Розвиток грошової маси в Україні (залишки коштів на кінець періоду, млн. Грн.)

Період	M0	M1	M2	M32	Грошова база
19911	0.3	1.7	2.4	-	-
1992	5	21	25	-	-
1993	128	334	482	-	-
1994	793	1860	3216	-	-
1995	2623	4682	6846	6930	-
1996	4041	6315	9023	9364	-
1997	6132	9050	12448	12541	-
1998	7158	10331	15432	15705	-
1999	9583	14094	21714	22070	-
2000	12799	20762	31544	32252	-
2001	19465	29796	45186	45755	-
2002	26434	40281	64321	64870	30808
2003	33119	53129	94855	95043	40089
2004	42345	67090	125483	125801	53763
2005	60231	98573	193145	194071	82760
2006	74984	123276	259413	261063	97214
2007	111119	181665	391273	396156	141901
2008	154759	225127	512527	515727	186671
2009	157029	233748	484772	487298	194965
2010	182990	289894	596841	597872	225692
червень 2011	187702	309582	648990	652400	228144

¹ Розрахунки МВФ; ² до 1998 року М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків

За даними Національного банку України: Статистичний бюлетень (електронне видання)

3. Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів. Одним із найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості грошового обігу, К. Маркс вивів закон грошового обігу, сутність якого виражається в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці.

Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів в обігу, рівнем їхніх цін і швидкістю обігу грошей.

Серед тих учених, що зробили помітний внесок в аналіз грошових відносин у цілому і в дослідження проблеми визначення кількості грошей, необхідних для обігу, слід назвати американського вченого І. Фішера (1867—1947 рр.). У сучасній економічній теорії широко застосовується його формула кількості грошей. Вона може бути виведена з його так званого загального рівняння обміну:

МV = PQ ,

де М – середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період;

V – швидкість обігу грошей;

Р – середній рівень цін на товари;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт).

Кількість грошей необхідних для обігу (маса грошей в обігу)

,

де V – швидкість обігу грошей;

Р – середній рівень цін на товари;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт);

М – середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період.

Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту (оберти), з якою кожна одиниця готівкових, в обороті, грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з рівняння обміну І. Фішера (МV = PQ), величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

,

де V – швидкість обігу грошей;

Р – середній рівень цін на товари;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт);

М – середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період.

Американський економіст І. Фішер здобув визнання у західній економічній теорії завдяки праці «Купівельна спроможність грошей» (1921 р.). У цій книзі він обґрунтував залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються під час здійснення товарообігу.

Показник швидкості обігу грошей (V) називають показником ділової активності в державі, тому що величина V залежить від:

• частоти і обсягів товарних операцій (трансакцій) між усіма суб’єктами господарювання;

• рівня розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;

• збалансованості попиту і пропозиції на ринку;

• рівня розвитку маркетингу (маркетинг – діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів);

• рівня інфляції;

• рівня розвитку економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи, цінних паперів) та інших факторів.

Показник V показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг, тобто відображає інтенсивність руху грошей.

Між загальною кількістю грошей і швидкістю їхнього обігу існує певний зв’язок: зі збільшенням швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується, і навпаки, при зменшенні швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна економічній системі для обслуговування товарно-грошових операцій, збільшується.

Якщо в обігу більше грошей, ніж потребує господарство, то це призводить до знецінення грошей – зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

У банківський практиці швидкість обігу грошей розраховується як відношення номінальної величини ВВП (PQ) до агрегату М_Оабо М₁.

З показником швидкості обігу грошей обернено пропорційно пов’язаний коефіцієнт монетизації ВВП – відношення грошової маси до номінальної величини валового внутрішнього продукту:

або ,

де Км – коефіцієнт монетизації;

М – маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М2;

ВВП – річний обсяг, виробленого валового внутрішнього продукту (за поточними цінами);

V – швидкість грошей (кількість обертів грошової одиниці).

Чим вище значення даного показника – тим ефективніше працює фінансова система країни.