Міністерство охорони здоров`я України

комунальний заклад

«Бериславське медичне училище»

Херсонської обласної ради

Методична розробка

практичного заняття №6

Тема: «Тактика медсестри у вирішенні проблем пацієнта

При цукровому діабеті, ожирінні»

Навчальна дисципліна: «Медсестринство у внутрішній медицині»

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Курс: ІV

Вид заняття: практичне заняття

Кількість годин: 4

Примітка: дійсна на 2008-2009 навчальний рік

м. Берислав

2009-2010 нав. рік

Автор: Азарова Л. І. - викладач м/с у внутрішній медицині

Рецензент: Борецька І. О. - викладач терапії

Розглянуто, обговорено та затверджено

на засіданні циклової комісії

професійно – практичної підготовки

(терапія)

Протокол №_____________

від «____ » _______ 200__ р.

Голова ЦК_____Азарова Л. І.

Тема: «Тактика медсестри у вирішенні проблем

пацієнта при цукровому діабеті, ожирінні»

Дисципліна: «Медсестринство у внутрішній медицині»

Курс: ІV

Спеціальність: №5.12010102 «Сестринська справа»

Кількість навчальних годин: 4

І. Актуальність теми:

Під хворобами обміну речовин розуміється порушення в організмі різних обмінних процесів - водного, мінерального, вітамінного, вуглеводного, білкового, жирового, які знаходяться один з одним у тісному взаємозв’язку.

До хвороб обміну речовин відносять цукровий діабет (порушення усіх видів обміну речовин), ожиріння (порушення жирового обміну) та інші хвороби. Ця група хвороб є однією з основних причин летальності (смертності від захворювань) людини і складає 45 % від загального показника.

Цукровий діабет - це хронічне ендокринно-обмінне захворювання, зумовлене абсолютною або відносною інсуліновою недостатністю, яка розви-вається внаслідок дії ендогенних та екзогенних факторів і характеризується порушенням обміну речовин з найбільш постійним його проявом - гіперглі-кемією.

Пройшло більше трьохсот років з тих пір, коли була відкрита хвороба, яку зараз називають цукровий діабет. В перекладі з грецького слово «діабет» означає «закінчення» і, отже, вираз «цукровий діабет» буквально означає цукор, що «втрачає». Це відображає основну ознаку захворювання - втрату цукру з сечею.

Ще до нашої ери відомий лікар Аретаїус писав: «Діабет - загадкова хвороба».

Цей вислів актуальний і сьогодні, тому що причина діабету і, особливо, його пізніх ускладнень, залишається багато в чому нерозгаданою.

Цукровий діабет - одне з найпоширеніших у світі і складних для лікування захворювань, що серед ендокринних захворювань посідає основне місце (до 70%). Проблема цукрового діабету дуже актуальна як в Україні, так і в усьо-му світі. Сьогодні в світі нараховується понад 170 млн. пацієнтів на цю недугу. За даними ВООЗ, кількість пацієнтів на цукровий діабет у світі под-воюється кожні 10-15 років. За оцінками експертів, кiлькiсть хворих до 2010 року збiльшиться до 239 мільйонів, а до 2025 року - до 300 мільйонів осіб.

В Україні цукровий діабет представляє собою одну з надзвичайно важли-вих медико-соціальних проблем, оскільки офіційно зареєстровано майже мільйон хворих на діабет, з яких 10-15 % хворіють на найважчу - інсулінза-лежну - форму (це більше 2% населення, тобто кожна 50-а людина). Спеціалісти стверджують, що реальна кількість вдвічі більша… Такі цифри дозволяють говорити про те, що цукровий діабет - епідемія ХХІ сторіччя,

тому ВООЗ визнала його неінфекційною епідемією.

Розповсюдженість ЦД у державі за останнє десятиріччя зросла практично у 1,5 рази, що зумовило розробку Національної програми стосовно цукрового діабету, схваленої Президентом України у 1999 р. Указом «Про Національну Программу «Цукровий діабет». За даними епідеміологічних досліджень, захворюваність на цукровий діабет зростає щороку на 4-5 %.

Серед хворих на цукровий діабет сьогодні 160 тисяч українців мусить щодня приймати препарати інсуліну для того, щоб підтримувати власне життя.

За поширеністю цукровий діабет посідає третє місце після серцево-судинних й онкологічних захворювань. Цукровий діабет ввійшов у тріаду захворювань (атеросклероз, рак цукровий діабет), які найчастіше є причиною інвалідизації та смертності.

Зайва глюкоза, яка «гуляє» по венах і накопичується у внутрішніх органах, з часом призводить до тяжких уражень очей, нирок, печінки, судин, м'язів... Кожні 30 секунд у світі пацієнту з діабетом проводять ампутацію нижньої кінцівки. До 70 відсотків усіх ампутацій на земній кулі пов’язані з діабетом. До 85 відсотків таких операцій можна було б запобігти при адекватному лікуванні та поінформованості пацієнтів. Серед пацієнтів з діабетом сліпота зустрічається в 10 разів частіше, ніж серед населення в цілому, ризик смерті від інфаркту чи іншої серцево-судинної хвороби у пацієнтів на цукровий діабет у 4-5 разів вища, ніж в інших людей, пацієнти хворі на діабет потре-бують в двічі частої госпіталізації. Смертність від цукрового діабету в Україні становить 1,6 %.

Ожиріння - найпоширеніше хронічне рецидивуюче захворювання обміну речовин, для якого характерне надлишкове відкладання жирової тканини в підшкірній жировій клітковині та інших тканинах організму.

Ожиріння - це драма за формою і трагедія за змістом. Це крилате висловлю-вання необхідно розуміти так: зіпсована ожирінням статура - це драма, а патологічні процеси, що виникають в організмі людини, - це трагедія. Тому, ожиріння - одна із основних проблем сучасної медицини в економічно розви-нених країнах.

Статистичні викладки останніх років вказують: частота діагностики ожи-ріння до того невтішна, що захворювання стали називати «чумою XXI сто-річчя». На сьогодні поширення ожиріння сягає значних відсотків у різних країнах світу. В економічно розвинутих країнах майже 50 % населення має надмірну масу тіла, при цьому у 30 % з них спостерігається ожиріння.

Так, кількість американців із цією патологією перевищує 66%; особи з підви-щеною масою тіла становлять майже 50% населення Німеччини; 40-45 % - Великої Британії та більш як 40 % - Франції, Іспанії й Італії. Майже третина населення Китаю страждає від ожиріння, причому прогнозується, що в найближчих 10 років цей показник сягне 50 %.

Українці вже увійшли до числа європейських націй, які найбільше потер-пають від надлишкової ваги. Серед працездатного населення України ожи-ріння виявляють майже в 30 % випадків, а надмірну масу тіла має кожний четвертий мешканець. При цьому зберігається небезпека зростання цих показників. Із віком кількість випадків ожиріння збільшується, насамперед у старших вікових групах. Характерні для сучасного суспільства малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування зі збільшенням кількості рафіно-ваних продуктів, постійні психологічні стреси призводять до росту частоти ожиріння серед осіб будь-якого віку, особливо молоді. Найпоширеніше ожи-ріння серед осіб, професія яких пов’язана з незначним фізичним навантажен-ням і серед робітників харчової промисловості.

Ожиріння - це хвороба, яку нині розглядають не як психологічну проблему, що виникає внаслідок низької дисциплінованості або слабкої сили волі, а як складне хронічне порушення ліпідного обміну з надлишковим накопиченням жиру (тригліцеридів) у різних частинах тіла з подальшим розвитком усклад-нень. Бо чим більша маса тіла, тим коротша тривалість життя (тривалість життя пацієнтів на ожиріння скорочується на 7 років), тим вища ймовірність розвитку таких важких захворювань як цукровий діабет, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, гіпертонічну хворобу, які ведуть до зниження і втрати працездатності в активному творчому віці. Інсулінонезалежний цукровий діабет частіше трапляється у людей з ожирінням; 80% хворих на ЦД II типу мають зайву вагу. Захворюваність на діабет зростає з віком і збільшенням маси тіла.

Медична сестра повинна знати клінічну картину цукрового діабету і ожиріння, щоб оцінити стан пацієнта; методи діагностики захворювань; принципи лікування, особливості інсулінотерапії, вибрати правильну тактику при наданні невідкладної долікарської допомоги (коматозні стани); від її вміння, кваліфікації залежить життя і одужання пацієнта. Медична сестра повинна володіти технікою сестринських маніпуляцій, проводячи догляд і спостереження за пацієнтами, який має велике значення в одужанні; вміти встановити дійсні проблеми пацієнта, формувати медсестринські діагнози; скласти план догляду і реалізувати його згідно міжнародних стандартів; про-вести профілактичні заходи, диспансерне спостереження за пацієнтами;

проводити пропаганду здорового способу життя.

ІІ. Навчальні цілі заняття: