Особливої уваги заслуговують питання розслідування й обліку не­щасних випадків на роботі. Розслідуванню піддягають нещасні випадки, що відбуваються як протягом робочого часу, так і перед початком і по закінченню робіт, а також при виконанні робіт у вихідні і передсвяткові дні.

Гострі отруєння і теплові удари розглядаються і враховуються як нещасні випадки. Результати розслідування нещасного випадку на ро­боті, що викликало втрату працездатності навіть па один робочий день, оформлюється актом. Якщо в результаті розслідування не встановлено зв’язок випадку з виробництвом, то в акті роблять позначку про те, що цей нещасний випадок не зв’язаний з виробництвом.

Керівник аптечної установи, де стався нещасний випадок, зобов’яза­ний провести наступні заходи: терміново повідомити про подію, що відбулася, начальника та інженера по охороні праці регіонального орга­на керування фармацією, протягом 24 годин разом з інспектором з охорони праці обласної профспілки встановити причини й обставини нещасного випадку, визначити заходи запобігання повторення подібних випадків, скласти і затвердити акт про нещасний випадок.

4. Підготовка і використання фармацевтичних кадрів на Україні

Становлення фармацевтичної освіти на Україні можна зв’язувати з появою в Харківському університеті в 1805 р. кафедри лікарського «ви- ществословия» (фармакології), фармації і лікарській словесності. Вже в 1854 році були створені правила іспитів для фармацевтів і встановлено три фармацевтичних звання: «аптекарський помічник», «провізор» і «магістр фармації». Через якийсь час починається підготовка фарма­цевтів в університетах Києва, Харкова й Одеси.

В даний час підготовка фармацевтичних кадрів вищої кваліфікації на Україні здійснюється:

• Львівським державним медичним університетом;

• Запорізьким державним медичним університетом;

• Київським національним медичним університетом ім. А.А. Про­чанина;

• Луганським медичним університетом;

• Українським фармацевтичним університетом;

69

• Київським медичним інститутом Української асоціації народної медицини;

• Одеським політехнічним університетом та Одеським медичним університетом.

Основним документом, що регламентує підготовку фахівців в галузі фармації, є кваліфікаційна характеристика. Вона встановлює призначен­ня фахівця, необхідні знання, уміння і навички, якими він повинен во­лодіти.

Практично всіма цими навчальними закладами здійснюється підго­товка за трьома формами освіти: довузівській, вузівській і післядипломній. При здійсненні двох останніх використовується як очна, так і заочна форма навчання.

Ведучим галузевим навчальним закладом України є Український фармацевтичний університет (УФУ), що веде підготовку бакалаврів, фахівців і магістрів. Сьогодні підготовка фахівців для фармацевтичної галузі в академії здійснюється за спеціальностями: фармація, промисло­ва фармація, маркетинг, економіка виробництва, технологія парфюмерно-косметичних засобів, менеджмент, клінічна фармація. Крім того на п’ятому курсі уведений вибір спеціалізацій, яких у даний час існує 13. Університет на сьогоднішній день має 34 кафедри.

За період з 1993 по 1997 р. він випустив 3094 провізорів для вітчиз­няної фармації і для іноземних країн.

З 1854 р. одержують вищу фармацевтичну освіту студенти фарма­цевтичного факультету Львівського державного університету. Сьогодні до складу фармацевтичного факультету входять дев’ять кафедр. На фа­культеті навчається майже 600 студентів за фахом «фармація».

Фармацевтичний факультет Запорізького державного медичного ун­іверситету бере свій початок від Одеського фармацевтичного інституту, який у 1959 році був переведений з Одеси до Запоріжжя. В даний час у складі фармацевтичного факультету нараховується дев’ять кафедр. З них чотири кафедри є випускаючими — фармацевтичної хімії, технології ліків, фармакогнозії, організації і економіки фармації. На 1 жовтня 1998 р. на фармацевтичному факультеті навчалося 985 студентів (у тому числі 197 іноземних).

Підготовка фахівців фармацевтичного профілю була почата в 1995 р. в Одеському національному університеті, у 1997 р. у Національному медичному університеті, у 1998 р. у Луганському медичному універси­теті, а у 1999 р. був створений фармацевтичний факультет у Київському

70

медичному університеті УАНМ, у 2001 р. в Одеському національному медичному університеті.

Швидке збільшення номенклатури синтетичних і природних лікарсь­ких препаратів, розробка нових методів їхнього аналізу є основними причинами виникнення необхідності в систематичному поповненні знань провізорів і фармацевтів з основних фармацевтичних дисциплін і в пер­шу чергу з фармацевтичної хімії, фармакології, технології лікарських форм, організації і економіки фармації.

Найважливішу роль у підвищенні кваліфікації випускників фармацев­тичних вищих навчальних закладів України відіграє післядипломна освіта.

Початковим етапом у системі післядипломного навчання провізорів є інтернатура, тобто обов'язкова форма підготовки випускників вищих закладів фармацевтичної освіти, по закінченні якої вони одержують ква­ліфікацію «провізор загального профілю» з правом самостійної роботи на провізорських посадах.

Порядок проходження інтернатури визначається Постановою КМ України № 96 від 27.02.92 р. і «Положенням про первинну спеціалізацію (інтернатуру) випускників медичних (фармацевтичних) вищих навчаль­них закладів України», затвердженим наказом МОЗ № 29 від 19.09.96 р. Відповідно до цих документів інтернатура проводиться в очно-заочній формі, складається з навчання на кафедрах фармацевтичних вузів і зі стажування в базових аптечних закладах.

По закінченні терміну підготовки в інтернатурі провізори проходять атестацію, що включає наступні етапи:

• комп’ютерний контроль знань і умінь за державною тестовою програмою, затвердженою МОЗ України;

• оцінку умінь і володіння практичними навичками;

• співбесіду чи іншу форму підсумкової оцінки рівня засвоєння програми інтернатури.

Особам, що успішно пройшли атестацію, видається сертифікат про­візора загального профілю.

В інтернатуру зараховуються випускники вищих фармацевтичних навчальних закладів після складання державних іспитів і присвоєння їм кваліфікації провізора. Зарахування молодих фахівців на посаду провізо- ра-інтерна здійснюється наказом регіонального органа керування фар­мацією. Заочна частина інтернатури (терміном 9 місяців) проводиться на базах стажування за індивідуальними планами підготовки, що містять такі розділи: організація, керування й економіка фармації, фармацевтич­на технологія, фармацевтичний аналіз, фармакологія і фармакогнозія.

71

Очна підготовка провізорів у інтернатурі відбувається на кафедрах Київської медичної академії, Інституту підвищення кваліфікації фахівців фармації УФУ, або на кафедрах підвищення кваліфікації вищих фарма­цевтичних навчальних закладів.

Ведучу роль в організації і здійсненні післядипломної освіти фахівців фармацевтичного профілю відіграє Київська медична академія післядип­ломної освіти. Одним з чотирьох факультетів академії є фармацевтич­ний. Послідовна підготовка, поглиблення й удосконалення знань фахівця забезпечується на трьох етапах: початковому — інтернатура, проміжно­му — тематичне удосконалення і на заключному — передатестаційна підготовка.

Найголовнішим завданням кафедр фармацевтичного факультету є як підготовка фахівців, здатних створити умови і розробити методи високо­якісного забезпечення населення і лікувально-профілактичних закладів ЛП, так і підготовка фахівців керівного рівня — менеджерів і виробників у фармацевтичній галузі, здатних оптимально вирішувати в складних ситуаціях організаційні, господарські, виробничі й економічні питання з урахуванням сучасних маркетингових умов, використовувати нові техно­логії, вести синтез і дослідження ліків, здійснювати пошук оптимальних варіантів організації забезпечення населення ЛЗ. Підготовка фахівців такого рівня — обов’язок інститутів і факультетів післядипломної освіти, що приймають на себе відповідальність за формування провізорів відпо­відно до сучасних вимог фармацевтичної науки і практики.

У рішенні питань післядипломної підготовки фармацевтів України істотний внесок робить інститут підвищення кваліфікації фахівців фар­мації УФУ.

Ще в 1984 р. на базі Харківського фармацевтичного інституту був відкритий факультет удосконалення провізорів, що у 1993 р. був реорга­нізований в Інститут підвищення кваліфікації фахівців фармації. З 1994 р. цей інститут є навчальним центром підвищення кваліфікації профе­сорсько-викладацького складу Харківської фармацевтичної академії, фар­мацевтичних факультетів Львівського і Запорізького медичних універси­тетів, а також викладачів фармацевтичних технікумів і фармацевтичних відділень медичних училищ. Навчальна діяльність інституту зв’язана з виконанням учбово-виробничих планів МОЗ України (держзамовлень), що базуються на запитах державних аптечних установ і стосуються питань інтернатури, тематичного удосконалення, передатестаційних циклів і підви­щення кваліфікації викладачів.

Протягом 1993 - 2001 років було проведено більше 100 таких циклів,

72

па яких підвищували свою кваліфікацію близько 4500 фахівців. Необхідно підкреслити, що до навчального процесу залучаються провідні галузеві спеціалісти аптечної і промислової фармації (завідувачі аптек, фармацев­тичних підприємств, фірм, об’єднань, юристи, медичні працівники тощо).

Підготовка фармацевтичних кадрів середньої кваліфікації здійснюєть­ся на Україні Житомирським фармацевтичним училищем, технікумом УФА, фармацевтичними відділеннями Київського й Одеського медучи­лищ.

Житомирське фармацевтичне училище ім. Г.С. Протасевича в даний час здійснює підготовку фахівців із трьох спеціальностей — «Фармація», «Лабораторна діагностика» і «Медико-профілактична справа» — з ліцен­зованим обсягом підготовки 300 чоловік і з загальним контингентом студентів — 880 чоловік.

Підготовку фармацевтичних фахівців середньої ланки технікум УФА почав у 1991 р. Він здійснював підготовку молодших фахівців для уста­нов фармації, підприємств хіміко-фармацевтичної промисловості й інших галузей народного господарства. Ліцензійний обсяг прийому до техніку­му складає 210 чоловік.

Підготовка кадрів для військової фармації' на Україні здійснюється в стінах Української військово-медичної академії. З 1997 р. на факультеті підготовки військових лікарів Військово-медичного інституту, що входить до складу академії, здійснюється підготовка військових провізорів і військо­вих магістрів фармації. Кафедра військової фармації була заснована при академії в 1995 р.

Військові магістри фармації відповідно до вимог кваліфікаційної ха­рактеристики призначені для заміщення наступних посад:

• начальник контрольно-аналітичної лабораторії;

• молодший науковий співробітник науково-дослідних лабораторій наукового центру;

• старший офіцер медичної служби військового округу й ін.;

• начальник аптеки гарнізонного госпіталю.

В Українській військово-медичній академії створений і успішно пра­цює факультет перепідготовки і підвищення кваліфікації за фахом «Фар­мація».

Аналізуючи забезпеченість фармацевтичних організацій України ви­сококваліфікованими кадрами слід зазначити наступне. В аптечній ме­режі країни працюють 80 тис. чоловік, у тому числі 23 тис. провізорів (28,2%), 28 тис. фармацевтів (35%) і 29 тис. чоловік (36,2%), без проф­

73

ільної освіти. У хіміко-фармацевтичній промисловості з 20 % фахівців з вищою освітою тільки 1-3% фахівців мають спеціальну фармацевтичну освіту. Україна значно відстає від таких країн, як США, Японія, Канада, Німеччина, де планується довести до 2010 р. частку фахівців з вищою освітою у фармацевтичній промисловості до 90%. Сьогодні в цих країнах вищу освіту мають 60-70% працюючих у галузі. Однак в України є всі можливості для того, щоб число фахівців з вищою освітою у фармації різко збільшилося.

У найближчі 10 років систему фармацевтичної освіти необхідно зро­бити відповідною до потреб фармацевтичного сектора, що розвивається. Для цього треба збільшити науковий потенціал, поглибити інтеграцію науки і практичної фармації, удосконалити навчальні програми, впрова­дити нові методи і форми навчання, у тому числі, дистанційне навчання. Необхідно створити регіональні центри післядипломної освіти, держав­ний банк даних про рух і терміни підвищення кваліфікації фахівців галузі, удосконалити систему контролю якості підготовки фахівців на всіх етапах безупинної фармацевтичної освіти. Реалізація цих заходів дозволить знач­но підвищити престиж і авторитет провізора як ключової фігури в си­стемі лікарського забезпечення, що буде сприяти збереженню здоров’я нації.

Література

1. Криков В.И., Прокопишин В.И., Организация и экономика фарма­ции. — М.: Медицина, 1991. — 624 с.

2. Матвеева В. Аптечные учреждения особенности организации и учета. — X.: Фактор, 2000. — 260 с.

3. Мнушко З.М., Діхтярьова Н.М., Менеджмент та маркетинг у фар­мації. 4.2. Маркетинг у фармації. — X.: Основа, 1999. — 288 с.

4. Шаповалова В.А., Шаповалов В.В., Справочник по правовой и судебной фармации. — X.: Торсинг, 1997. — 656 с.

74

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Система охорони здоров’я і фармацевтичної служби України 4

   1. Головні завдання і принципи розвитку 4

   2. Організація медичної допомоги 5

   3. Система лікарського забезпечення населення 7

2. Аптечні заклади і їхня характеристика 11

   1. Класифікація аптечних закладів 11

   2. Категорії аптек України 13

   3. Розміщення і розвиток аптечної мережі 15

   4. Система роздрібної торгівлі ЛЗ у США 17

   5. Перспективи розвитку аптечних закладів 18

   6. Основні принципи організації роботи аптек 20

   7. Організація лікарського забезпечення в нічний час 21

   8. Організація роботи аптеки як торговельно-виробничого підприємства 22

      1. Завдання і функції аптеки 22

      2. Організаційна структура аптек 23

      3. Матеріальна відповідальність в аптеці 24

      4. Виробничі приміщення аптеки 24

      5. Санітарний режим в аптеках 25

   9. Організація роботи відділів аптеки 26

      1. Відділ запасів 26

      2. Рецептурно-виробничий відділ 27

         1. Загальні правила виписування рецептів 28

         2. Оформлення рецептів на отруйні і сильнодіючі ЛЗ 30

         3. Рецепти на наркотичні ЛЗ, психотропні речовини і прекурсори 31

         4. Організація прийому рецептів 31

         5. Таксирування рецептів 32

         6. Методи реєстрації рецептів 33

1. Відпуск ліків з аптеки 34

1. Відділ готових лікарських препаратів 34

2. Терміни зберігання рецептів 35

3. Предметно-кількісний облік окремих ЛЗ 35

4. Відділ відпуску безрецептурних ліків 35

1. Фармацевтичний ринок 37

75

1. Український фармацевтичний ринок 38

2. Зарубіжні фармацевтичні ринки 39

3. Зовнішньоекономічна діяльність України 42

1. Постачання аптечних закладів 43

   1. Визначення потреби в ЛЗ 44

   2. Постачання фармацевтичної продукції 47

   3. Види розрахунків за контрактами. Знижки 50

2. Ціни на медикаменти 51

   1. Ціноутворення на медикаменти як міжнародна проблема 51

   2. Види і структура цін на ЛЗ і ЛП 51

   3. Державне регулювання цін на ЛЗ 52

   4. Регулювання цін на ЛЗ в Україні 54

3. Фармацевтична етика і деонтологія 55

4. Інформація про фармацевтичні товари 57

5. Санітарно-просвітня робота аптек 60

6. Організація діловодства в аптеці 61

   1. Класифікація документів 64

      1. Організаційні і розпорядницькі документи 64

7. Охорона праці і техніка безпеки в аптечних організаціях 65

8. Підготовка і використання фармацевтичних кадрів на Україні 69

Література 74

76