Тема 7 Організація матеріально-технічного постачання

Ключові поняття та терміни : система, запаси (сезонний, страховий, гарантійний, поточний та транспортний), управління запасами, потреба.

Після вивчення теми студент повинен :

знати :

• мету та завдання матеріально-технічного обслуговування;

• функції матеріально-технічного обслуговування;

• структуру та елементи складського господарства;

• особливості складського господарства;

• шляхи вдосконалення роботи матеріально-технічного обслуговування.

вміти :

• характеризувати сутність та завдання матеріально-технічного обслуговування підприємства;

• давати оцінку функціям, які виконують складські господарства;

• характеризувати структурні елементи складського господарства;

• розрізняти види складів за певними класифікаційними ознаками;

• виділяти організаційні особливості складського господарства;

• характеризувати оснащення складів;

• оцінювати організацію матеріально-технічного обслуговування;

Мета: Основною метою вивчення теми є систематизація теоретичних знань про основні завдання, функції, структурні елементи складського господарства та вироблення навиків і вмінь розрахунку показників рівня організації матеріально-технічного обслуговування та ефективності виробництва.

План

7.1 Цілі, завдання та функції матеріально-технічного постачання. Методика вибору оптимальної форми постачання.

7.2 Виробничі запаси, їх призначення, класифікація та характеристика. Методика формування виробничих запасів підприємства.

7.3Організація складського господарства .

7.1 Цілі, завдання та функції матеріально-технічного постачання. Методика вибору оптимальної форми постачання

Приступаючи до характеристики матеріально-технічного постачання, необхідно відмітити, що воно є ланкою, що зв'язує між собою основне та допоміжне виробництво. При цьому слід охарактеризувати, які завдання та функції виконує служба матеріально-технічного постачання для забезпечення безперебійної роботи підприємства.

Також слід розкрити зміст структурних елементів матеріально-технічного постачання Для повного висвітлення даного питання, доцільно розкритії класифікацію матеріальних ресурсів та функції, які вони виконують.

Залежно від способу просування вантажів розрізняють:

• транзитну форму постачання;

• складську форму постачання.

При транзитній формі матеріальні ресурси доставляються від постачальника до споживача без завезення їх на будь-які проміжні склади-бази. При такій формі постачання значно скорочуються витрати на транспорт, на навантажувально-розвантажувальні роботи і це прискорює доставку вантажів; зменшуються втрати при перевалочних роботах; появляється можливість оперативного регулювання поставок в результаті безпосередніх зв’язків між постачальником і споживачем. Разом з тим, транзитна форма має один істотний недолік - поставки здійснюють великими партіями і це призводить до збільшення матеріальних засобів в запасах.

Транзитну форму можна використовувати і при невеликих обсягах споживання в тих випадках, коли підприємство-постачальник розміщене недалеко від споживача і є можливість ефективно використовувати автомобільний транспорт.

При складській формі постачання доставка матеріальних цінностей споживачу здійснюється через систему постачальницько-збутових організацій. Основна перевага складської форми постачання полягає в тому, що запаси матеріальних цінностей у споживача значно знижуються, і це призводить до зниження витрат на їх зберігання. Однак при цьому зростають витрати на доставку, збільшується час доставки, зростають втрати в дорозі, особливо при перевезенні сипучих матеріалів.

Складську форму доцільно застосовувати у тих випадках, коли підприємство використовує матеріальні ресурси у невеликих кількостях.

Тут виникає традиційна задача на оптимізацію: вибрати треба ту форму постачання, яка для підприємства буде економічно доцільною, тобто, коли транспортно-заготовчі витрати будуть мінімальними. Ця умова буде дотримуватись при певному фіксованому обсязі використання ресурсів.

До таких витрат слід віднести:

а) витрати, пов’язані з доставкою ресурсів на підприємство - С_д.

При транзитній формі доставки вони будуть:

, (7. 1)

При складській:

, (7.2)

де - планова потреба в ресурсах даного виду за даний період в прийнятих одиницях вимірювання; - вартість доставки одиниці даного виду ресурсу при транзитній формі доставки, грн/од; - собівартість доставки даного виду ресурсу при складській формі доставки, грн/од.

б) витрати, пов’язані із створенням виробничих запасів –C_z. Ці витрати при транзитній формі доставки:

, (7.3)

а при складській відповідно:

, (7.4)

де - величина виробничого поточного запасу при транзитній формі постачання, в прийнятих одиницях вимірювання; - величина виробничого поточного запасу при складській формі постачання, в прийнятих одиницях вимірювання; Ц- ціна за одиницю даного виду матеріального ресурсу, грн.; Е_н- нормативний коефіцієнт ефективності.

в) витрати, пов’язані із утриманням створеного запасу даного виду матеріального ресурсу на складах -С_у. При транзитній формі постачання вони будуть:

, (7.5)

а при складській відповідно:

, (7.6)

де - вартість утримання утримання одиниці запасу на складах підприємства, грн/од.

г) витрати, пов’язані із створенням складських приміщень для зберігання сформованих запасів - С_з. При транзитній формі постачання ці витрати будуть:

, (7.7)

а при складській відповідно:

, (7.8)

де К- питомі капітальні вкладення на створення одиниці складських приміщень, грн/м.кв.

Сума всіх перерахованих елементів складе величину приведених витрат, котрі в ідеальному варіанті повинні бути однаковими для обох форм постачання, тобто .

Підставивши значення всіх складових та розв’язавши отримане рівняння відносно Q_пл, одержимо такі формули:

, ( 7.9)

, (7.10)

Формула (7.9) показує той граничний рівень планової потреби даного виду матеріального ресурсу Q_плт, нижче якого транзитна форма постачання виявляється для підприємства неефективною.

Формула (7.10) показує той граничний рівень планової потреби даного виду матеріального ресурсу Q_плс, вище якої складська форма постачання виявляється для підприємства неефективною.

Наведена методика дає досить точну відповідь на питання про використання тої чи іншої форми постачання. При цьому такі розрахунки слід проводити для кожного виду ресурсу окремо.

В практиці можливі й інші методичні підходи щодо вирішення даного питання. Так, наприклад, пропонується для обґрунтування економічної ефективності застосування певної форми постачання використовувати та­кі формули:

, (7.11)

, (7.12)

де С_у- витрати на утримання виробничих запасів у споживача за рік, % до планової ціни ресурсів; - середня величина запасу при транзитній формі постачання, натуральних одиниць; - середня величина запасу при складській формі постачання, натуральних одиниць; - транспортно-заготовчі витрати при складській формі постачання, % до планової ціни ресурсу; - транспортно-заготовчі витрати при транзитній формі постачання, до планової ціни ресурсу.

За наведеними вище формулами можна з достатньою точністю вибрати кращу (оптимальну) форму постачання, але ці формули не дають відповіді на одне досить важливе питання: наскільки та чи інша форма постачання краща від іншої.

Справа в тому, що при обидвох формах постачання мають місце певні втрати, оскільки кількість матеріальних ресурсів, перебуваючи в категорії запасів, вибуває на деякий час із народногосподарського обороту - омертвлюється. Вивільнення цих матеріальних ресурсів із запасів та виробництво з них продукції дали б можливість одержувати певний додатковий прибуток. Це якраз і є ті втрати, котрі є результатом пролежування ресурсів у запасах.

Таким чином задача зводиться до визначення величини цих втрат. За своєю економічною суттю це не що інше, як вивільнення оборотних коштів та прискорення їх обертання.

Величину можливих втрат можна визначити через коефіцієнт прибутковості, котрий доцільно визначати як співвідношення чистого доходу та тих ресурсів, що забезпечили цей дохід

, (7.13)

де Ф_к- вартість основних фондів на кінець року, грн.; А_р- величина амортизаційний відрахувань за рік, грн.; - середня величина оборотних коштів за рік, грн.; М_р- сума матеріальних витрат за рік, грн.; З_р- сума заробітної плати за рік, грн.; Д_ч- чистий дохід від виробничої діяльності за рік, грн.

Розрахунки можливого ефекту слід проводити для кожного виду матеріальних ресурсів окремо, оскільки величина запасів різних видів ресурсів буде різною.

Загальний виробничий запас складається із поточного та гарантійного запасів. При цьому треба мати на увазі їх середні величини. Середня величина поточного запасу дорівнює половині партії поставки, а величина гарантійного запасу переважно не перевищує половини партії поставки (детальніше див. нижче).

Таким чином, величина середнього виробничого запасу при транзитній формі постачання становитиме:

, (7.14)

де q_пт- величина одної партії поставки, транзитна або замовна норма відвантаження при транзитній формі постачання, натуральних одиниць.

Відповідно при складській формі постачання середня величина виробничого запасу буде складати:

, (7.15)

де q_пс- величина одної партії поставки при складській формі постачання, натуральних одиниць.

Економічна ефективність переходу від транзитної форми постачання до складської може бути записана:

, (7.16)

Таким чином, величина економічного ефекту переходу на складську форму постачання залежить від величини омертвлення оборотних коштів, ціни даного виду матеріального ресурсу та рівня їх запасів.

Безперечно, при визначенні економічного ефекту варто було б враховувати і моральне зношування (старіння) та ті втрати, котрі появляються при списуванні матеріальних ресурсів, що виявилися непотрібними для даного підприємства. Це може бути пов’язано із змінами технології виробництва, номенклатури випуску тощо. Такі зміни можуть відбуватися досить часто і не завжди вдається враховувати їх при складанні планів матеріально-технічного постачання.

Результатом морального старіння (зношування) матеріальних ресурсів є поява так званих неліквідів, реалізація яких потребує чимало додаткових витрат пов’язаних, наприклад, з уцінками, додатковими витратами на навантажувально-розвантажувальні роботи, оплатою комісійних тощо.

Сказане ще раз підтверджує необхідність дуже уважного підходу до нормування матеріальних ресурсів взагалі та виробничих запасів зокрема. Без належної системи норм планування матеріально-технічного постачання є неможливим. План матеріально-технічного постачання базується на певній системі норм, до яких відносяться: норми витрат матеріальних ресурсів, норми матеріальних запасів та нормативи втрат.

Не вдаючись до розгляду методики нормування матеріальних ресурсів (ці питання є предметом спеціального вивчення в курсі “Економіка підприємства”) зазначимо, що важливим питанням є належна класифікація витратних норм, яка дає можливість максимально охопити всі сторони даної проблеми. Класифікацію норм витрат можна здійснити за різними ознаками: за напрямом використання матеріалів, за характером об’єкта нормування, за періодом дії та інші.

За напрямом використання матеріальних ресурсів виділяють норми для основного виробництва та норми для допоміжного виробництва. За характером об’єкта нормування виокремлюють абсолютні норми витрат матеріалів та питомі норми витрат матеріалів. За періодом дії норми витрат матеріалів поділяють на поточні та перспективні. За ступенем обґрунтованості витратні норми поділяють на технічні, статистичні та разові. За ступенем укрупнення об’єкта нормування норми поділяють на подетальні, поопераційні, вузлові, індивідуальні та групові.

Норми витрат матеріальних ресурсів необхідні для складання калькуляцій, кошторисів витрат, планів матеріально-технічного постачання, для організації забезпечення цехів необхідними матеріалами, організації контролю та обліку витрат матеріалів та роботи з економії матеріальних ресурсів, тобто для реалізації завдань і функцій, що стоять перед службою матеріально-технічного постачання.