22. Як здійснюється відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків чи нанесення моральної шкоди?

Матеріальна відповідальність власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за шкоду, заподіяну працівникові в зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків є важливим інститутом в трудовому праві, який забезпечує захист основних прав громадян, що закріплені Конституцією України. Зокрема, право на працю та на належні безпечні, здорові умови праці, на заробітну плату; відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації являються однією із юридичних гарантій, що забезпечують захист працівника від неправомірних дій: незаконного звільнення чи незаконного переведення на іншу роботу; затримку розрахунку та видачі трудової книжки; несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі; в разі відмови від укладення трудового договору з працівником запрошеним на роботу в порядку переводу та ін.

Основні положення щодо реалізації прав громадян на охорону їх життя і

здоров’я в процесі трудової діяльності визначає закон України “Про охорону праці”, затверджений постановою ВР від 14 жовтня 1992 р. із змінами від 15 травня 1996 р [5, 668]. Цей закон також регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Правове регулювання даних питань також здійснює кодекс законів про

працю в Україні.

Основна роль щодо вирішення питань матеріальної відповідальності власника або уповноваженого ним органу належить “Правилам відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу шкоди, заподіяної працівникові ушкодження здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1984 р. № 472 із змінами від 18 липня 1994 р.

Щодо судової практики з цих питань, то таке регулювання здійснює Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № б “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” із змінами від 8 липня 1994 р. № 27 та від 30 вересня 1994 р. № 11.

32. Викладіть порядок сповіщення про нещасні випадки та їх розслідування й обліку. Терміни розслідування.

Розслідування проводиться за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених Положенням, також за участю представників органів державного нагляду, керування охороною праці й профспілок. Про нещасний випадок свідок або потерпілий повинні негайно повідомити безпосередньо керівника робіт і вжити заходів для надання необхідної допомоги. Керівник робіт, у свою чергу, зобов'язаний: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому; - повідомити про випадок роботодавцю, профорганізації; - зберегти до прибуття комісії обстановку на місці події незмінною, якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працюючих. Лікувально-профілактична установа про кожне звертання потерпілого, при посиланні на нещасний випадок на виробництві, якщо немає направлення підприємства, повинна протягом доби повідомити: - на підприємство, де працює потерпілий; - у відповідний робочий орган виконавчої дільниці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях (далі – Фонд). Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним результатом і групових: - повідомляє про нещасний випадок відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду; - організує його розслідування і створює комісію з розслідування. До складу комісії включаються: керівник чи представник служби охорони праці; керівник структурного підрозділу, на якому працює потерпілий; представник профспілкової організації або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії не включається. При нещасному випадку з можливою інвалідністю до складу комісії включається також представник Фонду. Потерпілий або його довірена особа має право брати участь у розслідуванні нещасного випадку. Комісія з розслідування протягом трьох днів зобов'язана:  - обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і причетних осіб, і, по можливості, одержати пояснення потерпілого; - визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів з охорони праці; - з'ясувати обставини й причини нещасного випадку, визначити зв'язок цього випадку з виробництвом; - визначити осіб, які порушили вимоги охорони праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібних випадків; - скласти акт розслідування за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт Н-1 або НТ про випадок в шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцеві. До першого примірника акта Н-5 (далі – акт розслідування нещасного випадку) додаються акт Н-1 або НТ, пояснення свідків, потерпілих, витяг з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця, а також, у разі потреби, медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних або наркотичних речовин. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти Н-1 або НТ протягом однієї доби по закінченні розслідування. Затверджені акти протягом трьох днів надсилаються:

- потерпілому або його довіреній особі разом з актом Н-5; - керівникові структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібних випадків; - відповідному робочому органу Фонду разом з копією акта Н-5; - відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; - профспілковій організації, членом якої є потерпілий; - керівнику служби охорони праці підприємства акт Н-1 або НТ надсилається разом з першим примірником акта Н-5 та іншими супровідними матеріалами. Копія акта Н-1 надсилається в орган, до сфери керування якого відноситься підприємство, а у разі відсутності такого органа – відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування. Акти розслідування нещасного випадку (Н-5), акти Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування підлягають збереженню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є або був потерпілий. На вимогу потерпілого голова комісії зобов'язаний ознайомити його з матеріалами розслідування нещасного випадку. По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у випадку смерті потерпілого роботодавець, що взяв на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний термін висилає його організаціям і посадовим особам, яким направлявся акт за формою Н-1 або НТ.

42. Визначити поняття мікроклімату робочої зони, охарактеризувати його вплив на теплообмін організму людини з навколишнім середовищем. Що таке тепловий удар?

Серед параметрів навколишнього середовища найважливішу роль відіграє повітря робочої зони – це основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини у всіх сферах її перебування.

Одиниця об’єму чистого повітря містить у собі такі компоненти: азот (78,08%), кисень (20,94%), вуглекислий газ (0,04%), аргон та інші інертні гази (0,94%), водяну пару. При такому складі повітря організм людини перебуває у нормальному фізіологічному стані.

У виробничому середовищі де перебувають люди вміст кисню має становити не менше як 20% за об’ємом. При вмісті кисню 12-15% неможливо виконувати фізичну працю, дуже скоро настає явище ядухи, а за 9% настає запаморочення і смерть від кисневого голодування (аноксемія).

Гігієнічний стан виробничих приміщень оцінюється за вмістом вуглекислого газу в повітрі. Вміст вуглекислого газу в робочій зоні не повинен перевищувати 0,5% за об’ємом. Токсичну дію на організм людини вуглекислий газ чинить лише у великих концентраціях. При вмісті вуглекислого газу 10% і вище людина може знепритомніти, а при концентрації 20% людині загрожує смерть від ядухи внаслідок порушення окислювально-відновлюваних процесів і накопичення у крові вуглекислоти.

За деяких видів робіт в атмосферне повітря надходить дуже небезпечний для людини оксид вуглецю. В організмі оксид вуглецю поглинається гемоглобіном крові у 250-300 разів сильніше, ніж кисень. Унаслідок чого створюється стійка карбоксигемоглобінова сполука і частина крові перестає виконувати свої функції, що призводить до різкого кисневого голодування і настає смерть людини.

Допустимий вміст оксиду вуглецю у повітрі 20 мг/м3, або 0,0016% від об’єму повітря, 0,01% оксиду вуглецю призводить до хронічного отруєння, а при 0,12% - до втрати свідомості, паралічу дихання і смерті.

Основною складовою повітря є азот. Він розчиняє кисень в атмосферному повітрі, знижує його токсичну дію на організм людини, бо дихання чистим киснем призводить до незворотних змін в організмі. В умовах підвищеного тиску азот поводиться як наркотична отрута, що проявляється збудженістю, сплутаністю думок, а іноді галюцинаціями і втратою свідомості.

При високих температурах азот має властивість частково окислюватись, внаслідок чого у повітря надходить оксид азоту. Його отруйна дія проявляється у набуханні легенів унаслідок опіку легеневої тканини. Гранично допустима концентрація діоксидів азоту становить 0,0001% або 5мг/м3.

Хімічний склад повітря робочої зони не є постійним – він змінюється від надходження у виробниче середовище різних за хімічним складом газів. Залежно від їх концентрації це може зумовлювати негативні зміни у функціонуванні організму або його окремих систем.

Теплови́й уда́р — патологічний стан, що виникає раптово і зумовлений розладами терморегуляції організму при тривалому впливові на нього високої температури повітря або інфрачервоного (теплового) випромінювання.