Е пишеться:

1. Перед м’яким приголосним: честь, вечеря.

2. Перед складом з голосним е шелест, шестеро.

3. Перед складом з голосним и, який відповідає рос. и: пшениця, женити.

4. Перед шиплячими: копієчка, діжечка.

5. Перед складом з іншими голосними за традиційним принципом написання: червоний, черпак, щезати.

O пишеться:

1. Перед твердим приголосним: чорт, шовк.

2. Перед складом з голосним а: щока, звечора.

3. Перед складом з голосним о: чоловік, чоло.

4. Перед складом з голосним у: жолудь.

5. Перед голосним и, який відповідає рос. ы: чотири. 

Особливості чергування приголосних при словозміні

При зміні слів приголосні г, к, х за певних умов переходять у інші приголосні, саме:

г — з — ж: нога — нозі — ніжка, друг — друзі — дружба;

к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;

х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у русі — рушити.

У дієсловах відбуваються такі зміни:

г — ж: могти — можу

з — ж: казати — кажу

д — дж: садити — саджу — посаджений; водити — воджу — проводжати, загородити — загороджу, правда — справджуватися (винятки: завадити — заважати, привидітися — увижатися);

зд — ждж: їздити — їжджу

к — ч: плакати – плачу,

с — ш: писати – пишу,

т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;

ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу — розміщувати;

б — бл: любити – люблю, полюбляти;

п — пл: терпіти – терплю;

м — мл: громити – громлю;

ф — фл: графити – графлю, розграфлювати;

в — вл: ловити – ловлю, виловлювати.

В інших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як у дієсловах): уродити — урожай, огородити — огорожа, погода — погожий, переходити — перехожий, правда — справжній.

Зміни груп приголосних при словотворенні

• Буквосполучення -чч-, -щ- при творенні іменників

а) Група приголосних -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький — вояччина, козацький — Козаччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина; але: галицький – Галичина.

б) Групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на -щ- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): віск — вощина, пісок (піску) — піщина, полтавський — Полтавщина;

• Зміни приголосних перед -ш(ий) у вищому ступені прикметників (прислівників)

У вищому ступені прикметників і прислівників г, ж, з перед суфіксом -ш(ий) змінюються в -жч(ий), а с + ш(ий) – у -щ(ий): високий — вищий (вище), вузький — вужчий (вужче), дорогий — дорожчий (дорожче), дужий — дужчий (дужче), низький — нижчий (нижче), але: легкий — легший (легше).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, вужчати, кращати та ін., і похідних від них іменників: підвищення (від підвищити), подорожчання (від подорожчати).

• Буквосполучення -чн-, -шн- при творенні прикметників

Приголосні звуки к, ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на ч: безпека — безпечний, безпечність, безпечно; вік — вічний, вічність, вічно; кінець – кінечний, місяць — місячний, околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний, серце — сердечний, сонце — сонячний, яйце — яєчня. Приголосний основи ч зберігається: поміч — помічний, помічник; ніч — нічний, ячмінь — ячний (або ячмінний).

Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), соняшник, торішній.