Зовнішня політика незалежної України

Концепція зовнішньої політики України викладена в Декларації про державний суверенітет (липень 1990 р.) і Акті проголошення незалежності України (серпень 1991 р.), в яких декларується й закріплюється державотворення України як суб'єкта міжнародного права, що будує свої відносини з іншими державами, керуючись міжнародно-правовими нормами й принципами. Базовим документом зовнішньої політики є "Основні напрямки зовнішньої політики України" (липень 1993 р.). В цьому документі визначено базові національні інтереси країни, обґрунтовані засади та пріоритети її зовнішньої політики. Основні принципи зовнішньої політики України знайшли своє втілення в Конституції України (стаття 18), Законі "Про основи національної безпеки України" (19 червня 2003 р.)

Основні принципи

Завдання

Напрями

-

Основні пріоритети та функції

Основні підвалини, на яких здійснюється зовнішня політика

1. Відкритість зовнішньої політики.

2. Чесність і порядність у взаємовідносинах між державами.

3. Співпраця з усіма зацікав­леними партнерами.

4. Засудження війни як знаряддя національної політики.

5. Прагнення до вирішення будь-яких міжнародних суперечок виключно мирними засобами.

6. Дотримання принципів взаємоповаги, рівно­правності, невтручання у внутрішні справи інших держав.

7. Відсутність територіальних претензій до інших держав і невизнання територіаль­них претензій до себе.

8. Дотримання міжнародних норм прав людини, визнан­ня пріоритету загально­людських цінностей

2. Гарантування національної безпеки.

3. Створення умов, необхід­них для нормального функціонування національної економіки.

4. Участь у вирішенні глобальних проблем сучасності.

5. Інформаційна функція.

6. Зв'язки з українською діаспорою.

7. Дружні відносини із сусідніми державами на основі поважання терито­ріальної цілісності, націона­льного суверенітету й рів­ноправності

1. Розвиток двосторонніх відносин.

2. Участь в Європейському співтоваристві.

3. Розбудова відносин з державами, що виникли на теренах колишнього СРСР.

4. Участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій.

5. Участь у загально­європейському процесі. Його зміст:

• недопущення локальних воєн;

• боротьба проти тероризму;

• участь у миротворчих процесах;

• уникнення політичної нестабільності

1. Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави.

2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

3. Налагодження дипломати­чних відносин із тими державами, які визнали Україну.

4. Входження господарства України до світової економічної системи.

5. Розповсюдження у світі образу України як надій­ного й передбачуваного партнера.

6. Захист прав та інтересів українських громадян за кордоном.

7. Приєднання до всесвітніх конвенцій та угод тощо

1. Невтручання у внутрішні справи інших держав.

2. Відмова від участі у військових блоках.

3. Участь у процесі ядерного роззброєння.

4. Визнання існуючих кордонів у світі.

5. Мирне і взаємовигідне співробітництво з усіма членами міжнародного співтовариства.

6. Визнання пріоритету міжнародного права

З прийняттям Конституції України завершено формування правових засад зовнішньої політики держави, яка спрямована на утвер­дження і розвиток України як незалежної демократичної держави. Україна спирається на власні фундаментальні загальнонаціональні інтереси, а саме: стратегічні та геополітичні, пов'язані з національною безпекою України та захистом її політичної незалежності; економічні, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство; регіональні, субрегіональні, локальні