Класифікація видів інфляції:

1. За формами прояву інфляції можна виділити:

• цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін;

• інфляцію заощаджень — при зафіксованих державою цінах, доходах, повальному дефіциті товарів знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощадженнях у населення;

• девальвацію, за якою знецінення грошей проявляється у падінні їхнього курсу до іноземних валют.

2. За темпами знецінення грошей:

1. повзучу: прискорене зростання маси грошей в обороті без помітного підвищення цін — до 5–10% на рік. Вона характеризується надмірною емісією маси грошей без помітного підвищення зростання цін. Цей процес стимулює підприємницьку активність, гроші використовуються для пожвавлення попиту, нагромадження тощо;

2. помірну: прискорене знецінення грошей у формі зростання цін на 5–20% за рік. Така інфляція стає відчутною для всіх економічних суб’єктів, і вони починають вживати певних заходів для адаптації їх у нових умовах господарювання (підприємці починають поступово підвищувати ціни на свої товари, відповідаючи на зростання сукупного попиту, збільшуються державні видатки на фінансування соціальних гарантій населенню, спричинюючи нову емісію грошей тощо);

3. галопуючу: зростання цін досягає 20–50%, а інколи 100% за рік. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, відбувається спад виробництва та скорочення товарообігу, втрачається стимул до інвестицій, зменшується процес суспільного нагромадження з боку усіх суб’єктів господарювання;

4. гіперінфляцію: надзвичайно високі темпи зростання цін — більш як на 100% за рік. Гіперінфляція часто пов’язана з політичним хаосом, наслідками війн та соціальних революцій. На цій стадії гіперінфляції домінує нестабільність цін в усіх секторах економіки, спричинюючи хаос на ринку, поширення бартерних операцій, порушення фінансово-кредитного механізму, що призводить до несправедливого перерозподілу доходів та багатства в суспільстві, соціальної та політичної нестабільності;

5. супергіперінфляцію: катастрофічне зростання цін — до 1000% за рік і більше. На цій стадії гроші починають втрачати всі свої функції, купюри низьких номіналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, розвивається платіжна криза та поширюється бартер.

3. За чинниками, що спричиняють інфляцію:

1. інфляцію попиту – спричиняється тиском на ціни з боку грошей внаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможнього попиту на товарних ринках;

2. інфляцію пропозиції (витрат) – спричиняється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат, насамперед, зростання витрат на заробітну плату.

­Вимірювання інфляції

Інфляція в її відкритому варіанті виявляється у підвищенні цін, але їх зростання може бути різним. Тому для вимірювання інфляції використовують її показник. Він розраховується різними способами.

На практиці інфляцію можна обчислити за допомогою індексів цін:

1. Індекс споживчих цін (ІСЦ) (індекс вартості життя) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Визначається ІСЦ за вартістю певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг («споживчого кошика»), обчисленою в ринкових цінах базового і поточного періоду.

,

де Р₀ і Р₁ – ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів;

Q₀ – кількість товарів у споживчому кошику» базового періоду.

Незважаючи на широке застосування ІСЦ, він не досить точно виражає інфля- ційний процес та його вплив на вартість життя. Річ у тім, що ІСЦ розраховується за фіксованим набором товарів, який залишається незмінним протягом тривалого часу. В умовах же інфляції населення часто замінює споживані товари, які найбільше подорожчали, стали дешевшими. Як наслідок, структура споживання істотно змінюється порівняно з тією, яка була зафіксована при визначенні «кошика». Тому в умовах високої інфляції потрібно частіше змінювати структуру «споживчого кошика».

2. Індекс цін виробника (ІЦВ) (індекс цін на засоби виробництва) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання.

,

де Р₁ і Р₀ – рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів;

Q₀ – кількість товарів (послуг) у базовому періоді, що взяті за розрахунок.

Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди збігаються з темпами зростання роздрібних цін, за якими визначається ІСЦ.

Індекс цін виробника чутливіший до зміни витрат на виробництво, ніж до зміни попиту. Тому його часто використовують при характеристиці інфляції витрат, особливо коли зростання оптових цін відбувається першим у часі, ніж зростання роздрібних цін. Цей індекс застосовується більш обмежено, ніж ІСЦ.

3. Індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП (індекс Пааше) – який характеризує інфляційні зміни в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам.

,

де Р₁ і Р₀ – рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів;

Q₁ – кількість товарів (послуг) у поточному (розрахунковому) періоді;

ВВПн — номінальний ВВП;

_{ВВПр — реальний ВВП.}