2.8.5. Санітарний режим в аптеках

Для виготовлення і реалізації ЛП кожна аптека зобов’язана виконува­ти гігієнічні та санітарно-протиепідемічні вимоги, що відносяться до приміщень і устаткування аптек, до особистої гігієни співробітників, до виготовлення ЛП і їх збереження.

Інструкція із санітарно-протиепідемічного режиму аптек затверджена наказом МОЗ України № 139 від 14.06.93 р. Вона містить основні вимоги, що пред’являються до санітарного режиму роботи аптечної організації і до особистої гігієни співробітників аптеки. Дані вимоги передбачають, що як обробні матеріали виробничих приміщень можуть бути викори­стані водостійкі фарби, емалі, кахельні глазуровані плитки (що дозволя­ють здійснювати вологе прибирання і дезінфекцію). Підлога покриваєть­ся керамічними плитками або лінолеумом.

У виробничих приміщеннях забороняється вішати завіси, розстеляти килими, розводити квіти і Т.Д.

Стенди з інформаційними матеріалами повинні дозволяти вологе прибирання та дезінфекцію.

Перед входом в аптеку повинні бути обладнані пристосування для очищення взуття від бруду. Очищення самих пристосувань повинно про­водитися не рідше одного разу на день.

Аптека не повинна сприяти поширенню захворювань, особливо, у період епідемій!

В аптеці необхідно робити вологе прибирання з застосуванням ми­ючих і дезинфікуючих засобів:

а) підлоги — 1 раз у зміну;

б) стін, дверей — 1 раз у тиждень;

в) стелі — 1 раз на місяць (тільки вологе прибирання);

г) шибок, рам — 1 раз на місяць;

д) устаткування виробничих приміщень і залу обслуговування — щодня;

е) шафи для збереження ЛЗ і ЛП — 1 раз у тиждень;

ж) раковин для миття рук і санвузлів — щодня.

Один раз на місяць в аптеках проводиться санітарний день, про проведення якого повідомляється заздалегідь.

Особливі вимоги пред’являються до особистої гігієни співробітників. Працівники аптеки, що займаються виготовленням ЛП, розфасовкою ЛЗ, миттям аптечного посуду, контролем якості і продажем ЛП, при влаш­туванні на роботу проходять медичне обстеження, а надалі — щорічний профілактичний огляд.

25

Усі співробітники перед початком роботи повинні вимити і продез­інфікувати руки, надягти технологічний одяг (халат, косинку або шапоч­ку і взуття (тапочки, легкі туфлі і т.д.). Заміна технологічного одягу повинна проводитися не рідше двох разів на тиждень. У цьому одязі забороняється відвідувати туалет і виходити за межі аптеки. Забороняєть­ся також їсти і курити у виробничих приміщеннях аптеки.

4. Організація роботи відділів аптеки

1. Відділ запасів

Самостійно цей відділ існує тільки в аптеках вищого рівня надання медикаментозної допомоги і вищої категорії акредитації. В інших — він об’єднується з рецептурно-виробничим відділом або з іншими відділами.

Відділ запасів виконує наступні роботи:

• визначення потреби аптеки в ЛЗ, ЛП і ВМП, оформлення замов­лень на них, а також їхній прийом до аптеки;

• передавання фармацевтичних товарів іншим відділам аптеки, ліку­вально-профілактичним закладам та структурним підрозділам ап­теки;

• забезпечення правильного зберігання фармацевтичних товарів.

Зберігають ЛЗ та ЛП у шафах і сейфах, а ВМП — у шафах і на стелажах.

Відповідно законодавчим актам України всі лікарські засоби можна умовно поділити на шість груп:

1. а група — сильнодіючі;

2. а група — отруйні;

3. я група — психотропні;

4. а група — наркотичні;

5. а група — прекурсори;

6. а група — безрецептурні ЛП.

Існують 4 принципи окремого розміщення ЛЗ при їхньому збері­ганні, підставою для який є:

1. токсичність по групах:

а) список А — отруйні і наркотичні речовини;

б) список Б — сильнодіючі речовини;

в) загальний список;

2. спосіб застосування (внутрішні і зовнішні);

26

3. фізико-хімічні властивості;

4. установлені терміни зберігання.

Можна також враховувати агрегатний стан і характер лікарської фор­ми.

Не рекомендується розташовувати поруч ЛЗ, співзвучні за назвою, ЛЗ зі списку Б для внутрішнього застосування із вищими разовими дозами, що сильно розрізняються, а також розташовувати їх за абеткою.

Особлива увага повніша бути приділена зберіганню отруйних і нар­котичних ЛЗ (список А). Отруйні ЛЗ, що відносяться до списку А, незалежно від лікарської форми повинні зберігатися ізольовано, у спец­іально виділених для цієї мети металевих шафах під замком.

Наркотичні ЛЗ повинні зберігатися тільки в сейфах! Особливо от­руйні речовини (миш’яковистий ангідрид, натрію арсенат кристалічний, стрихніну нітрат, ртуті дихлорид) зберігають у внутрішньому відділенні сейфа.

Сильнодіючі ЛЗ списку Б зберігаються в окремих шафах.

На внутрішній стороні дверцят сейфа або шафи, де зберігають ЛЗ списку А, робиться напис «Verena», а списку Б — «Heroica» і розта­шовується перелік отруйних і сильнодіючих ЛЗ із указівкою їх вищих разових і добових доз.

Написи на штангласах, у яких зберігаються розчини отруйних ЛЗ, пишуть латинською мовою білими буквами на чорному тлі, а на штан­гласах, що містять сильнодіючі ЛЗ, червоними буквами на білому тлі. В обох випадках на штангласах повинні бути зазначені вищі разові і добові дози. На вікнах матеріальних кімнат, де зберігаються отруйні і наркотичні ЛЗ, установлюються металеві ґрати. Двері в таких кімнатах робляться з металу. Матеріальні кімнати і сейфи, у яких зберігають наркотичні ЛЗ, повинні мати охоронну звукову сигналізацію.

Запас отруйних і наркотичних ЛЗ у міських аптеках не повинний перевищувати їхню місячну потребу.

2. Рецептурно-виробничий відділ

На цей відділ аптеки покладається виконання наступних функцій:

• прийом рецептів від хворих і вимог від медичних організацій на виготовлення ЛП;

• виготовлення ЛП і їх відпуск;

• контроль якості виготовлених аптекою ЛП.

27

Для безпомилкового прийому рецептів і недопущення порушень при відпуску ЛП провізор повинен знати в повному обсязі правила їхнього виписування.

1. Загальні правила виписування рецептів

Лікарі лікувально-профілактичних установ і лікарі, що займаються індивідуальною медичною діяльністю, при наявності відповідних пока­зань зобов’язані видавати хворим рецепти, завірені своїм підписом і особистою печаткою.

Забороняється виписувати рецепти на ЛП, що не дозволені до зас­тосування в Україні, не закуплені державою за кордоном, а також без огляду хворого і встановлення діагнозу.

Рецепт являє собою письмове звернення лікаря до фармацевта, у якому докладно вказуються інгредієнти, дози і їх кількість, лікарська фор­ма і спосіб вживання ЛП.

Рецепт є важливим медичним, юридичним і фінансовим докумен­том.

Загальні правила виписування рецептів і порядок відпуску по них ЛП затверджені МОЗ України в 1994 році.

Рецепти виписуються з урахуванням віку хворого, порядку оплати ЛП і характеру дії речовин, що входять до його складу.

Рецепти виписуються на рецептурних бланках трьох видів:

1. на ЛП для дорослих і дітей за повну вартість — бланк №1 (ф-1);

2. на ЛП, що відпускаються безкоштовно, на пільгових умовах, а також мають одурманюючу дію або анаболічну активність — бланк №2 (ф-2);

3. на наркотичні ЛЗ і психотропні препарати — бланк № 3 (ф-3).

Усі рецепти повинні виписуватися чорнилом чи кульковою ручкою,

чітко і розбірливо з обов’язковим заповненням усіх передбачених у бланку граф.

Кожний рецепт повинен мати наступні реквізити:

1. Найменування медичної установи.

2. Напис «Дорослий», «Дитячий» — непотрібне закреслити.

3. Дата виписки рецепта. Вона служить критерієм визначення терм­іну його дії. Рецепти на ЛП, до складу яких входять наркотичні речовини, дійсні протягом 5 днів. Протягом 10 днів дійсні рецепти на ЛП, до складу яких входять: отруйні ЛЗ списку А, кодеїн, кодеїну фосфат, снот­ворні, етилморфіна гідрохлорид, нейролептичні, антидепресивні ЛЗ, сте­роїдні гормони, транквілізатори, астафен і астмопент; препарати, що

28

містять похідні 8-оксихіноліну. Всі інші рецепти дійсні до 2 місяців. Однак при виписуванні хронічним хворим рецептів на готові і екстем- поральні ЛЗ лікарям дозволяється встановлювати термін дії рецепта в межах одного року. При виписуванні таких рецептів лікар повинний зробити позначку «Хронічному хворому», вказати термін дії рецепта і періодичність відпуску ЛП аптекою (щотижня, щомісяця і т.п.), скріпив­ши це своїм підписом і особистою печаткою.

4. Прізвище, ініціали та вік хворого. У зв’язку з тим, що дози отруй­них і сильнодіючих ЛЗ диференційовані відповідно віку, указівка віку хворого є обов’язковою.

5. Прізвище, ініціали лікаря. Це може вказуватися за допомогою його штампа.

6. Слово Recipe (Rp.) означає «візьми» і звичайно надруковано на бланку.

7. Склад ЛП. У цій частині рецепта приводиться перелік лікарських

і допоміжних речовин у строго визначеній послідовності: наприклад,

1. — основні Codeini 0,05

2. — сприяючі головному Natrii benzoatis 0,6

3. — коригуючи речовини Sirupi simplicis 10 ml

4. — консистентні Aquae purificatae 100 ml

Найменування інгредієнтів пишеться з заголовної букви в родовому відмінку латинською мовою.

Якщо до складу ЛП входить кілька інгредієнтів, то спочатку вказують головну (основну) лікарську речовину, а потім речовину, що сприяє йому в прояві необхідного лікувального ефекту. Після цього перелічу­ють компоненти, що поліпшують смак, запах, а також речовини, що сприяють доданню необхідної лікарської форми. Назви наркотичних і отруйних речовин пишуть на початку рецепта, а потім вказуються всі інші інгредієнти. З правої сторони рецептурного бланка для кожного інгредієнт вказують його дозу. Доза може проставлятися на рядок нижче, якщо не вміщується.

Якщо виписуються рівні дози для декількох інгредієнтів, то після останнього можна писати «апа» і вказати дозу. При виписуванні ЛЗ, кількість якого вимірюється в одиницях дії, вказується кількість одиниць (наприклад, 10 ОД ).

Якщо до складу ЛП входить препарат, призначений у краплях, то число крапель указується римською цифрою після скорочення gtt.

29

З метою економії часу при написанні рецептів дозволений ряд за­гальноприйнятих латинських скорочень.

8. Позначення лікарської форми. Лікар вказує в рецепті у якій лікарській формі необхідно лікарський препарат виготовити і відпусти­ти. Позначення лікарської форми і звертання лікаря до фармацевта про виготовлення і видачу ліків пишуть латинською мовою.

9. Спосіб застосування ЛП. Починається ця частина рецепту з лікарсь­кої вказівки «Signa» (позначити) за якою на російській чи українській мові докладно описується спосіб вживання ЛП із указівкою дози, часу та частоти прийому і його тривалості.

При необхідності термінової відпустки ЛГІ у верхній частині рецеп­турного бланка проставляється «Cito» (терміново) чи «Statim» (негайно).

10. Підпис і особиста печатка лікаря. Лікар несе юридичну відпов­ідальність за призначення хворому того чи іншого ЛП.

11. Напис «Рецепт дійсний протягом 10 днів, 2 місяців» (непот­рібне закреслити!).

На рецептурному бланку ф-1 може бути виписано не більш трьох ЛП, а на бланках ф-2 і ф-3 не більш одного.

Рекомендується, виписувати рецепти на ЛП аптечного виготовлення в тих випадках, коли стан хворого або характер його захворювання не дозволяє застосовувати ЛП промислового виробництва.

2. Оформлення рецептів на отруйні і сильнодіючі ЛЗ

На отруйні і сильнодіючі ЛЗ поширюються загальні правила випису­вання рецептів. Однак існує ряд особливих положень.

На бланках ф-1 з додатком штампа і печатки лікувальної установи (для рецептів) виписуються рецепти на отруйні ЛЗ списку А, деякі нар­котичні ЛЗ у суміші з іншими інгредієнтами; на снотворні ЛЗ; нейро­лептичні й антидепресивні засоби; стероїдні гормони; анаболічні засо­би, транквілізатори; протиастматичні засоби; препарати, що містять похідні 8-оксихіноліну а також рецепти на кодтерпін і таблетки від кашлю, до складу яких входять трава термопсису, кодеїн та гідрокарбонат натрію.

Лікарські засоби, що мають одурманюючу дію (циклодол, фенабар- бітал, ефедрин, клофелін) виписують тільки на рецептурних бланках ф-

2. не більш одного найменування на одному рецептурному бланку. На рецепт ставитися штамп і печатка лікувальної установи.

Рецепти на ЛЗ, що містять етиловий спирт, виписуються на бланках ф-1.

30

3. Рецепти на наркотичні ЛЗ, психотропні речовини і прекурсори

1. Рецепти повинні виписуватися на бланку ф-3 з урахуванням віку хворого, порядку оплати, характеру дії інгредієнтів.

2. Рецепт повинний бути виписаний чітко чорнилом чи кульковою ручкою з обов’язковим заповненням усіх граф бланка. Виправ­лення не допускаються.

3. Склад ЛП, визначення його лікарської форми і звернення лікаря до фармацевта про виготовлення і видачу ліків виконуються ла­тинською мовою. Використання скорочень допускається тільки відповідно до прийнятих правил. Не допускається скорочення по­значень близьких за назвою інгредієнтів.

4. Спочатку в рецепті приводяться назви наркотичних ЛЗ, психо­тропних речовин і прекурсорів, а потім указуються всі інші інгре­дієнти.

5. Спосіб вживання вказується російською або національною мовою із указівкою дози, періодичності, часу і тривалості прийому ЛП.

6. На одному бланку виписується тільки один лікарський засіб.

7. Рецепт на наркотичні ЛЗ, психотропні речовини і прекурсори крім особистої печатки лікаря повинний містити круглу печатку лікувальної установи.

8. Рецепт, що не відповідає хоча б одному з перерахованих вимог, вважається недійсним!

4. Організація прийому рецептів

Ця діяльність є самою відповідальною в роботі аптек. У великих аптеках обладнаються окремі місця для прийому рецептів і відпуску виготовлених ЛП. а в невеликих аптеках ці робочі місця сполучаються.

На робочому місці провізора необхідно мати наступну документа­цію: діючий прейскурант цін, останнє видання Державної Фармакопеї, таблиці вищих разових і добових доз, таблиці розчинності препаратів, довідкову літературу по несумісності ЛЗ, довідкову літературу по ЛП із указівкою їхніх синонімів і способів вживання, журнал для реєстрації неправильно виписаних рецептів, довідковий лист із вказівкою найближ­чих аптек, де є той чи інший відсутній в аптеці медикамент, телефонний апарат, інструктивні матеріали, що регламентують роздрібну торгівлю.

Відповідно до діючого положення на провізора-технолога під час прийому рецептів і відпуску ЛП покладаються наступні обов’язки:

31

• прийом рецептів і вимог, перевірка правильності їхнього оформ­лення, сумісності інгредієнтів, відповідності дози ЛЗ віку хворого, визначення вартості й оформлення відповідної документації;

• облік рецептів, що надходять, і передача їх для виготовлення ЛП;

• реєстрація ЛЗ, відсутніх у аптеці, щоденне інформування керів­ників відділів аптеки;

• відпуск по рецептах готових ЛЗ, якщо немає спеціального відділу.

Приймаючи рецепти на екстемпоральні ЛП провізор-технолог пови­нен бути уважним, щоб не прийняти неправильно виписаного рецепта. При цьому треба дотримувати принципи фармацевтичної деонтології. Провізор-технолог повинний уважно прочитати рецепт, уточнити вік хворого, звернути увагу на дату виписки рецепта, сумісність і дози виписаних інгредієнтів.

Особлива увага звертається на ліки, призначені для дітей, а також ті, що мають у своєму складі отруйні, наркотичні або сильнодіючі речови­ни. З метою звернення уваги технолога чи фармацевта, що виготов­ляє ліки, найменування отруйних, наркотичних речовин і етилового спирту провізор-технолог підкреслює у рецепті червоним олівцем.

У випадку, коли доза прописаного отруйного, наркотичного чи сильнодіючого засобу перевищує дозу вищого одноразового прийому і рецепт не оформлений відповідним чином, провізор-технолог зобо­в’язаний відпустити цей ЛП у половині вищої разової дози.

Рецепт, що містить порушення правил чи помилки, або в якому є несумісні лікарські речовини, позначається штампом (Рецепт недійсний) і реєструється в спеціальному журналі.

Якщо рецепт виписаний неправильно, то не треба це показувати хворому, щоб не підривати авторитет лікаря. Якщо допущену помилку легко ліквідувати, то провізор-технолог зв’язується з лікарем по телефону й уточнює текст рецепта після чого відпускає ЛП. Оригінал рецепта при цьому погашається тим же штампом і направляється керівнику медич­ної установи.

По рецепту, у якому назви інгредієнтів написані не латинською мо­вою, ліки хворому відпускають але рецепт погашається штампом (Ре­цепт недійсний), про що інформується керівник лікувально-профілактич­ного закладу.

0. Таксирування рецептів

Таксирування — це визначення вартості ЛП згідно діючим прейску­рантам цін. При визначенні вартості екстемпоральних ЛП провізор-тех-

32