Розв'язання

Якщо компанія не змінює структуру капіталу, то кожна но­ва грошова одиниця, що залучена як джерело фінансування, складатиметься з 58 коп. акціонерного капіталу, 2 коп. приві лейованих акцій та 40 коп. боргу, а отже, кожна нова (гранич­на) 1 грн. капіталу матиме середньозважену вартість 10,78%.

З'ясуємо, чи зможе компанія залучати дедалі більше додат­кового капіталу і зберігати WACC = 10,78 %. Це можливо до певного часу, а потім гранична вартість капіталу почне підви­щуватися. Такий час може настати, наприклад, тоді, коли ком­панія розширить свою діяльність так, що їй не вистачить суми нерозподіленого прибутку. Вона буде змушена випустити нові прості акції. Витрати на їх випуск і розміщення збільшать вар­тість акціонерного капіталу, відповідно збільшиться і WACC. I тоді кожна додаткова гривня капіталу коштуватиме дорожче.

5.4. Методи визначення вартості (ціни) компанії

На практиці часто виникає необхідність оцінки активів корпорацій, які здійснюють різні комерційні угоди з рухомим і нерухомим майном.

Оцінка вартості будь-якої фірми (об'єкта) являє собою ці­леспрямований процес визначення у грошовому виражені її вартості з урахуванням потенційного і реального доходу, який вона приносить кожен момент часу.

Оцінку вартості майна корпорації здійснюють на основі трьох підходів: дохідного, витратного і ринкового (порівняльного).

Дохідний підхід - це визначення поточної вартості май­бутніх доходів, які виникнуть у результаті використання май­на і можливостей його подальшого продажу.

На практиці використовують також; витратний і ринковий підходи, які часто є більш точними і ефективними. У багатьох випадках кожен з підходів може бути використаний для пе­ревірки правильності оцінки вартості майна, одержаної за допомогою інших підходів.

Витратний підхід більш застосовують для оцінки об'єктів спеціального призначення, нового будівництва, для визна­чення кращого варіанту використання землі, а також: у цілях страхування.

Витратний підхід заснований на принципах заміни, найбільш ефективного використання, збалансованості і еко­номічного розподілу.

Ринковому (порівняльному підходу) надають перевагу у випадку існування ринку порівняних об'єктів. Точність оцін­ки залежить від якості даних про недавній продаж аналогіч­них об'єктів. Ці дані включають:

• фізичні характеристики;

• час і умови продажу;

• місцезнаходження;

• умови фінансування угоди.

Для порівняння вибирають об'єкти-аналоги. Між об'єктом, що оцінюється, і аналогом існують відмінності. Тому необхід­но проводити відповідне коригування основних параметрів об'єкта оцінки. В основу внесення коригувань покладено принцип вкладання. Всі три підходи тісно взаємопов'язані. Кожен із них передбачає використання різних видів інфор­мації, яку одержують на ринку нерухомості. Наприклад, до­хідний підхід потребує використання коефіцієнтів капіталіза­ції, які розраховують за даними ринку.

При виборі підходу перед оцінником відкриваються різні перспективи одержання кінцевого результату оцінки. Хоча ці підходи базуються на даних регіонального ринку, кожен із них має справу з його різними аспектами. На ідеальному ринку всі три підходи мають привести до однієї й тієї ж вартості об'єкта.

Однак більшість ринків є недосконалими, оскільки попит і пропозиція не врівноважені.

Кожен із розглянутих підходів передбачає використання при оцінці майна ряду методів (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Методи оцінки окремих об'єктів (фірм)

Підходи	Методи оцінки
1. Дохідний	1. Метод капіталізації 2. Метод дисконтування грошових пото­ ків
2. Витратний	1. Метод чистих активів 2. Метод ліквідаційної вартості
3. Ринковий (по­рівняльний)	1. Метод ринку капіталу 2. Метод угод 3. Метод галузевих коефіцієнтів

Згідно з методом капіталізації вартість об'єкта оцінки визначають за формулою:

де Co-вартість об'єкта оцінки.

Метод дисконтування, грошових потоків заснований на прогнозуванні цих потоків від даного підприємства (об'єкта). Майбутні грошові потоки перераховують за дискон­тною ставкою у теперішню вартість. Дисконтна ставка має відповідати нормі дохідності, яку потребує інвестор.

Ринкову вартість об'єкта методом чистих активів ви­значають за формулою:

де ЧА - чисті активи корпорації;

А - ринкова вартість активів;

З - зобов'язання корпорації (поточні і довгострокові).

Ліквідаційна вартість фірми являє собою різницю між сумарною вартістю всіх активів і витратами на її ліквідацію.

Метод ринку капіталу заснований на ринкових цінах акцій аналогічних компаній. Інвестор діє за принципом заміни (альтернативних інвестицій). Тому може вкласти грошові кошти у ці компанії або в компанію, що оцінюється. У результаті дані про компанію, акції якої знаходяться у вільному продажі, при використанні відповідних коригувань мають слугувати орієн­тиром для визначення вартості компанії, що оцінюється.

Метод угод заснований на аналізі цін придбання контро­льних пакетів акцій ідентичних компаній. Його застосування потребує багато відкритої інформації, що формується на фон­довому ринку.

Метод галузевих коефіцієнтів дозволяє визначити при­близну вартість корпорації за формулами, виведеними на ос­нові галузевої статистики.