
- •Лекція 1. Головні тенденції міжнародних відносин сходу на рубежі давнини та середньовіччя
- •Міжнародна ситуація на сході IV – ііі ст. До н. Е. Від поліцентризму до імперій.
- •Міжнародна ситуація в південній Азії. Держава Маур’їв
- •Міжнародні відносини на Далекому Сході. Період Чжанго та формування загальнокитайської імперії Цинь.
- •Міжнародні відносини на Близькому Сході. Криза імперії Ахеменідів та створення держави Олександра Македонського.
- •Міжнародні відносини на Середземномор'’ї
- •Література
- •Лекція іі. Зовнішня політика ханського китаю та міжнародні відносини на далекому сході в ііі ст. До н. Е. – іі ст. Н. Е.
- •1. Боротьба Хунського Китаю проти хунну в ііі– іі століттях до н. Е.
- •2. Дипломатична місія Чжан Цзяна та відкриття Великого Шовкового Шляху
- •Зовнішня політика імператора у-ді (140 – 87 рр. До н. Е.). Створення далекосхідної зони впливу китайської
- •Міжнародні відносини на Далекому Сході в і – на початку іі століттях нашої ери
- •Контрольні питання
- •Лекція ііі. Крах імперії хань та міжнародні відносини на далекому сході в ііі – VI ст.
- •Крах династії Хань на початку ііі століття
- •Завоювання північного Китаю хуннами. Династії Молодша та Старша Чжао
- •Сянбійська держава Янь та тибетська династія Молодша Цінь
- •Сянбійська держава Тоба
- •Лекція іv. Міжнародні відносини на далекому сході
- •1. Зовнішня політика династії Суй (581 – 618 рр.)
- •Синкретична імперія Тайцзуна (597 – 649). Особливості відносин танського Китаю та Великого Степу
- •Доісламська Аравія у міжнародних відносинах на Близькому та Середньому Сході.
- •3. Зовнішня політика пророка Мухамеда у 622 – 630 роках
- •Лекція vі. Зовнішня політика арабського халіфату
- •Зовнішня політика ісламської держави в період правління „праведних халіфів”
- •Зовнішня політика Халіфату Омеядів.
- •Зовнішня політика Халіфату Аббасидів
- •Крах Халіфату Аббасидів і міжнародні відносини на Близькому Сході та Середній Азії у хі – на початку хіі століть
- •Контрольні питання
- •Лекція vіі. Міжнародні відносини в монгольський та постмонгольський період
- •Міжнародні відносини у Східній Азії напередодні приходу до влади Чінгісхана
- •Похід Чінгісхана на захід. Перетворення монгольської держави на світову імперію
- •3. Походи Чінгісідів у 30 – 80-х роках хііі століття
- •4. Міжнародні відносини на Близькому Сході та в Середній Азії в період занепаду імперії монголів
- •5. Завойовницька політика Тимура
- •Лекція vііі. Османська туреччина та міжнародні відносини у хіv – хvііі століттях
- •Зовнішня політика Османської Туреччини в період правління Османа (1281/ 1288 – 1326) та Орхана
- •Завойовницька політика Османської імперії в період правління султанів Мюрада і (1362 – 1389) та Байазіда (1389 – 1402)
- •3. Завойовницька політика Мюрада іі (1421 – 1444) та Мехмеда іі (1451 – 1481). Завоювання Константинополя
- •4. Зовнішня політика Селіма і (1512 – 1520) та Сулеймана Кануні (1520 – 1566)
- •5. Початок занепаду Османської імперії та міжнародні відносини у афро-азійському регіоні на межі середньовіччя та нового часу
- •Біографічний словник
- •Мапи з історії міжнародних відносин країн азії та африки у середні віки
- •Історія міжнародних відносин епохи середньовіччя: зовнішня політика держав азії та африки
- •Видавець і виготовлювач Видавництво Державного закладу
- •Імені Тараса Шевченка”
Міжнародні відносини на Близькому Сході. Криза імперії Ахеменідів та створення держави Олександра Македонського.
Більшість країн та земель близькосхідного регіону в цей період перебувало під владою великої перської династії Ахеменідів. Проте, в IV столітті до н. е. ця імперія зазнала важкої соціально-економічної та політичної кризи. Поступово починаються повстання і бунти в провінціях-сатрапіях, які намагаються здобути незалежність. Близько 360 року до н. е. від імперії відпав острів Кріт. Одночасно відбувалися повстання в фінікійських містах, Єгипті, а також в сатрапіях Малої Азії. За часів правління Артаксеркса ІІ (404 – 359 роки до н. е.) була втрачена Північно-Західна Індія, а Хорезм та лакські племена з васалів імперії перетворилися на її рівноправних союзників.
Стабілізувати ситуацію намагався новий правитель – Артаксеркс ІІІ (359 – 338 роки до н. е.), який енергійно взявся за об’єднання Перської імперії. У 346 році до н. е., коли проти Персії повстало фінікійське місто Сідон, він особисто очолив каральний похід. У 345 році до н. е. це місто було захоплено, а з усіма бунтівниками жорстоко розправилися. Перси кидали у вогонь дітей та жінок, перебили близько 40 тисяч чоловік. Ті, кому вдалося вціліти, стали рабами.
Тепер настала черга Єгипту. Взимку 343 року до н. е. Артаксеркс ІІІ виступив проти нього.
Вирішальна битва відбулася біля Пелусії, де проти Артаксеркса ІІІ вийшла армія, яка складалася з 60 тисяч єгиптян, 20 тисяч грецьких найманців, і стільки ж лівійців. Проте персам вдалося провести свої кораблі вверх за течією Нілу і перська армія зайшла таким чином в тил єгиптянам. Становище бунтівників ще більше погіршилося після того, як греки перейшли на бік Артаксеркса ІІІ. В 342 році до н. е. перси знову захопили Єгипет.
Артаксерксу ІІІ не вдалося довго насолоджуватися перемогами. У 336 році до н. е. його було скинуто з престолу сатрапом Арменії Кодоманом, який прибрав царське ім’я Дарій ІІІ (336 – 330 роки до н. е.).
У свою чергу, новому правителю, замість того, щоб здійснювати нові походи, довелося захищати свою імперію від македонців.
У 338 році до н. е. македонський цар Філіп ІІ (382 – 336 роки до н. е.) підкорив собі грецькі міста. В тому ж році його було обрано командиром грецько-македонської армії для походу на Схід. Вже у 336 році до н. е. він направив загін з 10 тисяч чоловік для підкорення західного узбережжя Малої Азії.
Проте в тому ж році Філіп ІІ загинув від рук бунтівників, а новим царем став його двадцятирічний син Олександр (356 – 323 роки до н. е.). Розуміючи, що для походу на Персію потрібна значна підготовка, він відкликав воїнів з Малої Азії, тим самим заспокоївши Дарія ІІІ, який так нічого і не зробив для захисту від македонського вторгнення.
В свою чергу, Олександр ретельно готувався до походу. Навесні 334 року до н. е. македонська армія розпочала війну проти персів. Вона складалася з 30 тисяч піхотинців та 5 тисяч кінноти.
Відправляючись у похід, за свідченням Плутарха, Олександр роздаровував усі багатства, які у нього були в Македонії. „Що ж ти залишаєш собі?”, – запитали його близькі соратники. „Надії”, – гордо відповів полководець. „Тоді ми хотіли б увійти до тебе в долю”, – у свою чергу зреагували його слуги.
Перше зіткнення відбулося влітку 334 року до н. е. на березі Геллеспонту (сучасні Дарданелли), біля річки Гранік. Переможцем вийшов Олександр. Після цього він захопив грецькі міста в Малій Азії та попрямував вглиб країни.
Влітку 333 року до н. е. македоняни захопили Кілікію та після цього відправилися в Сирію, де були зосереджені головні сили персів. В листопаді 333 року до н. е. відбулася битва при Іссі, на кордоні Кілікії та Сирії. І знову Олександр переміг свого ворога.
Розгром персів був настільки блискучим, що Дарій ІІІ втратив контроль над собою. Кинувши свою родину напризволяще, він у паніці покинув поле бою.
Після цього Олександр захопив фінікійські міста Арад, Бібл, Сідон до Сирії, де 1 жовтня 331 року до н. е. відбулася вирішальна битва з персами під Гавгамелами. Незважаючи на численну перевагу війська Дарія, македоняни знову перем, а також Тір. Восени 332 року до н. е. македоняни, відкинули пропозицію Дарія ІІІ про мир та захопили Єгипет.
Звідси Олександр повернувся огли, захопивши Вавілонію та перські столиці Персеполь і Пасаргади. Держава Ахеменідів перестала існувати і на Близькому Сході наступала епоха еллінізму.