4.1. Організація навчання за вечірньою та заочною формою

Вечірнє та заочне навчання - це керована самоосвіта й основний вид вивчення навчального матеріалу - самостійна робота, від уміння організувати яку багато в чому залежить успіх навчального процесу.

Основними умовами правильної організації самостійного навчання студентів є:

• плановість в організації самостійної роботи;

• серйозне відношення до вивчення матеріалу;

• постійний самоконтроль.

Здійснює керівництво самостійною роботою по дисципліні викладач, за яким закріплена група, проводить у ній настановні, лекційні, практичні й лабораторні заняття, перевіряє виконання контрольних завдань, здійснює консультування, приймає іспити. Для організації самостійної роботи студент повинен раціонально її спланувати.

План - це чітко намічений на певний строк порядок роботи. Орієнтиром для складання особистого плану є навчальний графік.

Навчальний графік є основним документом, що регламентує навчальні заняття заочників, у якому відбиті досліджувані дисципліни, строки виконання домашніх контрольних робіт, строки проведення лабораторно-екзаменаційних сесій, дати проведення дня заочника.

Для більше чіткої організації самостійної роботи студент повинен скласти план. Готувати план можна на рік, місяць, тиждень, включаючи в нього перелік найбільш значимих справ, із вказівкою конкретних строків виконання. Щоб добитися високої продуктивності в навчальній роботі, необхідно дотримувати строго продуманий режим праці й відпочинку. Перед початком кожної роботи треба чітко усвідомити її мету, продумати план виконання й ретельно підготувати все необхідне для її здійснення.

При вивченні матеріалу по тій або іншій дисципліні варто керуватися програмою й методичними вказівками до виконання контрольних робіт. Програма вказує, що повинен вивчити студент вечірник чи заочник, а методичні вказівки роз'ясняють, як треба вивчати матеріал і виконувати контрольні  роботи. Деякі методичні вказівки містять певну дозу теоретичної й практичної інформації, однак, вони не можуть замінити собою підручник по дисципліні.

Вивчення дисципліни варто планувати з огляду на час роботи на виробництві, кількість і строки подання контрольних робіт і строки здачі іспитів. Для початківців,щоб самостійно займатися необхідно підготувати розклад особистих занять, рекомендується на місяць. Одержавши деякий досвід, можна перейти до планування роботи на півріччя або на весь навчальний рік. У розкладі занять заочник повинен передбачити щодня 3-4 години для навчальної роботи, роблячи через щогодини невеликі перерви для відпочинку. Рекомендується вивчати одночасно кілька дисциплін, але в розклад варто включати не більше 2-х дисциплін у день, при цьому, на перші години планувати дисципліни більше важкі для засвоєння.

Нераціонально займатися вивченням тільки однієї дисципліни до повного її вивчення, потім другої, третьої й т.д. працюючи по такому методу, на екзаменаційній сесії здають краще ту дисципліну, що вивчали останньою. Паралельне й послідовне вивчення всіх дисциплін приносить, безсумнівно, більшу користь.

Приступаючи до вивчення якої-небудь дисципліни, необхідно в першу чергу скласти план занять, тобто розділити матеріал на послідовно досліджувані теми, користуючись навчальною програмою, методичними вказівками й контрольними завданнями, які значною мірою допоможуть організувати самостійну роботу й полегшать засвоєння матеріалу.

Продумавши послідовність вивчення дисципліни, студент повинен намітити строки роботи над кожною темою. Звичайно, у процесі навчання вони можуть змінюватися залежно від труднощів того або іншого матеріалу, але в основі занять повинен бути план. Робота без плану приводить до нераціонального витрати часу, у результаті чого навіть сумлінний студент до кінця семестру може виявитися в скрутному стані.

Як приклад можна рекомендувати таку форму плану на тиждень:

Дата

День тижня

Кількість часу

Що треба зробити

Виконано чи ні

 

Необхідно домагатися повного свідомого засвоєння теоретичного матеріалу, навчитися застосовувати теорію при рішенні практичних завдань.

У період лабораторно-екзаменаційної сесії й у міжсесійний період проводяться настановні, лабораторні й практичні заняття, організуються консультації - групові, індивідуальні, письмові й усні. За консультацією рекомендується звертатися після вивчення всієї теми. Консультації проведені викладачами в день заочника дають можливість студентом одержати відповіді на всі їхні питання, що цікавлять, на які вони не змогли знайти відповідь у процесі самостійної роботи над заданим матеріалом.  

Заочна форма навчання передбачає два види контрольних робіт: домашніми, виконуваними студентами в міжсесійний період, і підсумкову контрольну роботу, що виконується в період лабораторно-екзаменаційної сесії і є поточною атестацією знань студентів. 

До лабораторно-екзаменаційної сесії допускаються ті студенти, у яких виконані всі домашні контрольні роботи згідно навчального графіка, що надає право на додаткову відпустку для участі в сесії. 

Поточна й підсумкова атестація ставить своєю метою визначити ступінь засвоєння студентами матеріалу досліджуваних дисциплін і вміння застосовувати отримані знання при рішенні практичних ситуацій.

 4.2. РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ

Дуже важливо навчити студентів-заочниківв умінню підбирати навчальну літературу.

Суспільні книжкові фонди, якими може користуватися студент перебувають у бібліотеці КНЦ ОНЮА, у державних масових бібліотеках, відомчих бібліотеках промислових підприємств. Можна замовити й одержати потрібну літературу через центральну бібліотеку за допомогою пошукових серверів Internet. Книжковий фонд центральної бібліотеки є універсальним і включає, по можливості, повний підбор літератури по тематиці з урахуванням специфіки міста й району.  

Фонд бібліотеки КНЦ ОНЮА включає літературу по різних галузях знань, методичні допомоги, спеціальну літературу, художню літературу, а також періодичні видання.  

У бібліотеці є абонемент, де можна одержати книги додому на певний строк, і читальний зал. Для роботи в читальному залі бібліотеки видаються книги, наявні в обмеженій кількості, а також рідкі й коштовні видання. У читальному залі можна попрацювати з довідковою літературою й періодичною пресою. 

Зміст книжкового фонду в різних розрізах розкривають складені по певному принципі бібліотечні каталоги й картотеки.  

На кожну бібліотечну книгу складається каталожна картка, по якій можна одержати попереднє подання про книгу. У каталожну картку заносяться дані: прізвище, ім'я, по батькові автора, заголовок книги, підзаголовні дані, кількісна характеристика (сторінки, ілюстрації, креслення, схеми). Велике значення має індекс (шифр книги) він завжди написаний у лівому верхньому куті каталожної картки й позначає місце книги на полку бібліотеки. 

До числа основних каталогів ставляться: алфавітний каталог (АК), систематичний каталог (СК), предметний каталог (ПК). 

Алфавітний каталог допомагає встановити наявність в бібліотеці підручника або іншої книжки, яка саме література певного автора або яких видань того або іншого автора є в бібліотеці. Картки в ньому розташовані строго за алфавітом прізвищ авторів і заголовків книжок, незалежно від їхнього змісту в хронологічному порядку. Це основний довідковий апарат бібліотеки в морі книжок

До систематичного каталогу потрібно звернутися якщо необхідно знайти літературу по певній темі, галузі знання або встановити автора й назву книжки, якщо точно відомо її тематичний зміст. У ньому матеріал групується по галузях знань і, таким чином, розкривається тематичний склад книжкового фонду.

Картки в систематичному каталозі розташовуються на підставі певної системи бібліотечної класифікації й найчастіше в назад хронологічному порядку, тобто більше нові видання коштують на першому місці. 

Предметний каталог створюється в бібліотеках з більшим книжковим фондом і звертаються до нього, коли потрібно знайти літературу по дуже вузьких приватних темах. Роздільники АК і СК істотно відрізняються. Замість букв на роздільниках алфавітного каталогу, пишеться текст таблиць класифікації на роздільниках систематичного каталогу. 

На додаток до каталогів створюються картотеки, які розширюють пошукові можливості студентів, дозволяють виділити літературу по найбільш актуальних темах.  

Тематична картотека відображає матеріали по певних темах. Вона розкриває не тільки найбільш важливу й коштовну літературу, але й статті з періодичних видань, розділи книг, глави з них, а також збірники. Матеріал у ній розташовується в алфавіті назв тем. Вони можуть мати дуже вузьку назву: «Тобі, юрист», «Правознавцеві» і ін. 

Універсальної по змісту й загальної по призначенню є систематична картотека статей. У ній знаходять відбиття матеріали тільки з періодичних видань і розташовуються в систематичному порядку. Її структура аналогічна структурі систематичного каталогу. Картки на статті з газет і журналів такі ж як і на книги, тільки замість вихідних даних указується джерело, звідки взята стаття й джерело картки у зворотному хронологічному порядку. 

Якщо читацькі запити не можуть бути задоволені універсальними картотеками, створюються спеціальні. 

Перегляд підручника починається з титульного аркуша - першого, наступного після обкладинки. На ньому звичайно містяться всі основні дані, що характеризують книгу: автор, назва книги, підзаголовні дані (додаткові відомості, надруковані нижче заголовка, включаючи дані про перевидання), вихідні дані (місце публікації, видавництво, рік видання). На звороті титульного аркуша дається анотація, у якій указується у зв'язку із чим видана книга, які питання висвітлюються в ній і на яке коло читача вона розрахована.

Велике значення має передмова книги, що знайомить читача з особистістю автора, історією створення книги, розкриває зміст. 

Прочитавши передмову й одержавши загальне подання про книгу, варто звернутися до змісту. Зміст книги знайомить учня зі змістом і логічною структурою книги, дозволить вибрати потрібний матеріал для читання.  

Рік видання книги дозволяє судити про новизну матеріалу. Чим частіше книга видається, тим вона являє більшу цінність. 

У книзі можуть бути примітки, які містять різні додаткові відомості. Вони друкуються поза основним текстом і роз'ясняють окремі питання.

Предметні й алфавітні покажчики значно полегшують повторення викладеного в книзі матеріалу. 

Наприкінці книжки може розташовуватися допоміжний матеріал. До нього ставляться звичайно інструкції, окремі описи приладів, креслення, ситуаційні завдання й т.д.

Досліджувана книга може представляти різні труднощі для користувача, тому застосовуються різні види записів. Їхній вибір залежить від того, наскільки добре відомий предмет вивчення, відпрацьовані вміння працювати із книгою, визначати в книзі основні й другорядні питання. 

Для найкращого подання доцільно зробити класифікацію записів:

Первинна група виду записів це позначки, зауваження, різні знаки;

Основна група - план, тези, виписки, цитати;

Вища група - конспект, робочий запис, реферат, доповідь, лекція, курсова й дипломна роботи. 

Читати підручник треба вдумливо, уважно, не кваплячись, невеликими частинами, не пропускаючи тексту, намагаючись зрозуміти кожну фразу, одночасно розбираючи приклади, схеми, таблиці, креслення, наведені в підручнику. 

Над книгою краще працювати ранком. Якщо заочник працює на виробництві в одну зміну з ранку, то найбільше зручно працювати над підручником з 18:00 до 22:00 годин. Якщо ж у дві зміни, то доцільно один тиждень займатися з 18:00 до 22:00, а другу - з 9:00 до 13:00 годин. 

Необхідно звернути увагу студентів на культуру й техніку читання, збереження літератури. Треба відзначити, що робота із книжкою являє собою складний творчий процес, він не повинен виконуватися по якому-небудь установленому шаблоні. Кожний виробляє свої методи й способи вивчення книжок.

 4.3. КОНСПЕКТУВАННЯ.

Одним з найважливіших засобів, що сприяють закріпленню знань, є короткий запис прочитаного.  

Конспект - це короткий зв'язний виклад змісту добутку або його частин, без подробиць і другорядних деталей. По своїй структурі й послідовності конспект повинен відповідати плану конспекту. Тому важливо спочатку скласти план, а потім писати конспект у вигляді відповіді на питання плану. Якщо конспект розділений на дрібні озаглавлені частини, то заголовки можна розглядати як пункти плану, а з тексту кожної частини варто записати тієї думки, які розкривають зміст заголовка.  

Пропонуємо ознайомитися з вимогами для написання конспекту:

Стислість, доцільність кожного записуваного слова.

Змістовність запису. Записувані думки варто формулювати коротко, але без шкоди для змісту. Обсяг конспекту, як правило, менше обсягу досліджуваного тексту в 7-15 разів. Конспект може бути як простим, так і складним за структурою. Це залежить від змісту книжки й мети її вивчення. 

Методичні рекомендації з конспектування. Їхня суть полягає в наступному:

Перш ніж почати становити конспект, потрібно ознайомитися із книжкою (розділом, темою), прочитати її спочатку й до кінця, зрозуміти прочитане.

На обкладинці зошита записуються назва роботи й ім'я її автора, - прізвище студента.

Складається план конспектуючого тексту.

Запис найкраще робити по прочитанні не одного - двох абзаців тексту, а цілого параграфа або глави (якщо вона невелика).

Конспектування ведеться  не з метою мати певні записи, а для більше повного оволодіння змістом  досліджуваної книги.

У записах відзначається й виділяється всі те нове, цікаве й потрібне, що особливо привернуло увагу.

Після того, як зроблений запис змісту параграфа, глави, варто перечитати її, потім знову звернутися до тексту й перевірити себе, чи правильно викладене основний його зміст.

Техніка  конспектування:

конспектуючи книгу великого обсягу, запис найкраще вести в загальному зошиті;

на кожній сторінці ліворуч залишаються поля шириною 25-30 мм для запису коротких підзаголовків, коротких зауважень, питань;

кожна сторінка зошита має порядковий номер;

для підвищення розбірливості (читаності) запису залишають інтервали між рядками, абзацами. Нову думку починають із нового рядка;

при записі широко використають різні скорочення й умовні знаки, але не на шкоду змісту записаного. Рекомендується застосовувати загальновживані скорочення, наприклад:

м.б. - може бути

з.б - здебільшого

держ. - державний

пов.б. - повинне бути й т.д.

Не слід скорочувати імена й назви, крім дуже часто повторюваних.у конспекті не повинне бути механічного переписування тексту без продумування його змісту й значеннєвого аналізу.

Конспект принесе користь студентові тільки тоді, коли він складений особисто їм.

Конспектування лекцій.

Усний виклад навчального матеріалу або якого-небудь питання на заняттях, повинне конспектуватися.

Слухати лекцію треба вміти: підтримувати своя увага, зрозуміти й запам'ятати почуте, уловити паузи. У процесі викладу викладачем лекції студент повинен з'ясувати всі незрозумілі питання.

Записувати зміст лекції треба обов'язково – це студенти повинні засвоїти дуже чітко. Запису допомагають підтримувати увага, сприяють розумінню й запам'ятовуванню почутого, приводить знання в систему, служать опорою для переходу до більше глибокого самостійного вивчення предмета.  

Методичні поради по конспектуванню лекцій:

Запис повинна бути системної, являти собою скорочений варіант лекції викладача. Необхідно навчитися слухати, думати й записувати одночасно.

Запис ведеться дуже швидко, чітко, по можливості короткими вираженнями.

Не припиняючи слухати викладача, потрібно записувати те, що необхідно засвоїти.

Не можна записувати відразу ж висловлювану думку викладачем, треба її зрозуміти

й після цього коротко записати своїми словами або словами викладача.

Важливо, щоб у ній не був загублений основний зміст сказаного.

При записі необхідно користуватися скороченням слів і пропозицій, як загальновживаними, так і своїми власними.

Дати, імена, назви, висновки, визначення записуються точно.

Варто звернути увагу студенів на оформлення запису лекції. Для кожного предмета заводиться окремий зошит. Відмінним від іншого кольорів виділяти окремі думки й заголовки, скорочувати окремі слова й пропозиції, використати умовні знаки, букви латинського й грецького алфавітів, а також деякі прийоми стенографічного скорочення слів.

Сучасні комп'ютерні технології в освітньому процесі заочников.

Знайомство студентів заочної форми навчання з новими інформаційними освітніми технологіями, що існують в Україні і в установі утворення, дозволяє забезпечити принципово новий рівень доступності утворення.

Найсучаснішою методикою навчання й контролю знань є дистанційне навчання, що дозволяє одержати утворення незалежно від місця проживання що навчаються. Інтерес до дистанційного навчання з'явився порівняно недавно у зв'язку з появою Internet. Дистанційне навчання є нетрадиційною формою навчання й контролю. Його можна й потрібно використати при наявності комп'ютерних класів, підключених до мережі Internet або до локальної мережі Intranet.

Основною ідеєю методики дистанційного навчання є створення навчального інформаційного середовища, що включає комп'ютерні інформаційний джерела, електронні бібліотеки, відео і аудиотеки, книжки й навчальні допомоги. Складовою частиною такого навчального середовища є як ті, яких навчають, так і викладачі, взаємодія яких здійснюється за допомогою сучасних телекомунікаційних засобів. Таке навчальне середовище надає унікальні можливості тим, яких навчають, для одержання знань, як самостійно, так і під керівництвом викладачів. Найбільш доступної на сьогоднішній день (з погляду оперативності передачі інформації й вартості) є мережа Internet.

Навчальний комплекс установлюється на Internet-сервері навчального закладу й може бути доступний як по локальній мережі КНЦ ОНЮА, так і через Internet. Навчальний комплекс може бути складений з декількох модулів: інструкція користувача, довідковий матеріал, конспект лекцій, практичні завдання, дискусійна кімната, посилка електронної пошти, дошка оголошень і т.д.

Internet дає можливість підключитися до першоджерел інформації, одержати матеріали по запиті й т.д.