даного виду ресурсу (цикл постачання), діб.

За своїм змістом максимальний поточний запас є не що інше, як величина поставки даного виду ресурсу.

Знаючи величину максимального поточного запасу (величину поставки), можна визначити періодичність (інтервал) поставки:

. (7.18)

В окремих випадках періодичність поставок слід визначати через транзитну норму. Транзитна норма - це мінімальна кількість продукції, яку підприємство-виробник приймає для відправки на адресу конкретного споживача. Транзитною нормою може бути маршрутна група вагонів, один вагон, контейнер, часом і дрібніші відправки. Тоді інтервал поставки визначається у так:

, (7.19)

де Н_т- транзитна норма у прийнятих одиницях вимірювання.

Якщо інтенсивність добового споживання дуже висока, то інтервал поставки визначають через її частоту:

, (7.20)

де Q_пл- загальна планова потреба даного виду ресурсу в даному періоді в прийнятих одиницях вимірювання; q_n- величина однієї поставки в прийнятих одиницях вимірювання; m_п- частота поставок, тобто кількість поставок в даному періоді.

Тоді:

, (7.21)

де Т_пл- тривалість планового (розрахункового) періоду, діб.

Інтервал поставки - це норма поточного запасу в днях (добах). Отже, при одержанні матеріалів від одного постачальника кількісна норма максимального поточного запасу дорівнює величині партії поставки даного матеріалу.

В практиці один і той же вид матеріальних ресурсів поступає на склади підприємства від кількох постачальників, при чому строки відвантаження та кількість відвантажених матеріалів кожним постачальником можуть істотно відрізнятись. За таких умов величина поточного запасу визначається як середньозважена для всіх постачальників:

, (7.22)

де q_ni- партія матеріальних ресурсів даного виду, що поступає від одного постачальника в прийнятих одиницях вимірювання;

- питома вага поставки матеріалів кожним постачальником в загальному обсязі поставок, %;

п- кількість постачальників.

Для забезпечення системного підходу при визначенні розмірів поточних запасів всі матеріали поділяють на чотири групи( див.рис 7.3).

Для матеріальних ресурсів, віднесених до першої групи, інтервал поставок зазвичай встановлюють на основі договірних термінів поставки за минулий період із врахуванням можливих змін в організації постачання.

Для матеріальних ресурсів другої групи інтервали поставок приймаються, виходячи із умов роботи постачальників в 90, 180 або навіть 360 днів.

Рис. 7.3- Класифікація матеріалів при визначенні розмірів поточних запасів на підприємстві

За матеріальними ресурсами третьої групи інтервал поставки визначають, виходячи із величини транзитної норми та інтенсивності середньодобового споживання.

За матеріалами четвертої групи інтервал доставки визначається доцільним (оптимальним) розміром партії матеріальних ресурсів, які доставляються на підприємство.

При нормуванні матеріальних ресурсів переважно користуються показником середнього запасу, його визначають за формулою:

. (7.23)

Але, оскільки величина максимального запасу дорівнює величині однієї поставки, а мінімальний поточний запас дорівнює нулю:

. (7.24)

Дуже часто при нормуванні матеріальних ресурсів користуються поняттям “норма запасу в днях” :

. (7.25)

Але оскільки:

, (7.26)

То середній поточний запас в днях можна представити в вигляді половини інтервалу поставки:

, (7.27)

Таким чином, норма поточного запасу в натуральному вимірюванні дорівнює половині величини партії поставки, а за часом – половині інтервалу поставки.

Якщо підприємство використовує обмежену кількість найменувань матеріальних ресурсів (не більше 3-4 видів), то величина середнього поточного запасу встановлюється зазвичай за повним інтервалом поставки. У випадках, коли інтервал поставки не перевищує 5 днів, середній і поточний запас також встановлюється за повним інтервалом поставки. При інтервалах поставки 5-10 днів середній поточний запас приймають в розмірі 5 днів.

Оскільки в розрахунках часто використовується такий параметр як величина однієї партії поставки, має певний практичний інтерес визначення оптимальної її величини. Цю задачу можна вирішити через витрати, пов’язані із заготовкою та утриманням на складах одержаної партії.

В загальному вигляді сумарні витрати можна подати так:

, (7.28)

де С_з- витрати, пов’язані із заготовкою матеріальних ресурсів в кількості q_п, в прийнятих одиницях вимірювання; С_у- витрати на утримання цієї партії поставки на складах підприємства.

Величину витрат на заготовку даної партії поставки можна записати:

, (7.29)

де С_уп- умовно-постійні витрати, що включають витрати на оформлення замовлення та частину транспортно-заготовчих витрат, тобто витрати, що не залежать від величини партії поставки; - витрати на заготовку одиниці даного виду матеріального ресурсу, тобто змінні витрати, що залежать від величини партії поставки.

Величину витрат, пов’язаних з утриманням заготовленої партії на складі, можна записати у вигляді:

, (7.30)

де - витрати на утримання одиниці даного виду ресурсу на складі за одну добу, грн./од.,

. (7.31)

Тепер задача полягає в тому, щоб знайти таке значення величини поставки, при якому буде мінімальним. Для цього візьмемо першу похідну, прирівняємо її до нуля та розв’яжемо рівняння відносно q_n

. (7.32)

Формула (7.32) відома в економіці як формула Уілсона-Гарріса і характеризує оптимальний розмір партії поставки даного конкретного виду ресурсу. Такі розрахунки потрібно проводити для кожного виду ресурсу окремо, залежно від конкретних виробничих умов.