5. Втрати від безробіття

Головна «ціна» безробіття — не випущена продукція.

Аме­ри­кансь­кий еко­номіст Ар­тур Оукен ви­я­вив кількісну за­лежність між зміною об­ся­гу національ­но­го ви­роб­ниц­тва і зміною рівня без­робіття. Цю за­лежність нині на­зи­ва­ють за­ко­ном Оуке­на. Для ба­гать­ох країн з роз­ви­ну­тою рин­ко­вою еко­номікою за­кон Оуке­на мож­на за­пи­са­ти за до­по­мо­гою та­ко­го рівнян­ня:

Зміна рівня безробіття = – (% зміни реального ВВП–3).

Згідно з цим рівнян­ням, ко­ли темп при­ро­с­ту ре­аль­но­го ВВП ста­но­вить 3% за рік, то рівень без­робіття не змінюється і дорівнює при­род­но­му. За тем­пу при­ро­с­ту ре­аль­но­го ВВП, що пе­ре­ви­щує 3%, рівень без­робіття зни­жується при­близ­но на 0,5% на кож­ний відсо­ток цьо­го пе­ре­ви­щен­ня. Як­що, на­при­к­лад, ре­аль­ний ВВП зро­стає за рік на 5%, то рівень без­робіття зни­зить­ся при­близ­но на 1% що­до при­род­но­го.

За темпів зро­стан­ня ре­аль­но­го ВВП, що нижчі 3% за рік, рівень без­робіття зро­ста­ти­ме. Як­що, на­при­к­лад, національ­на еко­номіка пе­ре­бу­ває у фазі спа­ду і ре­аль­ний ВВП змен­шив­ся на 1% то, згідно з за­ко­ном Оуке­на, рівень без­робіття зро­сте на 2%.

Без­робіття спри­чи­няє значні ма­теріальні втра­ти, ад­же змен­шується ви­роб­лю­ва­ний національ­ний про­дукт. Ці втра­ти по­в’я­зані пе­ре­довсім із циклічним без­робіттям і нерідко є до­сить знач­ни­ми. Для вимірю­ван­ня втрат від циклічно­го без­робіття еко­номісти ча­с­то ви­ко­ри­сто­ву­ють за­кон Оуке­на. На­явність циклічно­го без­робіття оз­на­чає, що фа­к­тич­ний ВВП є мен­шим від при­род­но­го. За­кон Оуке­на мож­на за­пи­са­ти:

де ВВП* – при­род­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва;

ВВП – фа­к­тич­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва;

(ВВП* – ВВП) – ВВП-роз­рив;

Б* – при­род­на нор­ма без­робіття;

Б΄ – фа­к­тич­ний рівень без­робіття;

β – ко­ефіцієнт чут­ли­вості ВВП до ди­наміки циклічно­го без­робіття (він по­ка­зує, що на ко­жен відсо­ток пе­ре­ви­щен­ня без­робіттям йо­го при­род­ної нор­ми фа­к­тич­ний ВВП є мен­шим за при­род­ний ВВП на β %).

У більшості країн ко­ефіцієнт β ко­ли­вається в інтер­валі від 2 до 2,5%. Це оз­на­чає, що ко­ли циклічне без­робіття в національній еко­номіці ста­но­вить 1%, то фа­к­тич­ний ВВП на 2–2,5% мен­ший за при­род­ний ВВП.

От­же, ВВП-роз­рив як по­каз­ник втрат від циклічно­го без­робіття ста­но­вить:

ВВП-роз­рив = β(Б΄ – Б*)ВВП*.

В еко­номіці США ВВП-роз­рив у ро­ки спа­ду вимірюється сот­ня­ми мільярдів до­ларів. Та­ки­ми є втра­ти суспільст­ва від циклічно­го без­робіття.

Еко­номісти та­кож ви­зна­ча­ють вплив ди­наміки фа­к­тич­но­го без­робіття на ди­наміку ре­аль­но­го ВВП. У роз­ви­нутій еко­номіці, на­при­к­лад в еко­номіці США та інших західних країн, про­сте­жується та­ка за­лежність:

де ВВП_t – ре­аль­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва в роз­ра­хун­ко­во­му році;

ВВП_t-1– ре­аль­ний об­сяг вриб­ниц­тва в по­пе­ред­нь­о­му році;

Б’_t­– рівень без­робіття в роз­ра­хун­ко­во­му році;

Б’_t-1– рівень без­робіття в по­пе­ред­нь­о­му році.

З цієї фор­му­ли ви­п­ли­ває, що ко­ли рівень без­робіття в національній еко­номіці не змінюється (Б’_t­=Б’_t-1), то ре­аль­ний ВВП зро­стає в се­ред­нь­о­му на 3% за рік. У роз­ви­ну­тих країнах уп­ро­довж кількох ос­танніх де­ся­тиліть при­род­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва зро­став при­близ­но на 3% що­ро­ку. Цей по­каз­ник на­зи­ва­ють тем­пом зро­стан­ня при­род­но­го ВВП, а йо­го зна­чен­ня, як нам уже відо­мо, зу­мо­в­ле­не на­гро­мад­жен­ням капіта­лу, при­ро­с­том на­се­лен­ня та на­у­ко­во-технічним про­гре­сом.

Як­що рівень без­робіття порівня­но з по­пе­реднім ро­ком зро­стає на 1%, то ре­аль­ний ВВП змен­шить­ся на 2%, що оз­на­чає ве­ли­чезні еко­номічні втра­ти – не­до­ви­роб­ниц­тво то­варів і по­слуг, зни­жен­ня до­ходів на­се­ле­ння то­що.

Висновки

Отже зайнятість та безробіття є головними індикаторами макроекономічної нестабільності, і одними із ключових показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

Щодо самого феномену безробіття, то це явище завжди негативно впливало як на рівень виробництва, життя кожної людини, так і на суспільство в цілому. Тому, всі ті негативні деструктиви, які воно тягне за собою, перекреслюють той факт, що безробіття стимулює окремих людей до праці. Ще більш негативним є те, що з кожним роком рівень безробіття зростає серед молодого покоління, яке є нашим майбутнім, продовженням ефективного зростання економіки.

Головна проблема тут полягає в тому, що необхідно припинення спаду виробництва та його стабілізація. Якщо цього не зробити це призведе до зниження грошової маси, зменшення дефіциту бюджету. До того ж всі дії, що поліпшують загальну економічну ситуацію, будуть ефективні для зайнятості.

В провідних країнах світу з розвинутою економікою і високим рівнем життя ця проблема вже давно вирішена, а якщо і є, то рівень безробіття є лише фрикційним і структурним, які є обов’язковими характерними рисами будь – якої держави, навіть з досить розвинутою економікою. Для нашої ж країни це питання є досить актуальним, і, мабуть, ситуація зміниться лише за умови ефективної політики зайнятості. Тому проблема безробіття є досить актуальним питанням. Головною метою для України є створення такої політики на ринку праці, яка б призвела до зниження рівня безробіття, підвищила рівень мотивації людей до праці, знизила рівень соціальної напруги.