Національний медичний університет

імені академіка О.О.Богомольця

Методичний посібник

з титриметричного аналізу

для студентів медвузів

Затверджено

на засіданні циклової

методичної комісії з

фізико-хімічних

дисциплін НМУ

Протокол № 2 від 09.10.2000

Київ 2001

Укладачі:	В.Б. Ємельянов, доцент
	В.О. Калібабчук, професор
	В.А. Потаскалов, асистент

1. Правила роботи в хімічній лабораторії

Лабораторні роботи з титриметричного аналізу проводяться в спеціально обладнаних хімічних лабораторіях. За кожним студентом на період роботи в лабораторії закріпляється постійне місце.

В лабораторії необхідно дотримуватись тиші та порядку, не пробувати на смак реактиви, не класти на місце для роботи їжу, забороняється їсти та пити.

Перед початком лабораторної роботи необхідно вивчити теоретичний матеріал, досліди проводити тільки після засвоєння правил поведінки в хімічній лабораторії та повного усвідомлення ходу роботи.

Реактиви та розчини необхідно використовувати в точно вказаній кількості.

Забороняється:

• розливати та розсипати реактиви;

• взяті помилково у надлишку реактиви та розчини зсипати чи зливати в посуд, із якого їх було забрано;

• брати прилади, посуд, реактиви, розчини загального користування на своє робоче місце (необхідно ставити їх назад негайно після використання);

• залишати посуд із реактивами відкритим, плутати пробки від посуду, піпетки, циліндри та інший посуд для вимірювання об’ємів розчинів;

• захаращувати робоче місце зайвими речами.

Протокол лабораторної роботи необхідно оформляти впродовж виконання роботи.

Наливаючи розчини (особливо кислот чи лугів), не можна нахилятися над отвором посудини, тому що бризки можуть попасти в обличчя. Необхідно обережно нагрівати та кип’ятити рідини (особливо з осадом), тому що їх може викидати з посудини на працюючого або його сусідів.

Якщо на шкіру потрапив реактив (кислота. луг тощо), його необхідно відразу змити водою під краном і витерти це місце рушником. Якщо розчин кислоти або лугу попав на одежу, необхідно відразу промити пляму водою, а потім обробити в першому випадку водним розчином аміаку, у другому – слабким водним розчином оцтової кислоти.

Необхідно бути особливо обережним при роботі зі склом. У випадку порізу рану необхідно промити струменем води, звільняючи її від уламків скла, потім обробити розчином пероксиду водню або йодною настойкою і зав’язати стерильним бинтом. Закінчивши лабораторну роботу, необхідно прибрати робоче місце, вимити хімічний посуд та руки.

2. Титриметричний аналіз

2.1. Сутність титриметричного аналізу

Титриметричний (об’ємний) аналіз – частина кількісного аналізу. Цей метод, на відміну від інших методів кількісного аналізу, дозволяє проводити кількісні визначення порівняно швидко, не потребує складної апаратури.

Об’ємно-аналітичні визначення широко використовують у хімічних, клінічних та санітарно-гігієнічних лабораторіях для аналізів крові, шлункового соку, сечі, харчових продуктів питної та стічної води, повітря тощо.

В основі титриметричного визначення лежить вимірювання об’єму розчину точно відомої молярної концентрації еквівалента речовини, витраченої на реакцію з речовиною, що аналізують (з аналітом). Розчин реагенту, молярна концентрація еквівалента якого встановлена з великою точністю, називають робочим, або стандартним, або титрованим розчином (розчином титранту).

Розчин, в якому визначають молярну концентрацію еквівалента речовини, називають пробою (аналітом). Найважливішою операцією об’ємного аналізу є титрування. Титрування – процес поступового додавання робочого розчину до проби з метою встановлення точного об’єму розчину титранту, витраченого на реакцію з аналітом. Титрування проводять за допомогою бюретки.

У процесі титрування завжди досягають точки еквівалентності. Точка еквівалентності – момент (стан) при титруванні, коли кількість речовини доданого титрованого розчину хімічно еквівалентна кількості речовини, що титрується.

Якщо реагуючі речовини та продукти її взаємодії безбарвні, то в розчин, що титрують, додають індикатор – речовину, яка змінює своє забарвлення поблизу тачки еквівалентності. Такий спосіб встановлення точки еквівалентності називають індикаторним. Інколи точку еквівалентності можна встановити безіндикаторним методом. Якщо титрований розчин або розчин, що аналізують, мають власні забарвлення, то в деяких випадках можна встановити точку еквівалентності за появою забарвлення титрованого розчину або зникненням забарвлення розчину, який аналізують, в точці еквівалентності (поблизу точки еквівалентності).

Для практичного здійснення об’ємно-аналітичного визначення необхідно: мати титрований розчин; встановити точку еквівалентності (кінець реакції) у процесі титрування, точно виміряти об’єми розчинів реагуючих речовин.

Обчислення в об’ємному аналізі ґрунтуються на законі еквівалентів: "Маси речовин, що вступили в реакцію, пропорційні молярним масам еквівалентів цих речовин"

Їх виконують за формулою , де та – об’єми розчинів речовин, що вступили в реакцію;

та – молярні концентрації еквівалентів цих речовин.