Тема: Нематеріальні ресурси та активи

1. Нематеріальні ресурси.

2. Нематеріальні активи.

3. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси.

4. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

1. Нематеріальні ресурси

Визначною рисою сучасного періоду розвитку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Це, в свою чергу, веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємства. що полягає в неухильному зростанні значення послуг і нематеріальних ресурсів. Відтак необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, відмінними рисами якої є брак матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання, але задана забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

Це поняття використовується для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності:

1) Об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товару, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції):

а) винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології, об’єктами якої може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму), а також сукупністю дій і порядок їх виконання.

Не можуть бути кваліфіковані як винахід пропозиції у вигляді завдань, ідей (відкриття, наукові теорії, плани, програми для обчислювальних машин та ін.).

Критерії для визначення патентоспроможності винаходу, що діють в Україні:

• новизна винаходу (відсутність ідентичного рішення до дня фіксації даного);

• наявність винахідницького рівня (якщо для фахівця дане рішення не випливає саме собою з рівня техніки);

• промислова придатність винаходу (якщо його можна використати в промисловості або в іншій сфері діяльності). Безпосередня утилітарна корисність винаходу не є обов’язковою умовою (винахід не обов’язково має бути використаний).

б) корисна модель – це результат творчої діяльності людини, предметом якого є тільки конструктивне вирішення пристрою або його складових частин. Відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною (для відтворення промисловими засобами) – закон України.

в) промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини, об’єктом якого може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб (тобто це нове художньо-конструктивне вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних і естетичних властивостей).

Ергономіка – це наукова дисципліна, що вивчає людину та її діяльність в умовах сучасного виробництва з метою оптимізації засобів, умов та процесу праці.

Промисловий зразок забезпечується правовою охороною за умов його новизни та промислової придатності.

г) товарні знаки та знаки обслуговування (в українському законодавстві: знаки для товарів і послуг) – оригінальні позначення, які cлужать для ідентифікації товару та його виробника на ринку і виконують дві функції: рекламування товару та гарантування його якості.

Правовій охороні підлягають знаки, що відповідають вимогам новизни, оригінальності, охоронопридатності (можливість їхньої офіційної реєстрації) та не порушують суспільних інтересів, принципів гуманності та моралі та на які поширюються встановлені законодавством обмеження (не можна зображувати державні герби, прапори, офіційні назви держав; відтворювати назви творів науки, літератури і мистецтва, цитати з них без згоди власників авторського права та ін.)

д) зазначення походження товару як об’єкт промислової власності може бути:

• простим – дає лише загальне уявлення про місце походження товару;

• кваліфікованим – вказує на особливі якості товарів, зумовлені географічною специфікою місця його виробництва.

е) фірмове найменування – це стале позначення підприємства або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність.

є) способи захисту від недобросовісної конкуренції.

Недобросовісною конкуренцією вважаються будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності:

• неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання (чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки тощо);

• створення перешкод суб’єктам господарювання в процесі конкуренції (дискредитація суб’єкта, намовлення до бойкоту суб’єкта, намовлення постачальника до дискримінації покупця, підкуп та ін.);

• збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.