6. Компонування і виконання напису роботи та підписів проекцій

Загальний напис роботи виконується одним із трьох шрифтів: римським капітулом, романським або шрифтом зодчого. Розмір літер, тобто їх висоту, приймають з урахуванням розмірів архітектурних деталей і членувань фасаду й розрізу, які знаходяться у безпосередній близькості від напису. Деталі і членування фасаду тосканського та доричного портиків завжди відносно крупніші порівняно з деталями і членуваннями іонічного та корінфського портиків. Тому з метою дотримання масштабної відповідності традиційно для напису перших двох портиків приймається шрифт більшого розміру. Щодо цього не існує жодних нормативних вимог. Розмір шрифту приймається у процесі творчого пошуку на підставі порівняння варіантів напису. Студент повинен відчути масштабність напису, порівнюючи декілька варіантів напису, виконаного шрифтом різного розміру. Напис може бути такого змісту «Арковий портик у масах» або «Тосканський (доричний, іонічний чи корінфський) портик у масах».

При вертикальному компонуванні підрамника напис розташовується зазвичай над фасадом та розрізом. При горизонтальному компонуванні напис може бути в окремих випадках розташований у нижній правій частині підрамника. У цьому разі план даху скорочується до 1/4 повного розміру. При верхньому розташуванні напису необхідно, щоб відстань його від фасаду та розрізу була більшою за відстань до краю підрамника. У цьому випадку напис сприймається як загальний і не «прилипає» до сусідніх проекцій. Але незалежно від компонування на підрамнику, вибір оптимальних розмірів напису і побудова літер шрифту є дуже важливою творчою задачею, яку студент повинен вирішити якнайкраще, а не задовольнятись будь-яким випадковим, хоча й можливим варіантом.

До сказаного вище про шрифти необхідно додати, що кожен шрифт має свої стилістичні, можна сказати, портретні особливості. Але незалежно від типу і стилю шрифту, він складається з вертикальних і горизонтальних елементів, із головних і оформлюючих закруглень. Ці елементи у кожному шрифті однотипні і надають шрифтові стилістичної єдності. Недотримання їх параметрів або спотворення призводить до знищення стилістичних особливостей. Тому такі порушення недопустимі при виконанні написів на курсових роботах 1-го курсу.

Підписи окремих креслень проекцій портика, а також підпис, який указує на автора роботи та керівників архітектурного проектування, виконується архітектурним шрифтом (див. методичні вказівки «Елементи архітектурної графіки»).

Після викреслювання роботи в олівці робота подається керівникові архітектурного проектування на перевірку. Після перевірки, виправлення помилок і неточностей студент отримує дозвіл на обведення роботи тушшю.

Обведення проекцій слід виконувати обов'язково під рейсшину і кутник. Спочатку обводяться найтонші лінії – лінії побудови та осьові, товщина яких повинна бути 0,1 мм. Потім наводяться основні лінії креслень товщиною 0,2 – 0,3 мм. Лінії розрізаних частин плану та розрізу наводяться товщиною 0,5 – 0,7 мм. Такою ж товщиною наводяться лінії основи портика (на фасаді та розрізі). Основною лінією рейсфедером виконується обведення напису. Усі підписи виконуються пером від руки. Туш для обведення готують, розводячи її водою до темноти лінії, проведеної гостро заточеним олівцем твердості М – ТМ. Слід пам'ятати, що обведення занадто світлою тушшю робить креслення невиразним. І навпаки, занадто темні лінії роблять його грубим, естетично неповноцінним.

Після закінчення обведення креслень портика знімаються рейсшина і капронові шнури. У такому вигляді курсова робота виставляється для презентації і захисту, після чого вона оцінюється комісією кафедри.