Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі

Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей.

За масштабами та інтенсивністю є такі пожежі:

• окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах) або у невеликих ізольованих групах будівель;

• суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови (понад 50 %);

• вогневий шторм — особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний по­тік нагрітих продуктів горіння, в який з великою швидкістю (до 50 км/год) надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;

• масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.

Залежно від місця виникнення розрізняють такі пожежі:

• на транспортних засобах;

• степові й польові;

• у населених пунктах;

• підземні пожежі в шахтах, рудниках;

• торф’яні та лісові, а також пожежі в будинках, спорудах (зовнішні й внутрішні).

Пожежна безпека — стан об’єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключаються можливість виникнення і розвиток пожежі, дія на людей небез­печних факторів пожежі; забезпечується захист матеріальних цінностей. За­безпечити пожежну безпеку об’єкта досить складно і тому до цього забезпечен­ня необхідно підходити комплексно (схема 9).

Профілактика. Основними системами комплексу заходів і засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта є: система запобігання пожежі, систе­ма протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів.

Усі заходи організаційно-технічного характеру на об’єкті можна розподілити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об’єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування нао­чних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацію добровільних пожежних дружин (ДПД) та пожежно-технічні комісії (ПТК), проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкта в цілому та ін.

До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами, при реконструкції приміщень, будівель та об’єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об’єктах, регламентацію пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опален­ня, вентиляції).

Система запобігання пожежі — це комплекс організаційних заходів і тех­нічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виник­нення пожежі (горюча речовина, окисник та джерело займання). Окисник ра­зом із горючою речовиною утворює так зване горюче середовище, здатне горіти після видалення джерела займання. Тому система запобігання пожежі вклю­чає такі два основні напрями: запобігання утворенню горючого середовища і виникнення в цьому середовищі (чи внесення в нього) джерела займання.

Запобігання утворенню горючого середовища досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; організацією контролю за складом повітря у приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; застосуванням в установках з горючими речовинами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій та ін.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела займання досяга­ється: використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел займання; використанням електроустаткування, що відповідає класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень і зон, груп і категорій вибухонебез­печної суміші; виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та мате­ріалів; використанням устаткування, що задовольняє вимогам електростатич­ної іскробезпеки; використанням швидкодійних засобів захисного вимкнення; заземленням устаткування; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів тощо.

Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об’єкта здійснюється за такими напрямами:

Обмеження розмірів та поширення пожежі: розміщення будівель і споруд на території об’єкта з дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; правильне планування приміщень, відділень (у лікарні) у межах будівлі; вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестій­кості; улаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежога­сіння тощо.

Обмеження розвитку пожежі: обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться у приміщенні; використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухо- небезпечності; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матері­алів тощо.

Забезпечення безпечної евакуації людей та майна: вибір такого об’ємно - планувального та конструктивного способу зведення будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів факторів пожежі; застосування конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, для збереження несівних та огороджувальних функцій протягом усього часу евакуації; вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; застосування аварійного вимкнення устаткування і комуніка­цій; улаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації; улаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, схо­дових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та на­лежне утримання.

Створення умов для успішного гасіння пожежі: встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики; забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; улаштування та утримання в належному стані території підприємства, під’їздів до будівельних спо­руд, пожежних водоймищ.

Аналіз середньорічних показників причин виникнення пожеж у різних галузях виробництва та в побуті дає змогу виявити, що 46,1 % з них пов’язані з необережним поводженням з вогнем, 22,3 — з порушеннями правил монтажу та експлуатації електромереж і електрообладнання, 7,2 — з пустощами дітей, 5,7 — з підпалами, 19,7% — з іншими причинами (несправність виробничого устаткування, порушення технологічного процесу тощо).

Найбільша кількість пожеж виникає у житловому секторі (до 75—80% від загальної кількості) і зумовлює великі матеріальні збитки, які становлять десятки мільйонів гривень. Не можна не визнати, що і в установах Міністерства охорони здоров’я кількість пожеж досить значна (до 250—500 упродовж кожних 5 років), причому завдана ними матеріальна шкода сягає 1—2 млн гривень.

Серед основних причин, що зумовлюють пожежі в лікувальних закладах та інших установах охорони здоров’я, слід назвати такі:

1. Порушення організаційного і технічного забезпечення системи пожеж­ної безпеки.

2. Порушення правил пожежної безпеки медичним і допоміжним (технічним) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.

До першої групи причин пожеж у закладах охорони здоров’я слід віднести порушення, що випливають з недотримання організаційних заходів та вимог.

Перш за все це недостатній рівень системного вирішення завдань пожежної безпеки в установі. Сюди належать недостатній рівень опрацювання організа­ційних завдань, організаційно-методичних заходів і технічного забезпечення пожежної безпеки.

Вимоги системності у вирішенні завдань пожежної безпеки випливають з необхідності створення як розгалуженої технічної основи пожежної безпеки, так і забезпечення її постійної функціональної готовності. У цьому питанні не можуть допускатися самоплинність або половинчатість. Готовність первинних протипожежних засобів (вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуари з піском тощо), оприлюднення їх місцезнаходження, наявність і технічна надійність технічних засобів зв’язку, оприлюд­нення згідно з вимогами пожежної безпеки планів евакуації хворих і персона­лу, постійна перевірка незахаращеності проходів та евакуаційних шляхів — усе це має поєднуватися з постійною роботою в аспекті роз’яснювальних захо­дів серед медичного персоналу і пацієнтів. Добре відомо, що недостатній рівень роз’яснювальних заходів щодо небезпеки від вогню може призвести до непо­правного лиха.

Особливо небезпечним є недостатній контроль за дотриманням правил про­типожежної охорони у системі загальних вимог охорони праці та безпеки жит­тєдіяльності в лікувально-профілактичних закладах. Є багато прикладів того, що грубі порушення вимог пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах та установах охорони здоров’я, що виявляються у захаращеності приміщень, заваленості аварійних виходів, відсутності чітко розроблених і оприлюднених планів евакуацій хворих та медперсоналу з приміщень під час пожежі, чітко спланованих дій персоналу в умовах пожежної небезпеки, на­казу керівника підрозділу або лікувального закладу про заходи протипожеж­ної безпеки з призначенням відповідальних осіб та ін., неминуче ведуть до страшних втрат.

До причин технічного порядку слід віднести відсутність вільного шляхово­го під’їзду до лікувального закладу, непродуманість забезпечення шляхового маневру на його території, що може мати вирішальне значення у випадку по­жежі. Важливим є забезпечення лікувального закладу аварійною системою водопостачання.

Керівництво закладу охорони здоров’я повинне постійно консультуватися зі службою пожежної безпеки під час проведення ремонтних і будівельних робіт як на етапі планування та проектування, так і на етапах виконання робіт, їх завершення і приймання.

Особливої уваги керівництва закладу потребує стан загальнотехнічних служб, зокрема автогосподарства і складів, насамперед мастильних і палив­них матеріалів, хімічних реагентів, у тому числі із сильно дійними токсични­ми речовинами (СДТР), розчинників, фарб, лаків, ЛЗР і будівельних матеріа­лів, білизни тощо.

До причин пожеж організаційного плану слід віднести порушення трудової дисципліни, недотримання лікувального та пропускного режимів у лікуваль­них закладах. В останньому випадку йдеться про можливість проникнення до закладу сторонніх осіб, наміри яких можуть бути найрізноманітнішими. Осо­бливо це має значення при проникненні сторонніх до господарських, перед­усім складських, приміщень. Недопустимим є вживання алкогольних напоїв на території лікувальних закладів та їх окремих служб і підрозділів. Виходячи з особливостей життя в країні у досить складний і непередбачуваний щодо політико-соціального становища період, завжди слід пам’ятати про можливі терористичні акції, у тому числі з використанням підпалів. Не менш важли­вим для запобігання пожежам є постійний контроль за дітьми і підлітками з числа пацієнтів. Альтернативою має бути ненав’язлива, коректна роз’яс­нювальна та виховна робота.

До другої групи причин пожеж у закладах охорони здоров’я мають бути віднесені:

1. порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад при використанні автоклавів, при користуванні електроопалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропро­водки, користування несправним електрообладнанням);

2. використання несправної або неправильне використання електродіагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінетів функціо­нальної діагностики, рентгенодіагностичних кабінетів, лабораторій, фізіоте­рапевтичних кабінетів та ін.;

3. порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;

4. недотримання правил техніки безпеки в операційних (пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі подавання та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворенню, накопиченню статичної електрики та ін.);

5. неправильне зберігання та використання кисню в балонах;

6. порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів, спалюванні сміття та ін.;

7. порушення техніки безпеки на складах і в підсобних приміщеннях, особливо при збереженні паливно-мастильних та легкозаймистих матеріалів;

8. порушення вимог безпеки праці і протипожежних правил робітниками під час проведення ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з використанням вогню (електрозварювання, ремонт електрокабельних і газових комунікацій та електрообладнання, проведення інших ремонтних робіт). Слід пам’ятати про недопустимість проведення будь-яких ремонтних робіт з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів без попереднього узгодження з протипожежними органами, оскільки, як свідчить сумний досвід у нашій країні та за її межами останнього часу, полімерні матеріали під час горіння здатні виділя­ти надзвичайно токсичні сполуки типу фосгену, які віднесені до бойових отруйних речовин.

Варто враховувати, що пожежа у закладах охорони здоров’я практично за­вжди, зокрема при перекиданні вогню на складські приміщення, супроводжується вивільненнями інших речовин, як правило, токсичних, отруйних, лег­козаймистих. З одного боку, це може сприяти посиленню пожежі, наприклад при загоранні резервуарів зі спиртом, ацетоном, толуолом, бензолом, іншими органічними розчинниками, паливними і мастильними матеріалами, а з іншо­го — наприклад при горінні складів аптек, лабораторій тощо, — стати джере­лом появи ще більш токсичних речовин з наслідками, які нерідко важко пе­редбачити. Такі аварії можуть стати осередком надзвичайних ситуацій для великих міст і цілих регіонів.

В Україні розроблено досить великий перелік законодавчих актів, наказів, положень, інструкцій та інших офіційних матеріалів стосовно протипожежно­го захисту. Пожежна безпека має забезпечуватись шляхом проведення організаційних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечен­ня безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негатив­них екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Разом з тим, узагальнюючи зміст численних офіційних матеріалів і видань щодо протипожежної профілактики, насамперед слід звернути увагу на осно­вні обов’язки керівників та посадових осіб, які повинні забезпечувати пожеж­ну безпеку. До них належать такі:

• розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, в установі, в організації, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

• відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах закладу, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

• забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

• у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з орга­нами державного пожежного нагляду;

• утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

• створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально - технічну базу;

• подавати на вимогу пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів;

• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлен­ня та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;

• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також закриття доріг і проїздів на своїй території;

• проводити службове розслідування випадків пожеж;

• організовувати в закладах з цілодобовим перебуванням дітей і хворих нічні чергування обслугового персоналу;

• забезпечувати нічних чергових електричними ліхтарями;

• періодично перевіряти, чи знають вони свої обов’язки на випадок по­жежі.

Гарантування пожежної безпеки є складовою виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників закладів. Це має бути відображено у трудо­вих договорах (контрактах) і статутах закладів. Керівник закладу повинен ви­значити обов’язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо гарантування пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Обов’язки щодо гарантування пожежної безпеки, утримання та експлуата­ції засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних по­садових документах (функціональних обов’язках, інструкціях, положеннях тощо). У кожному закладі з урахуванням його пожежної безпеки наказом (ін­струкцією) має бути встановлений відповідний протипожежний режим. У тому числі визначені:

• можливість (місце) куріння, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

• порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітропроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

• порядок відключення від мережі електрообладнання в разі пожежі;

• порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

• порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожеж­них інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• порядок організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

• порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів й оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

• дії працівників у разі виявлення пожежі;

• порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні;

• працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо; витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на видних місцях.

У будівлях та спорудах, які мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. Необхід­ність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель та споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, ви­ходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі і т. ін. У дитячих дошкільних установах, навчальних закладах, лікувальних закла­дах зі стаціонаром, будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах відпочинку та інших аналогічних за призначенням об’єктах з масо­вим перебуванням людей (50 осіб і більше) як додаток до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників. Для об’єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні за­клади, інтернати, лікарні тощо) інструкції мають передбачати два варіанти дій: у денний та нічний час.

У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), штатного розпису персоналу адміністрація зобов’язана забез­печити своєчасне перероблення планів евакуації та інструкцій.

У закладі має бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників. У при­міщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички (мал. 55) із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охоро­ни.

Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з вимога­ми. Власники закладів, на яких застосовуються й переробляються сильнодійні отруйні речовини (СДОР) та джерела радіоактивного випроміню­вання, зобов’язані регулярно, погоджуючи з по­жежною охороною терміни, інформувати підроз­діли державної пожежної охорони про кількість таких речовин і матеріалів, їх токсичні власти­вості, особливості поведінки під час пожежі, по­відомляти інші дані, необхідні для забезпечення безпеки особового складу, який залучається до гасіння пожежі та проведення аварійно-рятувальних робіт у цих закладах.

Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вахтових та ін.) адміністрацією має бути розроблена інструкція, в якій визначені їхні обов’язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і при­міщень, порядок дій у разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, а також вказано, кого з посадо­вих осіб адміністрації необхідно викликати в нічний час у разі пожежі.

Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси, службового й домашнього номерів телефо­ну. Вони зобов’язані знати порядок дій у разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами пожежогасіння та прийоми гасіння.

Медперсонал, службовці, інші працівники закладу зобов’язані дотримуватися встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, чинних у закладі, у разі виникнення (виявлення) пожежі — діяти відповідно до вимог.

Керівник закладу зобов’язаний вживати (у межах наданих йому прав) відповідних заходів реагування на факти порушень чи невиконання посадовими особами та іншими працівниками закладу встановленого протипожежного режиму, вимог правил пожежної безпеки та інших нормативних актів, що діють у цій сфері.

У лікарнях, санаторіях, будинках відпочинку та інших лікувально - профілактичних закладах при чисельності обслугового персоналу більше 15 осіб з метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання поже­жам, організації їх гасіння у закладах створюються добровільні пожежні дру­жини, діяльність яких має здійснюватися відповідно до Положення про добро­вільні пожежні дружини, затвердженого Наказом МВС України «Про затвер­дження Положення про добровільні пожежні дружини (команди) та Типового положення про пожежно-технічну комісію» № 521 від 27 вересня 1994 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Закону України “Про пожежну безпеку”» № 508 від 26 липня 1994 р.

У закладах з кількістю 50 працівників і більше за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії. їхню роботу необхідно організовувати згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію, затвердженим вищезазначеним Наказом МВС України № 521 від 27 липня 1994 р.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні прохо­дити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі — протипожежні інструк­тажі).

Особи, яких беруть на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпе­кою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходи­ти перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.

Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання та перевірки знань з пожежного мінімуму встановлюється Типовим поло­женням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань по­жежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим Наказом МВС України «Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації, і Типового положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України» № 628 від 17 листопада 1994 р.

Посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Порядок організації навчання визначається Переліком посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації, затвердженим Наказом МВС України «Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації, і Типового положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України» № 628 від 17 листопада 1994 р. на підставі вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України № 508 від 26 липня 1994 р.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструк­тажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Обслуговий персонал лікувальних закладів зі стаціонаром, дитячих дошкільних закладів з цілодобовим перебуванням дітей, шкіл-інтернатів, санаторіїв, будинків від­починку та інших оздоровчих закладів повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за програмою, затвердженою адміні­страцією, з урахуванням специфіки об’єкта.